Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" жовтня 2009 р. Справа № 42/99-09
вх. № 3859/1-42
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Волкова О.О. (дов.)
відповідача - Данилова В.О. (дов.)
розглянувши справу за позовом ПП "Хімагромаркетинг 2000", м. Київ
до Приватної агрофірми "Злагода", с. Богуславка Борівського району Харківської області
про стягнення 158823,96 грн.
та по зустрічній позовній заяві Приватної агрофірми "Злагода", с. Богуславка Борівського району Харківської області
до ПП "Хімагромаркетинг 2000", м. Київ
про визнання недійсним договору
Позивач, ПП "Хімагромаркетинг 2000", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Приватної агрофірми "Злагода", про стягнення заборгованості в сумі 158823,96 грн., в т.ч. основний борг - 101138,84 грн., інфляційні втрати - 10469,23 грн., 25% річних - 11770,82 грн., пеня - 11299,99 грн., штраф - 24145,09 грн., а також позивач просить покласти на відповідача судові витрати. Свої вимоги обґрунтовує неналежним виконанням з боку відповідача умов договору № Х2-12-0015 від 03.03.2008р.
06.08.2009р. відповідач через канцелярію суду надав зустрічний позов до ПП "Хімагромаркетинг 2000" про визнання недійсним договору № Х2-12-0015 від 03.03.2008р. та зобов'язання сторін повернути один одному усе отримане за недійсним договором. Відповідач у зустрічній позовній заяві просить покласти судові витрати на позивача.
Ухвалою суду від 06.08.2009р. зустрічна позовна заява прийнята до сумісного розгляду з первісним позовом.
У судовому засіданні позивач повністю підтримує первісний позов, проти зустрічного позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву.
Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні проти позову заперечує, підтримує зустрічну позовну заяву.
В слуханні справи оголошувались перерви до 20.07.2009р. об 11:20 год., до 06.08.2009р. о 15:15 год.
Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
03 березня 2008 р. між приватним підприємством "Хімагромаркетинг 2000" (позивач) та приватною агрофірмою "Злагода" (відповідач) було укладено договір поставки № Х2-12-0015 (далі - договір)
Відповідно до пункту 1.1 договору позивач зобов'язався поставити засоби захисту рослин трьома частинами в наступній кількості та строки: Авангард в кількості 300 літрів в строк до 25.03.2008року, Акселератор NРК в кількості 500 кг в строк до 01.05.2008 року, Доктор Кроп в кількості 100 літрів до 10.04.2008 року, Ньюастр в кількості 35 літрів до 10.04.2008 року, Оптимум в кількості 83 літрів до 10.05.2008 року, Фитолекарь в кількості 100 до 10.05.2008 року, а відповідач відповідно до пункту 2.1 договору зобов'язався прийняти зазначені засоби захисту рослин та оплатити їх двома частинами, а саме:
- не пізніше 20 березня 2008 р. в сумі 11828,41 грн.;
- не пізніше 20 жовтня 2008 року в сумі 47313,64 грн.
Загальна вартість договору склала 59142,05 грн.
До вказаного договору були укладені додаткові угоди.
Додатковою угодою № Х2-12-0015ДС1 від 17.04.2008р. доповнена кількість поставляємих засобів рослин на загальну суму 52259,80 грн., при цьому відповідач зобов'язався прийняти зазначені засоби захисту рослин та оплатити їх п'ятьма частинами, а саме:
- не пізніше 25 квітня 2008 р. - в сумі 10451,96 грн.
- не пізніше 25 червня 2008 р. - в сумі 7838,97 грн.
- не пізніше 25 серпня 2008 р. - в сумі 7838,97 грн.
- не пізніше 24 жовтня 2008 р. - в сумі 13064,95 грн.
- не пізніше 25 листопада 2008 р. - в сумі 13064,95 грн.
Додатковою угодою № Х2-12-0015ДС2 від 22.08.2008р. доповнена кількість поставляємих засобів рослин на загальну суму 48000,00 грн., при цьому відповідач зобов'язався прийняти зазначені засоби захисту рослин та оплатити їх двома частинами, а саме:
- не пізніше 27 серпня 2008 р. - в сумі 24000,00 грн.
- не пізніше 01 вересня 2008 р. - в сумі 24000,00 грн.
Додатковою угодою № Х2-12-0015ДС3 від 29.09.2008р. доповнена кількість поставляємих засобів рослин на загальну суму 1565,40 грн., при цьому відповідач зобов'язався прийняти зазначені засоби захисту рослин та оплатити їх двома частинами, а саме:
- не пізніше 10 жовтня 2008 р. - в сумі 313,08 грн.
- не пізніше 20 жовтня 2008 р. - в сумі 1252,32 грн.
Відповідно до Договору та додаткових угод до нього, загальна вартість засобів захисту рослин становить 160967,25 грн.
Позивачем за первісним позовом на виконання умов договору поставлений товар на адресу відповідача за первісним позовом, що підтверджується видатковими накладними № Х2-12-0059 від 23.04.2009р. на суму 15150,00 грн., № Х2-12-0074 від 06.05.2009р. на суму 7575,00 грн., № Х2-12-0075 від 06.05.2009р. на суму 1212,00 грн., № Х2-12-0058 від 23.04.2008р. на суму 13640,05 грн., № Х2-12-0008 від 28.03.2008р. на суму 37927,00 грн., № №Х2-12-0049 від 19.04.2008р. на суму 35897,80 грн., № Х2-12-0197 від 28.08.2008р. на суму 48000,00 грн., № Х2-12-0214 від 30.09.2008р. на суму 1565,40 грн.
Вказаний товар був отриманий представником ПАФ "Злагода" на підставі виданих довіреностей, копії яких надані до матеріалів справи.
Отримання відповідачем за первісним позовом товару підтверджується також копіями товарно-транспортних накладних, копії яких надані до матеріалів справи.
Як зазначає позивач за первісним позов відповідач частково оплатив отриманий товар, а саме сплатив 59828,41 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи виписками з банку.
Таким чином, заборгованість відповідача за первісним позовом складає 101138,84 грн.
Відповідач за первісним позовом не заперечує проти факту отримання від позивача товару.
Однак в обґрунтування зустрічних позовних вимог посилається на те, що Договір та Додаткові угоди до нього були підписані директором приватної агрофірми "Злагода", а відповідно до п.4.11 Статуту підприємства поточне керівництво Підприємства здійснюють спільно директор і фінансовий директор, а саме: спільно укладають (підписують) угоди, контракти, договори. Таким чином, директор підприємства відповідно до положень Статуту, не мав права виходити за межі наданих йому підприємством повноважень та приймати рішення щодо укладення спірного договору та додаткових угод до нього, рішення щодо укладення і підписання яких згідно з п. 4.8. Статуту Підприємства повинно прийматися колегіальним органом - Дирекцією у складі директора та фінансового директора.
Відповідач за первісним позовом зазначає, що згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою та шостою статті 203 ЦК України. Частиною 2 ст. 203 ЦК України зокрема встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обоє в'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Дієздатність юридичних осіб може обмежуватися законом або засновниками юридичних осіб відповідно до установчих документів. Відсутність в учасника правочину достатньої дієздатності може перешкодити настанню за правочином очікуваного правового результату, в тому числі призвести до визнання його недійсним. Згідно ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Судом встановлено, що пунктом 4.8 статті 4 Статуту Приватної агрофірми "Злагода" встановлено, що виконавчим органом підприємства є Дирекція, що колегіально здійснює поточне керівництво підприємством, а пунктом 4.9 встановлено, що дирекція складається з директора та фінансового директора.
Відповідно до положень п.4.11 Статуту поточне керівництво підприємством здійснюють спільно директор і фінансовий директор, а саме : спільно укладають (підписують) угоди, контракти, договори.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Зокрема до таких органів, які виступають від імені Приватної агрофірми "Злагода" належить директор та фінансовий директор.
Частиною 3 ст. 92 ЦК України встановлено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Приватна агрофірма "Злагода" не надала доказів того, що ПП "Хімагромаркетинг 2000" знало про обмеження повноважень директора відповідача за первісним позовом на укладання договорів.
Відповідач за первісним позовом вказує, що в тексті спірного договору є посилання на Статут, а отже позивач за первісним позовом міг з ним ознайомитись, однак при цьому суду не надано доказів того, що Статут був наданий позивачу за первісним позовом для ознайомлення.
У суду відсутні докази, які підтверджують, що на момент укладання договору позивач за первісними позовом був обізнаний про відсутність у директора Приватної агрофірми "Злагода" повноважень на укладання спірного договору.
Суд зазначає, якщо від імені юридичної особи діяла посадова особа - орган юридичної особи, діє презумпція наявності повноважень у посадової особи представляти юридичну особу.
Так, у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців у графі "Керівник юридичної особи та наявність обмежень щодо його повноважень" вказано Білик Олег Петрович, при цьому не зазначено щодо будь-яких обмежень його повноважень.
В даному витягу у графі "П.І.Б осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи" вказано Тихонченко Андрій Сергійович, Білик Олег Петрович, тобто в даній графі не зазначено про їх спільне представництво, а вбачається, що кожен окремо має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, зокрема підписувати договори, а отже у позивача за первісним позовом не було підстав вважати, що договір з боку ПАФ "Злагода" повинен був підписуватися спільно Біликом О.П. та Тихонченком А.С.
Згідно частини другої статті 207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це установчими документами або довіреністю та скріплюється печаткою.
Згідно ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Однак, як свідчать матеріали справи відповідач за первісним позовом протягом року приймався товар від позивача, була здійснена часткова оплата прийнятого товару, що свідчить про вчинення дій, спрямованих на виконання договору.
Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що враховуючи те, що в витягу вказано про те, що крім Білика О.П. представляти без довіреності інтереси підприємства Тихонченко А.С., а також те, що довіреність на представника ПАФ "Злагода" підписана директором Білик О.П., а також Тихонченко А.С., то суд дійшов висновку про те, що фінансовим директором ПАФ "Злагода" є саме Тихонченко А.С.
З виданих довіреностей на отримання товару та вищезазначених видаткових накладних, вбачається, що товар від позивача за первісним позовом отримував саме Тихонченко А.С., а отже йому було відомо про укладення спірного договору, оскільки в видаткових накладних є посилання на договір, та прийняття ним товару свідчить про схвалення правочину.
Враховуючи викладене підстави для визнання договору № Х2-12-0015 від 03.03.2008р. недійсним відсутні, тому суд відмовляє в задоволенні зустрічного позову.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Як вже зазначалось відповідач не заперечує проти факту отримання від позивача товару, а також проти того факту, що товар вартістю 101138,84 грн. до теперішнього часу ним не оплачений.
Отже позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 101138,84 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.
Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Таким чином, поняття штрафних санкцій є більш широким, ніж поняття неустойки, і включає в себе також адміністративно-господарські санкції, які застосовуються за порушення правил здійснення господарської діяльності.
Оскільки ГК України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у ЦК України. При цьому слід враховувати, що відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка (штраф, пеня) може бути лише грошовою сумою і не може бути іншим майном.
Умовами договору, передбачена відповідальність сторін за несвоєчасне виконання зобов'язань, а саме :
- п.5.1 передбачено, що сторони відповідають за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, за цим договором і чинним законодавством України;
- пунктом 5.2 встановлено, що покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення пункту 2.1. даного договору) відповідно до діючого законодавства України та сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені. Нарахування пені здійснюється з дня прострочення, але продавець має право застосовувати штрафну санкцію лише у випадку прострочення оплати Покупцем понад 30 днів;
- пунктом 5.3 передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинне бути виконане.
- крім того пунктом 5.4 сторони дійшли згоди, що у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених пунктами 2.1. даного договору, більше ніж 30 днів покупець додатково сплачує продавцеві штраф у розмірі п'ятнадцяті відсотків від ціни договору.
- також в пункті 5.5 сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють в розмірі п'ятнадцяті відсотків з дня закінчення строків сплати, передбачених п. 2.1. Договору, вважається, що продавцем пред'явлена вимога сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий та майбутній) та відсотків річних.
Додатковою угодою № Х2-120015ДС4 від 27.10.2008р. сторони пункт 5.5. договору виклали в новій редакції, згідно якої передбачили нарахування річних у розмірі 25 %.
Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок пені, згідно якого нарахована пеня складає 11299,99 грн.
З наданого розрахунку вбачається, що він зроблений у відповідності до умов договору, з врахуванням правовідносин, що склалися між сторонами. Наданий розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства та не оспорюється відповідачем, тому приймається судом.
Також позивачем нарахований штраф у розмірі 15% від загальної ціни договору в сумі 24145,09 грн.
Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Враховуючи, що відповідачем не виконано зобов'язання в сумі 101138,84 грн., а також те, що позивач на дану суму нараховує пеню, річні, інфляційні втрати, суд вважає за можливе зменшити розмір нарахованого штрафу та застосувати штраф у розмірі 15% від вартості несплаченого платежу в сумі 101138,84 грн., тобто в розмірі 15170,83 грн., в частині стягнення штрафу в сумі 8974,26 грн. відмовити.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем розраховані інфляційні втрати, сума яких складає 10469,23 грн.
А також позивачем нараховані річні з врахуванням умов договору та зміненої ставки річних, нарахована сума яких складає 11770,82 грн.
Надані розрахунки інфляційних втрат та річних відповідають вимогам чинного законодавства, умовам договору та відносинам, що склалися між сторонами.
Враховуючи вищевикладене суд вважає первісні позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 101138,84 грн., пені в розмірі 11299,99грн., інфляційних витрат у розмірі 10469,23грн., 25% річних у розмірі 11770,82 грн., штрафу в розмірі 15170,83 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовити.
З врахуванням вимог ст. 49 ГПК України господарські витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача на користь позивача сплачені ним держмито в сумі 1498,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн., оскільки з його вини справу доведено до суду.
Суд також зазначає, що позивачем в позовній заяві заявлено клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача, у зв'язку з тим, що відповідач протягом тривалого часу не сплачує заборгованість, позивач вважає, що відповідач умисно ухиляється від виконання своїх зобов'язань.
В судовому засіданні розглянуте заявлене клопотання щодо накладення арешту на розрахунковий рахунок відповідача та визнано таким, що не підлягає задоволенню.
На підставі ст. 66, 67 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Зі змісту вказаних статей вбачається, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що відповідач навмисно вчиняє дії, направлені на недопущення в подальшому виконання рішення суду.
Водночас, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Разом з тим, як вбачається з заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, позивачем не доведено наявності фактичних обставин, із якими пов'язується застосування вищевказаних заходів. На підставі викладеного, суд відмовляє в задоволені клопотання щодо накладення арешту на грошові кошти.
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 66, 82-85 ГПК України, суд
Задовольнити первісні позовні вимоги частково.
Стягнути з Приватної агрофірми "Злагода" (код 30141865, 63810 Харківська область, Борівський район, с. Богуславка, вул. Слобожанська, 13, р/р 260055019 в ВАТ "РайффайзенБанк "Аваль" м. Харків, МФО 350589) на користь Приватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000" (код 30369454, 02160 м.Київ, пр-т Возз'єднання, 15, р/р 26006010071701 в ВАТ "Банк Фінанси та Кредит" у м. Києві, МФО 300937) основну суму боргу в розмірі 101138,84 грн., пеню в розмірі 11299,99 грн., інфляційні витрати в розмірі 10469,23грн., 25% річних у розмірі 11770,82 грн., штраф у розмірі 15170,83 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1498,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
В задоволенні зустрічного позову відмовити.
В задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Рішення підписано 19.10.2009р.