Справа №2-1284-1/09
20 жовтня 2009року Печерський районний суд м. Києва
в складі головуючого- судді: Литвинової І.В.
при секретарі: Гайченя О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” про стягнення банківського вкладу, відшкодування збитків та моральної шкоди,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ “Укрпромбанк” про стягнення банківського вкладу, відшкодування збитків та моральної шкоди. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що 22.12.2008р. він у відділенні №17 ТОВ “Укрпромбанк” розмістив вклад на суму 25000грн. строком до 22.03.2009р. Звернувшись до відповідача з вимогою повернути належні грошові кошти, йому було безпідставно відмовлено. Вважає, що відповідач діє всупереч умовам договору, а також порушує норми цивільного законодавства. В зв”язку з чим, просить стягнути з відповідача суму вкладу в розмірі 25000грн., витрати на правову допомогу в розмірі 1000грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 250грн. Крім того, вважає, що неправомірною відмовою відповідача у поверненні належних коштів, йому завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях і яку він оцінює в 2000грн.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини. Уточнив та доповнив позовні вимоги, просив стягнути збитки завдані порушенням зобов”язання в розмірі 18535грн. , в решті вимог просив залишити без змін.
В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на постанову НБУ №19/БТ від 20.01.2009р., якою призначено тимчасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів на шість місяців з 21.01.2009р. по 21.07.2009р. і з 11.08.2009р. по 10.02.2010р. продовжено дію мораторію. Вважає, що зазначеною постановою суттєво обмежені дії ТОВ “Укрпромбанк”, що підтверджує відсутність вини банку у тимчасовій неможливості виконати певну частину своїх зобов”язань та, як наслідок, звільняє банк від відповідальності за такі дії.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 22.12.2008р. між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ “Український промисловий банк” від імені якого діяв начальник відділення №17 ТОВ” Укрпромбанк” Брижко К.Ю. було укладено договір банківського вкладу № 1017/0305329001906001 на строк до 20.03.2009р., відповідно до якого, відповідач на умовах строковості та платності прийняв від
позивача грошові кошти в розмірі 25000грн., що підтверджується квитанцією №1017/451 від 22.12.08(а.с.4-5).
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов”язків.
Як зазначив позивач, 23 березня 2009року, тобто по закінченню строку дії договору, він звернувся до відповідача з заявою про повернення йому належних грошових коштів, але вимогу позивача згідно умов договору, відповідач не виконав. В зв»язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача на його користь суму вкладу в розмірі 25000грн. (а.с.6).
Відповідно до ч.2 ст.1060 ЦК України, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов”язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Посилання відповідача ТОВ “Укрпромбанк” на наявність постанови НБУ №19/БТ від 20.01.2009р., якою призначено тимчасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, суд не може прийняти до уваги, оскільки ст.85 Закону України “Про банки і банківську діяльність, передбачено, що протягом дії мораторію забороняється лише стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України.
Крім того, згідно ч.3 ст.1066 ЦК України, банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Статтею 1074 ЦК україни, передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Отже, з аналізу зазначених норм вбачається, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у поверненні йому суми вкладу, тобто діяв всупереч вимогам чинного законодавства.
Таким чином, в судовому засіданні позивачем доведено, що діями відповідача порушені його права, і тому суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в частині стягнення суми вкладу в розмірі 25000грн.
В судовому засіданні позивачем заявлена вимога про стягнення збитків в розмірі 18535грн. Як зазначив позивач він є приватним підприємцем і зобов”язаний декларувати свої доходи, а оскільки він витрачає багато часу для врегулювання спірного питання в поверненні суми банківського вкладу, вважає, що саме через порушення банком зобов”язань за договором банківського вкладу, ним не було отримано прибутку в розмірі 18535грн. Вказані вимоги, с уд вважає такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
П унктом 2 частиною 2 статті 22 ЦК України передбачено, що збитками є ...... доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Разом з тим, міркування позивача і зазначені в обґрунтування цієї вимоги обставини є неправильним розумінням і застосуванням положень п.2 ч.2 ст.22
ЦК України, оскільки прибуток, який позивач не отримав через витрачання вільного часу для врегулювання спірного питання в поверненні йому суми банківського вкладу, не може сприйматись в розумінні упущеної вигоди, і тому дана вимога є незаконною та не може бути задоволена.
Що стосується заявленої вимоги про відшкодування моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях пов”язаних із постійними переживаннями, що позивач може втратити значну суму коштів, які необхідні йому для забезпечення належного існування і яку він оцінює в 2000грн., суд не вбачає правових підстав для її задоволення, оскільки в даному випадку мають місце договірні відносини і як вбачається з договору банківського вкладу, зобов”язання по відшкодуванню моральної шкоди в цьому договорі не передбачені.
Відповідно ст.88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 250грн.00коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 1000грн., на користь держави 250грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 626, 1058, 1060, 1066, 1068, 1074ЦК України, ст.ст.10, 11, 34, 60, 61, 212, 213, 215 ЦПК України , суд,-
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” на користь ОСОБА_1 суму вкладу в розмірі 25000грн., витрати на правову допомогу в розмірі 1000грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 250грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” на користь держави судовий збір в розмірі 250грн.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження .
Головуючий І.В. Литвинова