Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" жовтня 2009 р. Справа № 62/123-09
вх. № 6225/4-62
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Задоров Д.В., довіреність № 25 від 06.03.2009 р. відповідача - не з"явився
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг", м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансбудмонтаж", м. Харків
про стягнення 74302,00 грн.
Товариство з обмеженої відповідальністю «Елемент лізинг»звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансбудмонтаж»про стягнення заборгованості, штрафних санкцій, додаткової винагороди та відшкодування транспортного податку.
При цьому позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем був укладений договір фінансового лізингу транспортних засобів за № ЭЛ/Хрк-0334/ ДЛ від 08.07.2008 р., згідно якого позивач придбає у власність предмет лізингу за договором № ЭЛ/Хрк-0334/ ДЛ - вантажний бетонозмішувач КАМАЗ 581453014, шасі ХТС65200061153506, державний номер АА 1936 НО та надав його відповідачеві за плату у тимчасове володіння та користування. У свою чергу, Відповідач зобов'язаний оплатити лізингові платежі в строки та в розмірі, що передбачені графіком лізингових платежів, який є Додатком № 3 до договору. Позивач за актами приймання-передачі передав відповідачу предмет лізингу у користування. Відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання зобов'язань за договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість по лізинговим платежам у сумі 39914,43 грн. За несвоєчасне виконання цього зобов'язання позивачем була нарахована пеня у розмірі 4537,12 грн. Крім того, позивач вимагає стягнення додаткової винагороди (комісії) у розмірі 27861,28 грн у зв'язку зі зміною курсу гривні до долару США, а також відшкодування транспортного податку у розмірі 1989,17 грн.
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву та витребуваних судом документів не надав. Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Ухвали по справі, надіслані на адресу відповідача -61052, м. Харків, вул. Мало-Панасівська, 4/7, поверталися з відміткою відділення поштового зв'язку про те,
що підприємство за цією адресою не значиться. У матеріалах справи наявна довідка з ЄДРПОУ, відповідно до якої ТОВ «Укртрансбудмонтаж»значиться саме за цією адресою.
При вирішенні питання щодо належного повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду суд бере до уваги положення п. 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р.", в якому зазначається, що у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Між сторонами по справі був укладений договір фінансового лізингу транспортних засобів за № ЭЛ/Хрк-0334 ДЛ від 08.07.2008 р., згідно якого позивач придбає у власність предмет лізингу за договором № ЭЛ/Хрк-0334 ДЛ - вантажний бетонозмішувач КАМАЗ 581453014, шасі ХТС65200061153506, державний номер АА 1936 НО та надав його відповідачеві за плату у тимчасове володіння та користування. Свій обов'язок щодо передачі предмету лізингу позивач виконав, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту приймання-передачі від 31.07.2008 р. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було отримано предмет лізингу, зауважень до якості предмету лізингу не було. Таким чином, вказані документи свідчать про те, що відповідач отримав товар належної якості.
Відповідно до п. 3.1.6 загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів, які є додатком до договору фінансового лізингу № ЭЛ/Хрк-0334 ДЛ від 08.07.2008 р., лізингоотримувач зобов'язаний вчасно, відповідно до Графіка лізингових платежів, оплачувати лізингові платежі. Графіком лізингових платежів, який є додатком № 3 до договору фінансового лізингу № ЭЛ/Хрк-0334 ДЛ від 08.07.2008 р. встановлено, що відповідач повинен сплатити 28.12.2008 р. 20047,84 грн, а 28.01.2009 р. - 19866,59 грн.
Однак, відповідач не виконав свого обов"язку зі сплати вказаних лізингових платежів, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на момент звернення позивача з позовом до суду складає 39914,43 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статті 193 Господарського кодексу України, та ст.526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
За змістом ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом (ст.806 ЦК України).
28.01.2009 р. між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору фінансового лізингу № ЭЛ/Хрк-0334 ДЛ від 08.07.2008 р., якою було розірвано даний договір. Сторони домовились у добровільному порядку достроково припинити дію договору фінансового лізингу транспортних засобів.
Умовами додаткової угоди було встановлено, що на дату її підписання Лізингоотримувач має зобов'язання по сплаті заборгованості по лізинговим платежам у сумі 20047,84 грн. Лізингоотримувач при достроковому розірванні Договору лізингу через будь-які обставини оплачує незавершений лізинговий платіж у повному обсязі у сумі 19866,59 грн. Лізингоотримувачу нараховується пеня у розмірі 340,81 грн. Лізингоотримувач зобов'язаний додатково сплатити суму винагороди у зв'язку із збільшенням коефіцієнту у сумі 17733,21 грн.
28.01.2009 р. між сторонами по справі було підписано акт приймання-передачі, згідно з якого Лізингоодержувач передає, а Лізингодавець приймає транспортний засіб - вантажний бетонозмішувач КАМАЗ 581453014, шасі ХТС65200061153506, державний номер АА 1936 НО.
Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 39914,43 грн. (заборгованості по лізинговим платежам) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.
Відповідно до п.3.3.3 "Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів" (Додаток №1 до договору № ЭЛ/Хрк-0334 ДЛ від 08.07.08р.), позивач вправі переглянути в однобічному порядку розмір лізингових платежів (ціну Договору лізингу) у випадку коли курс гривні до долара США, встановлений постановою НБУ буде перевищувати більш ніж на 2% значення коефіцієнта. Сторони встановили, що значення коефіцієнта дорівнює 5,00 (п"ять).
Відповідно до п.3.3.4 "Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів" (Додаток №1 до договору № ЭЛ/Хрк-0334 ДЛ від 08.07.08р.) відповідач (лізингоотримувач) зобов"язаний у складі наступного лізингового платежу, крім поточного лізингового платежу, передбаченого "Графіком лізингових платежів" (Додаток №3 до Договору), додатково сплатити суму винагороди (комісії) на підставі рахунку-фактури, який підлягає оплаті на протязі 3-х днів з дати виставлення.
На підставі наведених вище пунктів "Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів" позивачем були виставлені рахунки-фактури №ЄЛ/Рах-0334 ВК 28_10_2008 від 19.01.09р. на суму 1000,56 грн., №ЄЛ/Рах-0334 ВК 28_11_2008 від 19.01.09р. на суму 6512,18 грн., №ЄЛ/Рах-0334 ВК 28_12_2008 від 19.01.09р. на суму 10220,47 грн. та №ЄЛ/Рах-0332 ВК 28_01_2009 від 19.01.09р. на суму 10128,07 грн., які були направлені на адресу відповідача рекомендовани листами, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме списками згрупованих рекомендованих відправлень зі штемпелями поштового відділення.
Як встановлено в процесі розгляду даної справи, відповідач не сплатив виставлені позивачем рахунки-фактури про сплату додаткової щомісячної комісії у зв"язку зі зміною лізингових платежів, внаслідок чого у нього утворилась
заборгованість по їх оплаті у сумі 27861,28грн.
З огляду на викладене вище, суд вважає позовна вимога в частині стягнення з відповідача 27861,28грн. заборгованості по сплаті додаткової щомісячної комісії у зв"язку зі зміною лізингових платежів, правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Відповідно до п.5.1. "Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів" (Додаток №1 до договору № ЭЛ/Хрк-0334 ДЛ від 08.07.08р.), у разі прострочення встановлених договором лізингу строків оплати або при частковій оплаті відповідач (Лізингоотримувач) зобов"язкується не пізніше трьох банківських днів з дня погашення заборгованості перерахувати на розрахунковий рахунок позивача (Лізингодавця) пеню у розмірі 0,1% від суми, що підлягає оплаті (заборгованості) за кожний календарний день прострочення.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Згідно наданого позивачем розрахунку, пеня, нарахована за несвоєчасне та неповне внесення відповідачем лізнгових платежів, передбачених Договором лізингу, складає 4537,12 грн. Даний розрахунок перевірено судом та встанволено, що його здійснено з урахуванням ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ст.232 Господарського кодексу України.
Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по повному та своєчасному внесенню лізнгових платежів, позовна вимога в частині стягнення пені у сумі 4537,12 грн., відповідає вимогам договору, чинному законодавству України та підлягає задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.
З приводу позовних вимог про відшкодування транспортного податку у розмірі 1989,17 грн. господарський суд виходить з такого. Відповідно до п. 3.1.9 Додатку № 1 до Договору фінансового лізингу № ЭЛ/Хрк-0334 ДЛ, відповідач відшкодовує позивачу витрати з оплати транспортного податку з власників транспортних засобів протягом усього строку лізингу.
Проте позивач не надав жодних доказів сплати ним податку з транспортного засобу, який був предметом договору лізингу, не надав розрахунку цього податку, не вказав, за який час вимагає стягнення цього податку. Крім того, додатковою угодою від 28.01.2009 р. сторони погодили розмір заборгованості, яка підлягає сплаті відповідачем на користь позивача. Таким чином, позивач у цій частині не виконав свій обов'язок щодо доказування підстав своїх позовних вимог.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Витрати по сплаті держмита в сумі 723,12 грн. та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 306,56 грн. підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 49 ГПК України.
Відповідно до статті 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статті 11, 15,16, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 626, 692, 762, 806, 903 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 175,179, 193, 198, 224, 232, 258, 285, 286, 292, 343 Господарського кодексу України, ст..1, 2,16 Закону України "Про фінансовий лізинг" статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансбудмонтаж" (61052, м.Харків,Ю вул.Мала-Панасівська, буд.4/7, ЄДРПОУ 30430162, р/р 260093001774 в АКБ "Меркурій", МФО351663) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг" (0338, м.Київ, вул.М.Гринченко,4 оф.130, ЄДРПОУ 34832663, р/р 26004010425701 в ЗАТ "Альфа-Банк" у м.Києві", МФО 300346) 39914,43 грн. заборгованості по лізинговим платежам, 4537,12 грн. пені, 27861,28 грн. додаткової винагороди, 723,12 грн. держмита та 306,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В задоволенні позовних вимог в частині відшкодування транспортного податку у розмірі 1989,17 грн. - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Повний текст рішення по справі №62/124-09 підписано 09.10.09р.