Справа № 22ц-2161/2009 Головуючий у першій інстанції -
ФІЛАТОВА Л.Б.
Категорія - цивільна Доповідач - СКРИПКА А.А.
20 жовтня 2009 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
Головуючого-судді: ШАРАПОВОЇ О.Л.
Суддів: СКРИПКИ А.А., ЗАБОЛОТНОГО В.М.
при секретарі: КОВАЛЕНКО Ю.В.
з участю: ОСОБА_1., її представника ОСОБА_4.,
ОСОБА_3., ОСОБА_2., представника третьої особи
ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 серпня 2009 року по справі за позовом комунального підприємства „ЖЕК-13” Чернігівської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_3 про виселення і за зустрічним позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства „ЖЕК-13” Чернігівської міської ради про визнання права користування жилим приміщенням, -
Оскаржуваним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 серпня 2009 року позовні вимоги комунального підприємства „ЖЕК-13” Чернігівської міської ради задоволено в повному обсязі. ОСОБА_1. разом з неповнолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 виселено з квартири АДРЕСА_1. В задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_1. відмовлено в повному обсязі. З ОСОБА_1. стягнуто на користь позивача понесені ним судові витрати в сумі 16 грн.- 08 грн. 50 коп. державного мита і 07 грн. 50 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи ( а. с. 67 - 69).
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 серпня 2009 року позовні вимоги комунального підприємства „ЖЕК-13” Чернігівської міської ради до ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3. про виселення в частині вимог до ОСОБА_2., ОСОБА_3 про виселення залишено без розгляду на підставі положень п. 5, ч. 1 статті 207 ЦПК України ( а. с. 64 - 65).
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 серпня 2009 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог КП „ЖЕК-13” Чернігівської міської ради, а вимоги її зустрічної позовної заяви - задовольнити. Апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також на порушення судом норм матеріального права. Як вказує апелянт, при розгляді справи в суді першої інстанції беззаперечно встановлено факт спільного проживання відповідача з ОСОБА_6 з 2002 року, а також факт ведення спільного господарства, а тому, на думку апелянта, висновок суду першої інстанції щодо самовільного зайняття спірного житлового відповідачем приміщення не відповідає обставинам справи. Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції не в повному обсязі взято до уваги ту обставину , що в квартирі АДРЕСА_2 , крім апелянта з дитиною, проживають ще дві особи - батьки апелянта. Таким чином, апелянт вказує, що вона з малолітньою дитиною потребує поліпшення житлових умов та у зв'язку з даною обставиною перебуває на квартирному обліку з 19 грудня 2005 року. Апелянт вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції порушив вимоги ч. 1 статті 106 Житлового кодексу України, відповідно до яких будь-який повнолітній член сім'ї наймача в разі смерті наймача , за згодою інших членів сім'ї, що проживають разом з ним, має право вимагати визнання його наймачем цього житлового приміщення та укладення з ним договору найму.Крім того, як зазначає апелянт, судом першої інстанції неповно з'ясована і та обставина, що квартира НОМЕР_1 у вказаному житловому будинку не може розглядатись як окреме житлове приміщення в розумінні ч. 1 статті 50 Житлового кодексу України.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - залишенню без змін , з наступних підстав.
Відповідно до приписів статті 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін , якщо визнає , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом по справі встановлено і це підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, що наймачем спірної квартири АДРЕСА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 була ОСОБА_6 (а.с. 4). Вказана квартира належить до державного житлового фонду. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла. Балансоутримувачем і житлово - експлуатаційною організацією будинку № 42 а по вул. Житомирській в м. Чернігові являється комунальне підприємство „ЖЕК-13” Чернігівської міської ради (а.с. 5).
До спірної квартири без реєстрації вселились ОСОБА_1 з неповнолітнім сином ОСОБА_5., ІНФОРМАЦІЯ_1 і з 2002 року вони проживали разом з ОСОБА_6 в спірній квартирі. ОСОБА_1 зі своїм сином зареєстровані в квартирі АДРЕСА_2 ( а. с. 31) .
Доводи апеляційної скарги щодо правомірності заселення ОСОБА_1. з її неповнолітнім сином до спірної квартири , посилання апелянта на її тривалість проживання разом з сином в спірній квартирі та проведення оплати за вказане житло не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції. Оскільки спірна квартира АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку ОСОБА_1 разом з неповнолітнім сином не надавалася , будь - яких рішень компетентними органами з приводу права користування вказаним житлом не приймалося ,ордер, який згідно приписів статті 58 Житлового кодексу України є єдиною підставою для вселення в житлове приміщення , ОСОБА_1 на спірну квартиру не видавався. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що тривалість проживання ОСОБА_1. разом з неповнолітнім сином в спірній квартирі , проведення оплати за займане житло за відсутності законних підстав для вселення не дає ОСОБА_1 законного права на користування спірною квартирою. Довготривалість користування самоправно зайнятим жилим приміщенням не надає ОСОБА_1 будь - яких прав на нього, незалежно від внесення нею комунальних платежів за дане жиле приміщення, оскільки відповідно до приписів ч.1, ч. 2 статті 61 Житлового кодексу України користування жилим приміщенням здійснюється відповідно до договору найму , укладання якого проводиться в письмовій формі на підставі ордера.
Твердження апелянта щодо незаконного виселення судом її з сином з квартири АДРЕСА_1 не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи. Оскільки вселення ОСОБА_1. з сином у спірну квартиру відбулося без належного дозволу і правових підстав .
Є необґрунтованими посилання апелянта на положення статті 54 Житлового кодексу України, як на підставу надання їй в користування квартири АДРЕСА_1 , оскільки , як встановлено в ході судового розгляду даної справи , йдеться мова про дві окремі квартири , а не ізольоване приміщення в одній квартирі.
Не можуть також бути прийняті до уваги доводи апелянта відносно того, що при ухваленні оскаржуваного рішення не враховані інтереси її неповнолітнього сина. Оскільки , як встановлено в ході судового розгляду даної справи , ОСОБА_1 та її неповнолітній син ОСОБА_5., ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровані в квартирі АДРЕСА_2, яка була придбана ОСОБА_1. в березні 2002 року.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, висновки якого відповідають встановленим по справі обставинам , ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні належних і допустимих доказах та не суперечать нормам чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Керуючись статтями : 209, 218, 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319
ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 серпня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді: