Справа № 2-3493/09
20 жовтня 2009 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Козлова Р.Ю.,
при секретарі: Адерейко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Відкритого акціонерного товариства «Банк «ТРАСТ», треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання договору недійсним,
У червні 2009 р. позивач звернувся до суду із зазначеними вимогами, мотивуючи їх тим, що 23 травня 2008 року між ВАТ Банк «РНС» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № S011.0002320.
Згідно умов кредитного договору ВАТ Банк «РНС» надало ОСОБА_3 кредит у розмірі 10 000 доларів США, а ОСОБА_3, у свою чергу, зобов'язався своєчасно та в повному обсязі повернути банку одержану суму кредиту, сплатити відсотки за користування кредитом та комісійну винагороду на умовах та в порядку, передбачених цим договором. Крім того, з метою забезпечення виконання ОСОБА_3 кредитного зобов'язання перед банком, 23 травня 2008 року між ВАТ Банк «РНС» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов'язується солідарно відповідати перед банком за невиконання ОСОБА_3 основного зобов'язання.
Посилаючись на те, що даний договір поруки не відповідає вимогам закону, оскільки був укладений ОСОБА_2 без відома та згоди позивача, який є її чоловіком, позивач просив визнати вищевказаний договір таким, що виходить за межі дрібного побутового та визнати даний правочин недійсним.
В ході розгляду даної справи судом було здійснено заміну відповідача ВАТ Банк «РНС» на ВАТ «Банк «ТРАСТ», який є правонаступником вказаної банківської установи. Крім того, до участі у справі було притягнуто ОСОБА_4 як третю особу.
У судовому засіданні позивач уточнив заявлені вимоги, просив суд визнати договір поруки недійсним у зв'язку з тим, що даний правочин не належить до дрібних побутових, однак укладений без згоди іншого з подружжя. Позивач та його представники позов підтримали, просили суд задовольнити заявлені вимоги.
Відповідачка ОСОБА_2 позов визнала.
Представник відповідача ВАТ «Банк «ТРАСТ» заперечував проти задоволення позову.
Треті особи у судове засідання не з'явились, про час та місце його проведення повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що 23 травня 2008 року між ВАТ Банк «РНС» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № S011.0002320. Згідно умов кредитного договору ВАТ Банк «РНС» надало ОСОБА_3 кредит у розмірі 10 000 доларів США, а ОСОБА_3, у свою чергу, зобов'язався своєчасно та в повному обсязі повернути банку одержану суму кредиту, сплатити відсотки за користування кредитом та комісійну винагороду на умовах та в порядку, передбачених цим договором. Крім того, з метою забезпечення виконання ОСОБА_3 кредитного зобов'язання перед банком, 23 травня 2008 року між ВАТ Банк «РНС» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов'язується солідарно відповідати перед банком за невиконання ОСОБА_3 основного зобов'язання. 23 травня 2008 року, тобто в цей же день, між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки аналогічного змісту.
На обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що оскільки він, будучи чоловіком відповідачки ОСОБА_2, не надавав письмової згоди на вчинення своєю дружиною вказаного правочину, договір поруки укладений з порушенням правила ч.1 ст.65 СК України.
Між тим, відповідно до ч. 2 ст. 65 СК України дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її (його) згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Частина 3 даної статті СК України передбачає, що для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Разом з тим, в ході розгляду даної справи суду не надано доказів того, що позивачу не було відомо про факт оспорюваного договору та що він, відповідно, не надавав своєї згоди на його укладання відповідачкою. Твердження позивача та його представників про те, що всупереч вимогам ч.3 ст. 65 СК України текст договору не містить письмової згоди позивача на його укладання не можуть бути прийняті до уваги, оскільки оспорюваний правочин не належить до категорії договорів, для укладання яких одним із подружжя закон вимагає обов'язкової письмової згоди другого з подружжя.
Крім того, обґрунтовуючи твердження про недійсність вказаного договору представник позивача посилався на те, що при підписанні його тексту відповідачка ОСОБА_2 не була ознайомлена з умовами основного зобов'язання, з метою забезпечення якого вона виступила поручителем.
Між тим, згідно п.1.1 договору поруки поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_3, які виникають з умов кредитного договору № 8011.0002320 від 23 травня 2008р. у повному обсязі цих зобов'язань. П.2.1 договору передбачає, що поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором нарівні з позичальником за повернення суми кредиту, нарахованих відсотків за користування кредитом, відшкодування можливих збитків, за сплату пені і інших штрафних санкцій, передбачених у кредитному договорі.
Таким чином, підписавши текст договору поруки відповідачка ОСОБА_2 діяла добровільно, фактично була обізнана про зміст основного зобов'язання та усвідомлювала можливість настання для неї певних правових наслідків у випадку невиконання ОСОБА_3 умов кредитного договору.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Посилання представника позивача на те, що при укладанні договору поруки банком було порушено права відповідачки ОСОБА_2 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказана обставина знаходиться поза межами сфери захисту прав позивача.
Оскільки в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження обставини, які відповідно до закону могли б бути підставою для визнання вищевказаного договору недійсним, позов задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 203, 215 ЦК України, ст. ст.60, 65 СК ст. ст. 3, 10, 60, 88, 209, 213 - 215 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Відкритого акціонерного товариства «Банк «ТРАСТ», треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання договору недійсним - відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.