Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" жовтня 2009 р. Справа № 54/230-09
вх. № 7191/1-54
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Сидорова Ю.В., дов. № 10 від 03.04.2009 року
відповідача - Попов О.І., дов. № 100 від 14.09.2009 року
розглянувши справу за позовом ТОВ "ТНК-Транс", м. Київ
до ВАТ "Харківське автотранспортне підприємство", м. Харків
про стягнення 11793,75 грн.
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з ВАТ "Харківське автотранспортне підприємство" на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки нафтопродуктів за допомогою смарт-карт з можливістю відстрочення платежу № 31-03/08-45х, укладеним між сторонами 31 березня 2008 року. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 11793,75 грн., з яких 10473,39 грн. - борг, 1120,65 грн. - інфляційні, 199,71 грн. - 3% річних. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання в частині оплати за поставлений товар. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.
19.10.2009 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. 25018), в якому відповідач заперечує проти позовних вимог у повному обсязі та просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що ухвалою господарського суду Харківської області від 08 квітня 2009 року по справі № Б-39/80-09 було порушено провадження по справі про банкрутство ВАТ "Харківське автотранспортне підприємство", у зв'язку з чим був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, в період дії якого забороняється нарахування неустойки, інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.
Суд долучає наданий відповідачем відзив до матеріалів справи.
Представник позивача у судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує з мотивів викладених у відзиві на позов.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
31.03.2008 р. між ТОВ "ТНК-Транс" (позивачем) та ВАТ "Харківське автотранспортне підприємство" (відповідачем) було укладено договір поставки № 31-03/08-45Х.
Відповідно до п.2.1. договору позивач протягом строку дії цього договору зобов'язувався за замовленнями відповідача, за умовами їх підтвердження, поставляти та передавати через мережу АЗС у власність відповідача смарт-карти та нафтопродукти в асортименті (товар) та надати послуги (мийки, СТО, шиномонтаж), а відповідача зобов'язувався приймати товар та/або послуги на АЗС і оплачувати його/їх на умовах договору.
Згідно з п. 7.1. договору відповідач прийняв на себе зобов'язання сплачувати позивачеві вартість товару в строк, зазначений в рахунку-фактурі, на умовах 100 % попередньої оплати. Оплата товару, отриманого відповідачем понад оплачену кількість товару, має бути здійснена протягом семи днів з моменту поставки за цінами, що встановлені на АЗС на момент поставки, на умовах товарного (комерційного) кредиту на суму, що не може перевищувати 15000 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав належним чином свої договірні зобов'язання, поставив відповідачеві нафтопродукти, що підтверджується видатковими накладними № 713 від 30.04.2008 року, № 5854 від 30.06.2008 року та довіреностями на отримання нафтопродуктів ЯОЯ № 355371 від 21.04.2008 р., серія НБК № 781008 від 30.06.2008 р., належним чином засвідчені копії яких залучені до матеріалів справи. Загалом позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 11173,39 грн. Відповідач, в свою чергу свої договірні зобов'язання в частині здійснення своєчасної та повної оплати за договором виконав частково, сплатив позивачеві лише 700,00 грн., у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 10473,39 грн., яка до цього часу не погашена.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Загальні умови виконання зобов'язання встановлені ст. 526 ЦК України згідно якої зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Наведені обставини свідчать про те, що відповідач не виконав належним чином своїх обов'язків відповідно до договору поставки № 31-03/08-45Х від 31.03.2008 року, у зв'язку з чим порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, що призвело до його заборгованості перед позивачем на вищезазначену суму.
Враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, не надання відповідачем суду доказів про погашення боргу суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в межах суми основного боргу у розмірі 10473,39 грн.
Під час судового розгляду справи судом встановлено, що ухвалою господарського суду Харківської області від 08.04.2009 р. було порушено провадження у справі № Б-39/80-09 про банкрутство ВАТ "Харківське автотранспортне підприємство", та введено у дію мораторій на задоволення вимог кредиторів, у період дії якого заборонене нарахування відповідачу неустойки (штрафу, пені), інших фінансових санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.
Згідно частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються й інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів).
Дія мораторію починається з моменту порушення провадження у справі про банкрутство і закінчується днем припинення провадження у справі про банкрутство. Дія мораторію поширюється на всі грошові зобов'язання, незалежно від того, коли настав термін виконання цих зобов'язань: до чи після порушення провадження у справі про банкрутство.
Приймаючи до увагу викладене, суд дійшов висновку про безпідставність посилань відповідача на ухвалу господарського суду від 22.12.2008 року у справі № Б-19/203-08 про порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, оскільки згідно норм вказаного закону, позивач не мав права нараховувати відповідачу неустойку (штрафи та пеню) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань лише з 08.04.2009 року. Але як вбачається з матеріалів справи, позивачем взагалі не заявлено до стягнення будь-яких штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Посилання відповідача на неправомірність нарахування інфляційних витрат та трьох процентів річних від простроченої суми у зв'язку з дією мораторію на задоволенні вимог кредиторів господарський суд вважає безпідставними, оскільки за своєю правовою природою передбачені законом такого роду забезпечення не відносяться до неустойки (пені, штрафу) та не є штрафними санкціями за невиконання або неналежне виконання грошового зобов'язання.
Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, що становить суму у розмірі 199,71 грн. та інфляційні втрати у сумі 1120,65 грн., підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн., оскільки з його вини справу було доведено до суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -
Позов задовольнити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Харківське автотранспортне підприємство" (61007, м. Харків, вул. Північна, 4, код 01268727) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-Транс" (юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2; поштова адреса: 03680, м. Київ, вул. Виборзька, 103, код ЄДРПОУ 32489155, поточний рахунок 26009010038930 в ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Києві, МФО 322313) 10473,39 грн. боргу, 1120,65 грн. інфляційних, 199,71 грн. - 3 % річних, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя
Повний текст рішення підписано 20.10.2009 року.