Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" жовтня 2009 р. Справа № 57/130-09
вх. № 4425/4-57
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - не з*явився;
відповідача - Павлюк А.В., довір. № 6356 від 23.12.2008 року
розглянувши справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків
до Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру електрозв"язку № 5 Харківської філії ВАТ "Укртелеком", м. Харків
про стягнення 1626,75 грн.
Позивач - Регіональне відділення фонду державного майна України по Харківській області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» до Державного бюджету України пеню в сумі 1626,75 грн. за період з 10.07.2006 року по 24.09.2008 року, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків по договору оренди № 2725-Н від 16.06.2006 року щодо своєчасного внесення орендної плати.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 червня 2009 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні о 11:30 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.06.2009 року розгляд справи відкладався, в зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання та невиконання сторонами вимог попередньої ухвали щодо подання витребуваних судом документів.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.07.2009 року продовжено строк розгляду справи № 57/130-09 за межами строку, встановленого частиною 1 статті 69 ГПК України за згодою сторін.
21 серпня 2009 року відповідачем в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України через канцелярію господарського суду Харківської області надано клопотання про долучення відзиву та додаткових документів до справи (вх. № 20963), яке задоволено судом, надані документи долучені судом до матеріалів справи.
В судовому засіданні 03 вересня 2009 року в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 06 жовтня 2009 року о 10:45 год.
05 жовтня 2009 року відповідачем в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України через канцелярію господарського суду Харківської області надано клопотання про долучення додаткових документів до справи (вх. № 23855), яке задоволено судом, надані документи долучені судом до матеріалів справи.
У судовому засіданні 06 жовтня 2009 року в порядку статті 77 ГПК України оголошено перерву до 15 жовтня 2009 року о 10: 30 год.
13 жовтня 2009 року відповідачем в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України через канцелярію господарського суду Харківської області надано клопотання про долучення додаткових документів до справи (вх. № 24460), яке задоволено судом, надані документи долучені судом до матеріалів справи.
В призначене 15 жовтня 2009 року позивач свого представника у судове засідання не направив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить його особистий підпис у повідомленні про оголошення перерви у судовому засіданні 06 жовтня 2009 року.
Відповідач у призначеному судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (вх. № 7532 від 10.07.2009 року), в якому відповідач просить суд в порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені за несвоєчасне внесення до Державного бюджету орендних платежів, оскільки у відповідності до пункту 3.1 договору оренди № 2725-Н від 16.06.2006 року (в редакції додаткової угоди № 1 від 03.03.2008 року) термін виконання зобов'язань по різниці з орендної плати, що виникла внаслідок зміни орендної ставки, складає з червня по вересень місяць 2008 року, яку він фактично сплатив у вересні, що підтверджується рахунком, таким чином, порушень термінів виконання зобов'язань по договору оренди № 2725-Н від 16.06.2006 року не допущено, тому відсутні підставі для нарахування пені.
Позивач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.
Присутній в судовому засіданні 15 жовтня 2009 року відповідач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника позивача.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Враховуючи вищезазначені обставини та строки розгляду справи, передбачені ст. 69 ГПК України, суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи без участі представника позивача за наявними в ній матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
15 квітня 2005 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківської області (далі позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» (далі - відповідач) був укладений договір оренди № 2725-Н, відповідно до умов якого позивач передав, а Орендар (відповідач) прийняв у строкове платане користування окреме індивідуально визначене майно - вбудоване нежитлове приміщення цокольного поверху навчального корпусу Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна (пам'ятник архітектури), загальною площею 36,1 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, пл. Свободи, 4, що знаходиться на балансі Харківського національного університету ім. Н.В. Каразіна.
Відповідно до п. 3.1. Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, зі змінами, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - травень 2006 року, 550,68 грн. (згідно Додатку № 3). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди - червень 2006 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за червень 2006 року.
Відповідно до п. 3.2 Договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Відповідно до п. 3.3 договору, орендна плата перераховується орендарем безпосередньо до Державного бюджету щомісячно, до 10 числа місяця, наступного відповідно до вимог діючої Методики, у наступному порядку:
- безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначеними фінансовими органами у розмірі 50%.
- на рахунок визначений балансоутримувачем - у розмірі 50%.
Пунктами 5.2, 5.6 договору сторони передбачили обов'язок орендаря (відповідача) своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, щомісячно до 12 числа місяця наступного за звітним надавати регіональному відділенню ФДМУ по Харківській області інформацію про перерахування орендної плати до Державного бюджету (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку, посвідчену печаткою підприємства).
Пунктами 10.1, 10.8 договору передбачено, що договір укладено на 11 місяців та діє з 16 червня 2006 року по 15 травня 2007 року включно, строк дії договору може продовжуватися.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутністю заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, якій був раніше встановлений договором.
Отже, у відповідності до статті 764 Цивільного кодексу України та пункту 10.8 договору, договір неодноразово продовжувався, станом на момент розгляду справи, договір є діючим.
Додатковою угодою № 1 до договору оренди № 2725 від 16.06.2006 року, укладеною між сторонами 03 березня 2008 року, п. 3.1 розділу 3 “Орендна плата” викладено у наступній редакції: «Орендна плата за перший місяць перерахунку оренди травень 2007 року - 914,10 грн. (місяць, рік). Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (розрахунок згідно з додатком №1 до цієї додатковій угоди), різниця по сплаті, що виникне внаслідок зміни орендної ставки за період з 15.05.2007 року до моменту набрання чинності цією додатковою угодою, повинна бути сплачена орендарем протягом 3 місяців після її підписання», розділ 10 договору доповнено абзацом наступного змісту: «договір продовжено на 11 місяців, тобто з 15 травня 2007 року по 14 квітня 2008 року».
Додатковою угодою № 2 до договору оренди № 2725-Н від 16.06.2006 року, укладеною між сторонами 18 вересня 2008 року продовжено строк дії договору на 11 місяців до 14 березня 2009 року та внесені зміни у платіжні та поштові реквізити сторін.
Згідно пункту 3.5 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується до Державного бюджету, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач несвоєчасно сплачував орендну плату відповідно до умов договору оренди № 2725-Н від 16.06.2006 року, у зв'язку з чим позивачем було нараховано пеню в розмірі 1626,75 грн. за період з 10 липня 2008 року по 24 вересня 2008 року за несвоєчасне внесення орендних платежів у відповідності до пункту 3.5 договору.
Як свідчать матеріали справи, з метою звіряння взаєморозрахунків з орендної плати та пені позивач, листом від 05.12.2008 року № 16-9598, направив на адресу відповідача звіряння розрахунків з орендної плати та пені, проте відповідач листом № 15-07/42 від 04.02.2009 року відмовився сплатити пеню у повному обсязі.
Позивач листом від 20.02.2009 року за № 16-1496 вдруге направив на адресу відповідача лист, який містив розрахунок заборгованості з орендної плати та пені з вимогою погасити заборгованість, проте зазначена вимога залишилась без відповіді, боржник заборгованість не сплатив і відповіді не надав, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.
На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачами заборгованості в добровільному порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності зі ст. 204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі)
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.
Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 цього кодексу, частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" та пунктом 5.2 договору.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушив умови договору оренди з урахуванням додаткових угод до нього, в частині погашення різниці по сплаті орендної плати, що виникла внаслідок зміни орендної ставки за період з 15.05.2007 року до моменту набрання чинності додаткової угоди № 1 до договору оренди № 2725-Н від 16.06.2006 року, підписаною сторонами 03 березня 2008 року, яка повинна бути сплачена орендарем (відповідачем у справі) протягом трьох місяців після її підписання, оскільки сплатив зазначену заборгованість у вересні 2008 року замість до червня 2008 року, про що свідчить розрахунки орендної плати, зроблені сторонами, отже, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати різниці по сплаті орендної плати за договором оренди № 2725-Н від 16.06.2006 року з урахуванням додаткової угоди № 1 до договору оренди № 2725-Н від 16.06.2006 року, підписаною сторонами 03 березня 2008 року.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.
Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими Законами та договором.
Відповідно до ч ч. 1, 2 ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
У відповідності до п. 9.2 договору оренди сторонами встановлено відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору у вигляді пені в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.
За прострочення внесення орендної плати позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки у сумі 1626,75 грн. за період з 10.07.2008 року по 24.09.2008 року.
У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Таким чином, позивачем необґрунтовано нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості за період з 10 липня 2008 року по 24 вересня 2008 року у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки у сумі 1626,75 грн., пеня перерахована судом з урахуванням вимог законодавства і за період з 10 липня 2008 року по 24 вересня 2008 року у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня складає 188,14 грн.
Відповідно до 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право, в тому числі, подавати докази.
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором оренди № 2725-Н від 16.06.2006 року з урахуванням додаткової угоди № 1 до договору оренди № 2725-Н від 16.06.2006 року, підписаною сторонами 03 березня 2008 року, виник спір, дають підстави для висновку суду про стягнення з відповідача пені у сумі 188,14 грн.
В решті заявленої вимоги щодо стягнення пені у сумі 1508,61 грн. слід відмовити у задоволенні, як зайво нарахованої.
Суд враховує, що наведену правовою позицію зазначено постанові Вищого господарського суду України від 18.08.2008 року по справі № 44/126-08.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 526, 530,546,549,610, 611 Цивільного кодексу України, статтями 193, 198,216, 217, 218, 230,231,232,258, 284,343 Господарського кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Центру електрозв'язку № 5 Харківської філії ВАТ «Укртелеком» (адреса: 61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, код ЄДРПОУ 25614660, п/р № 260013844 у АППБ «Аваль» Харківська обласна дирекція м. Харків, МФО 350589) до Державного бюджету України (р/р 3111093700004 в ВДК у Київському районі, код бюджетної класифікації 22080300, код ЄДРПОУ ВДК 24134573, Управління державного казначейства в Харківської області, МФО 851011) пеню в розмірі 188,14 грн.
В частині стягнення 688,05 грн. пені в задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Центру електрозв'язку № 5 Харківської філії ВАТ «Укртелеком» (адреса: 61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, код ЄДРПОУ 25614660, п/р № 260013844 у АППБ «Аваль» Харківська обласна дирекція м. Харків, МФО 350589) на користь держбюджету України (одержувач - УДК у м. Харкові, № рахунку 31110095700002 код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200,символ звітності банку 095, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011) 11,80 грн. державного мита.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Центру електрозв'язку № 5 Харківської філії ВАТ «Укртелеком» (адреса: 61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, код ЄДРПОУ 25614660, п/р № 260013844 у АППБ «Аваль»Харківська обласна дирекція м. Харків, МФО 350589) на користь держбюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000,символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011) 27,29 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Справа № 57/130-09
Повний текст рішення підписано 20.10.2009 року