Справа № 2-2014
2009р.
20 жовтня 2009р. Печерський районний суд м. Києва
в складі : головуючого - судді Рейнарт І.М.
при секретарі - Довгій К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, спадкоємця ОСОБА_3 - ОСОБА_4, треті особи: Комунальне підприємство " Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", Печерська районна у м. Києві державна адміністрація
- про припинення права власності та скасування реєстрації права власності на неіснуючий будинок -
встановив:
позивачка звернулася до суду з позовом, який її представники уточнили та доповнили під час судового розгляду справи, та остаточно просить припини-ти право власності ОСОБА_2 на 16/25 частин, а ОСОБА_3 на 9/25 частини знесеного житлового будинку АДРЕСА_1 та зобов'язати КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" скасувати право власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка зазначає, що 29 листопада 2002р. між нею та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0738 га, розташованої АДРЕСА_1.
Позивачка стверджує, що на момент придбання земельної ділянки вона була вільною від забудов і була придбана нею для будівництва житлового будинку, що в подальшому і було здійснено. Однак після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта у грудні 2007р. та при офор-мленні в КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" технічного паспорту на ново-збудований будинок, було виявлено, що на знесений будинок, який був розташований по АДРЕСА_1 досі зареєстровано право власності за колишніми власниками, а саме: 16/25 частин житлового будинку зареєстровано за ОСОБА_2, а 9/25 частин вказаного будинку зареєстро-вано за ОСОБА_3
Позивачка вважає, що її права власника порушено відповідачами, так як ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_3 не зверталися до БТІ із заявами про при-
- 2 -
пинення права власності на знесений будинок по АДРЕСА_1, не бажають цього робити і після її звернення, тому вона вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав.
Представники позивачки у судовому засіданні позов та його підстави підтримали.
Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про час та дату судового засідання повідомлялася належним чином за відомою суду адресою, а також на її адресу була направлена телеграма про її виклик у судове засідання, однак, члени сім'ї ОСОБА_2 відмовилися від отри-мання телеграми, тому суд вважає відповідачка ОСОБА_2 відповідно до ст. 76 ЦПК України була належним чином повідомлена про час та дату судового засідання, тому суд визнав за можливе проводити судове засідання у відсутність відповідачки ОСОБА_2
Крім того, ОСОБА_2 направила до суду пояснення по суті позову, в яких просить проводити розгляд справи без її участі.
У своїх поясненнях ОСОБА_2 зазначила, що право власності на 16/25 частин житлового будинку № АДРЕСА_1 було зареєстровано за нею на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 23 березня 1978р. Першою київською державною нотаріальною конторою після смерті її бабусі ОСОБА_5. Відповідачка стверджує, що на момент отримання нею свідоцтва про право на спадщину на 16/25 частин будинку, 9/25 частин будинку вже було знесено ОСОБА_3 у зв'язку із отри-манням нею квартири у м. Києві. 21 лютого 2002р. вона отримала Державний акт на право приватної власності на землю і 29 листопада 2002р. уклала договір купівлі-продажу земельної ділянки № АДРЕСА_1 з ОСОБА_1
У своїх поясненнях відповідачка зазначила, що після отримання нею Акту про право приватної власності на землю, вона до БТІ не зверталася, оскільки усі документи необхідні для продажу вказаної земельної ділянки були отримані, в тому числі і документи, які підтверджують, що на земельній ділянці немає жодних забудов (с.с.84-86).
Під час судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_3 (після одружен-ня ОСОБА_4) ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (с.с.226), тому до участі у справі був притягнений її син - ОСОБА_4, як спадкоємець за законом.
Представник спадкоємця ОСОБА_3 - ОСОБА_4 у судовому засі-данні позов не визнала, зазначивши, що ч. 2 ст. 349 ЦК України передбачає, що у разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру, однак, ані ОСОБА_2, ані ОСОБА_4 як спадкоємець ОСОБА_3, таких заяв не подавали, тому немає законних підстав для припинення їх права власності на належні їм частини домоволодіння по АДРЕСА_1.
Також представник відповідача вважає, що даний спір не може вирішу-
ватися судом, оскільки діючим законодавством встановлений позасудовий
- 3 -
порядок вирішення даного спору.
Представник третьої особи Печерської районної у м. Києві державної адміністрації у судове засідання не з'явився, про день розгляду справи був повідомлений належним чином, заступник голови Печерської районної у м. Києві державної адміністрації направив до суду листа, в якому просить постановити рішення на підставі зібраних доказів та розглянути справу без участі представника адміністрації, тому суд визнав за можливе провести розгляд справи у відсутність представника Печерської районної у м. Києві державної адміністрації.
Представник третьої особи Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" у судове засідання не з'явився, про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, не направив до суду заяву про перенесення судового засідання, тому суд визнав за можливе проводити судовий розгляд справи у відсутність представника Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна".
Вислухавши сторони, вивчивши надані документи, судом встановлено, що позивачці відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 листопада 2002р., укладеного між нею та відповідачкою ОСОБА_2 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, належить земельна ділянка площею 0,0738 га, яка розташована по АДРЕСА_1 (с.с.7).
Вказана земельна ділянка належала на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, виданого 21 лютого 2002р. Київською міською радою (с.с.109).
Актом державної приймальної комісії від 18 грудня 2007р., який затверджений розпорядженням Печерської районної у м. Києві державної адміністрації № 584 від 16 травня 2008р., прийнято в експлуатацію житловий будинок по АДРЕСА_1, замовником вказаного акту виступила ОСОБА_1, позивачка по справі (с.с.11-13).
Відповідно до листа Київського міського БТІ № 15917 від 21 квітня 2009р. станом на 16 квітня 2009р. 16/25 частин житлового будинку № АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 23 березня 1978р. зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_8, відповідачкою по справі, а 9/25 частин вказаного будинку на праві приватної власності зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 25 травня 1962р. (с.с.64).
З наданих суду документів вбачається, що на момент укладення дого-вору купівлі-продажу земельної ділянки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, на земельній ділянці будівлі та споруди були відсутні.
Вказане підтверджується довідкою № 25812 від 28 жовтня 2002р. за підписом начальника Київського міського БТІ про те, що станом на 25 жов-
- 4 -
тня 2002р. всі будівлі на ділянці № АДРЕСА_1 знесені (с.с.8); актом Служби малоповерхової забудови Печерської районної у м. Києві державної адміністрації від 28 жовтня 2002р. (с.с.9).
Згідно довідки начальника загону ВПО по охороні Печерського району м. Києва від 15 липня 1993р. та відповідного акту від 6 листопада 1993р. у приватному будинку по АДРЕСА_1 була пожежа, яка майже зруйнувала будинок (с.с. 46-48).
Враховуючи викладені документи та пояснення ОСОБА_2, суд вважає встановленим, що остання припинила своє право власності на частину зазначеного будинку шляхом його знесення.
Відповідно до ст. 86 ЦК УРСР право власності - це врегульовані зако-ном суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.
Статтею 104 ЦК УРСР, яка діяла до 16 грудня 1993р., було перед-бачено, що якщо у наймача жилого приміщення в будинку державного чи громадського житлового фонду (крім наймача службового приміщення), члена житлово-будівельного чи житлового кооперативу або в другого з под-ружжя, що проживає разом з ним, чи їх неповнолітніх дітей виявиться на підставах, що допускаються законом, на праві особистої власності жилий будинок (частина будинку) в тому ж населеному пункті, то власник будин-ку (частини будинку) вправі за своїм вибором залишити за собою будинок (частину будинку) або жиле приміщення в будинку державного чи громад-ського житлового фонду або в будинку житлово-будівельного чи житлового кооперативу. В останньому випадку власник повинен провести протягом одного року з дня виникнення права власності на будинок (частину будинку) його відчуження. Невиконання цієї вимоги тягне за собою наслідки, перед-бачені частинами третьою і четвертою статті 103 цього Кодексу.
З наданих суду документів вбачається, що ОСОБА_3 знесла свою частину будинку у зв'язку із отриманням квартири.
Вказане підтверджено листом від 29 березня 1995р. Бюро технічної інвентаризації м. Києві (с.с.94), актом виконавчого комітету Печерської районної Ради народних депутатів м. Києва від 25 травня 1995р. (с.с.93).
У судовому засіданні представник ОСОБА_4 не заперечувала, що родина ОСОБА_4 проживала у квартирі АДРЕСА_1 на момент смерті ОСОБА_9 у травні 1979р., тому враховуючи вимоги діючого на той час законодавства, суд вважає, що ОСОБА_3, як власник частини житлового будинку, відповідно до вимог ст. 104 ЦК УРСР за своїм вибором залишила за собою та своєю сім'єю квартиру, припи-нивши своє право власності на частину будинку, шляхом її знесення.
При цьому представником відповідача не було надано суду доказів у спростування пояснень ОСОБА_2 та наданих нею суду документів, а також не було надано доказів у підтвердження того, що ОСОБА_3 до своєї смерті, а її сім'я після її смерті користувалися частиною будинку АДРЕСА_1, яка зареєстрована за ОСОБА_3, утримували його, несли інші витрати, які були передбачені діючим на той час законодавством.
- 5 -
Крім того, на день розгляду справи судом спадкоємці ОСОБА_3 не оскаржували Державний акт на право приватної власності на землю, який був виданий ОСОБА_2 21 лютого 2002р. на всю земельну ділянку АДРЕСА_1.
Таким чином, суд вважає, що у судовому засіданні було доведено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 припинили своє право власності на частки у житловому будинку АДРЕСА_1 шляхом їх знесен-ня, однак свої дії не зареєстрували належним чином у Київському бюро технічної інвентаризації.
Відповідно до ч.1 ст. 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення.
Враховуючи, що в органі реєстрації на день розгляду справи судом зареєстровано право власності на знесений будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд вважає можливим застосування зазначеної норми, яка набрала чинності з 1 січня 2004р.
Частина 2 ст. 349 ЦК України передбачає, що у разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.
У судовому засіданні встановлено, що ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_2 не звернулися із відповідною заявою до органу реєстрації, на день розгляду справи судом ОСОБА_3 померла, тому не має можливості здійснити вказані дії, а ОСОБА_2 добровільно не вчинює ці дії, не дивлячись на звернення до неї позивачки (с.с.179), тому відповідно до ст. 15, 16 ЦК України позивачка має право на судовий захист, що спростовує твердження представника ОСОБА_4 про неможливість розгляду даної справи судом.
Крім того, ч.2 ст. 349 ЦК України визначає момент, з якого припи-няється право власності у разі знищення майна, але не визначає порядок припинення права власності.
Відповідно до п. 2 Тимчасового положення про державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна та прав власності на них в м. Києві, затвердженого Рішенням Київської міської ради № 74/74 від 20 червня 2002р., державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна та прав власності на них в місті Києві, видачу довідок-характеристик, ведення міського державного реєстру об'єктів нерухомого майна здійснює комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна".
Пунктом 3.10 Тимчасового положення про порядок державної реєст-рації прав власності на нерухоме майно, яке затверджено наказом Міністер-ства юстиції України №7/5 від 7 лютого 2002р., передбачено, що у разі відмови власника від права власності на нерухоме майно в відповідний реєстр уноситься відповідний запис та робиться відмітка про анулювання правовстановлюючих документів.
Враховуючи, що у судовому засіданні встановлено, що відповідачі фак-
- 6 -
тично відмовилися від свого права власності, відповідно до викладених вище нормативних документів, суд вважає необхідним зобов'язати Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" анулювати право власності відповідачів на знесений будинок у відповідному Реєстрі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 104 ЦК УРСР, ст.ст. 15, 16, 349 ЦК України, Тимчасовим положенням про державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна та прав власності на них в м. Києві, Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, суд
вирішив:
позов задовольнити.
Припинити право власності ОСОБА_2 на 16/25 частин знесеного житлового будинку АДРЕСА_1.
Припинити право власності ОСОБА_3 на 9/25 частини знесеного житлового будинку АДРЕСА_1.
Зобов'язати Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" анулювати право власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1.
Рішення набирає законної сили, якщо протягом десяти днів з дня його проголошення не було подано заяву про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.