Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" жовтня 2009 р. Справа № 56/178-09
вх. № 6165/4-56
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Караваєв О.О., довіреність № 66 від 18.09.2009 року; відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків
до ТОВ "Артекс", м. Харків
про зобов'язання виконати договір
Позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ «Артекс» про зобов'язання відповідача виконати пункт 5.3 договору купівлі-продажу № 593 від 24.02.1998 року в частині переоформлення права забудовника та завершити будівництво та ввести об'єкт в експлуатацію.
Присутній в судовому засіданні 20.10.09р. представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд зобов'язати відповідача виконати пункт 5.3 договору купівлі-продажу № 593 від 24.02.1998 року в частині переоформлення права забудовника та завершити будівництво та ввести об'єкт в експлуатацію.
Представник відповідача в судове засідання 20.10.09р. не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, документів, витребуваних судом не надав, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду сторони було повідомлено , що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника відповідача.
Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 24.02.1998р. між РВ ФДМУ по Харківській області та АТЗТ «Харківреставраця» було укладено договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва «Піонерський табір ВО «Завод ім.Малишева» № 593. Відповідно до умов вказаного договору позивач передав АТЗТ «Харківреставраця» у власність об'єкт незавершеного будівництва «Піонерський табір ВО «Завод ім.Малишева», який знаходиться за адресою Вовчанський район, с. Старий Салтів, Печенезьке водосховище на земельній ділянці розміром 18,3 га.
07.04.2000р. між АТЗТ «Харківреставраця» та ТОВ «ПБК «ЯСА» було укладено договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва «Піонерський табір ВО «Завод ім.Малишева».
03.07.2002р. між РВ ФДМУ по Харківській області та ТОВ «ПБК «ЯСА» було укладено додаткову угоду № 1 до договору від 24.02.1998р. №593 купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва «Піонерський табір ВО «Завод ім.Малишева». Умовами вказаної угоди сторони погодили викласти пункт 5.3 договору № 593 від 24.02.1998р. в наступній редакції: переоформити права забудовника , вирішити питання відведення земельної ділянки орієнтовно 18,3 га та її остаточний розмір з відповідною місцевою Радою згідно з чинним законодавством , завершити будівництво та ввести об'єкт в термін до 30.12.2004р.
Пункт 5.7 договору від 24.02.1998р. №593 сторони виклали в наступній редакції: у разі неможливості завершення будівництва в установлені строки при наявності відповідних обґрунтувань строки завершення будівництва можуть бути змінені за рішенням продавця та відповідної місцевої ради шляхом укладання додаткової угоди.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач - ТОВ «АРТЕКС» створений в результаті виділу із ТОВ «ПБК «ЯСА» та є частковим правонаступником його майнових прав та обов'язків, в тому числі і за договором від 24.02.1998р. №593 купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва «Піонерський табір ВО «Завод ім.Малишева».
Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на те, що при здійсненні поточної перевірки відповідача ним встановлено невиконання умов договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва «Піонерський табір ВО «Завод ім.Малишева» від 24.02.1998р. №593 в частині переоформлення права забудовника, завершення будівництва та здачі його в експлуатацію. На підставі вказаного, позивач звернувся до господарського суду з вказаним позовом та просить зобов'язати відповідача виконати зазначені умови договору.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 7.4 договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва «Піонерський табір ВО «Завод ім.Малишева» від 24.02.1998р. №593 передбачено, що у разі невиконання покупцем умов, які передбачені п.п.5.1-5.6 договору продавець має право на розірвання цього договору встановленим чинним законодавством порядком та право на повернення об'єкта незавершеного будівництва у власність продавця.
Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів , необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до п.8 статті 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» органи приватизації здійснюють контроль за виконанням покупцем умов договору купівлі-продажу, а в разі їх невиконання застосовують санкції, передбачені чинним законодавством, та можуть у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору.
Пунктом 5 статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.
Згідно абз.2 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України ч.2 ст.20 Господарського кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом. В даному разі предмет позову в частині зобов'язання відповідача виконати пункт 5.3 договору купівлі-продажу № 593 від 24.02.1998 року в частині переоформлення права забудовника та завершити будівництво та ввести об'єкт в експлуатацію не відповідає способам захисту права, передбаченим законом. Такий спосіб захисту не міститься в переліках способів захисту права, що визначені в ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, не передбачений він й іншими нормами права (Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та Закон України «Про приватизацію державного майна»). Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що такий спосіб захисту був передбачений договором сторін. Це свідчить про відсутність у суду правових підстав для застосування обраного позивачем способу захисту права і унеможливлює задоволення позову в частині такого предмету.
Відсутність правових підстав для застосування такого способу захисту права випливає також з того, що у відповідності до ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України способи захисту права по своїй суті - це правові заходи, за допомогою яких у встановленому законом порядку здійснюється відновлення порушеного суб'єктивного права. Натомість спосіб обраний позивачем до такого результату (відновлення права) привести не спроможний. Застосування судом заходів, які не приводять до захисту права неприпустимо, оскільки не відповідає завданням суду визначеним ст.2 Закону України «Про судоустрій» (Суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави).
Висновок суду про неможливість застосування способу захисту права, який не відповідає Закону, договору і не приводить до відновлення порушеного права узгоджується з позицією ВГСУ, викладеною в п.3 Інформаційного листа від 25.11.2005 р. N 01-8/2229, а також із правовою позицією ВСУ викладеною в його постановах від 13.07.2004 у справі №10/732 та від 14.12.2004 у справі №6/11.
Порушені права позивача можуть захищатися лише способами, передбаченими нормами чинного законодавства. На підставі вказаного, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим відмовляє в їх задоволенні.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 15, 16, 526, 598, 611, 615 Цивільного кодексу України, статтею 20, 193 Господарського кодексу України, статтею 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Пунктом 5 статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна», статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Суддя
Повний текст рішення підписано 20 жовтня 2009 року.
Справа № 56/178-09.