Справа № 22ц-1998/2009 р. Головуючий у I інстанції - Кулініч Ю.П.
Категорія - цивільна Доповідач - Євстафіїв О.К.
13 жовтня 2009 року Апеляційний суд Чернігівської області
у складі:
головуючого - судді Шарапової О.Л.,
суддів: Євстафіїва О.К., Заболотного В.М.,
при секретарі Штупун О.М.,
за участю: представника позивача - адвоката адвокатського об'єднання „Чернігівська обласна колегія адвокатів” ОСОБА_3, представників відповідачів: Чернігівської міської ради - головного спеціаліста-юрисконсульта відділу квартирного обліку Приходько М.М., ЧМВ УМВС України в Чернігівській області - старшого юрисконсульта сектору юридичного забезпечення Волошко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 липня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради, Чернігівського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, Підприємства „Інвальплюс” Всеукраїнської організації інвалідів „Союз організацій інвалідів України”, третя особа - ОСОБА_2, про визнання права користування жилим приміщенням,
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати дане рішення і направити справу на новий розгляд до суду І інстанції.
У лютому 2009 р. остання пред'явила позов до Чернігівської міської ради, в якому просила визнати за нею право користування жилим приміщенням в кв. АДРЕСА_1. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі ордера від 27.11.1989 р. № 18 вона вселилася у кв. НОМЕР_1 вказаного будинку, який використовувався як гуртожиток. На початку 1999 р. за пропозицією коменданта гуртожитку вона переселилася у спірне жиле приміщення, де без реєстрації проживає по даний час, підтримує його в належному стані і сплачує витрати за проживання в ньому. Іншого житла вона не має. У цій квартирі, крім неї, проживає також і третя особа ОСОБА_2 з неповнолітньою донькою ОСОБА_4, 2001 р.н. Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 26.01.2006 р. визнано недійсним договір купівлі-продажу даної квартири, укладений між ОСОБА_2 та Підприємством „Інвальплюс” Всеукраїнської організації інвалідів „Союз організацій інвалідів України” і квартиру повернуто у власність останнього. В цьому ж рішенні апеляційного суду зазначено, що дане підприємство не набуло права власності на спірну квартиру, у зв'язку з чим воно не мало права її відчужувати, оскільки згідно з постановою Вищого господарського суду України від 06.09.2005 р. право власності на цю квартиру обґрунтовано визнано за державою. У зв'язку з переселенням до вищевказаної квартири рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.01.2009 р. її визнано такою, що втратила право користування кв. АДРЕСА_2 - у жилому приміщенні, де вона була зареєстрована. Оскільки вона понад 10 р. постійно проживає в спірній квартирі, то вона набула право користування цією квартирою.
Ухвалою суду від 05.06.2009 р. до участі у справі в якості співвідповідачів залучено ЧМВ УМВС України в Чернігівській області та Підприємство „Інвальплюс” Всеукраїнської організації інвалідів „Союз організацій інвалідів України”.
Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_1. посилається на наступне.
ЧМВ УМВС України в Чернігівській області подав до суду І інстанції заяву про перенесення розгляду справи у зв'язку з неможливістю участі у ній в призначений судом час його представника, але на порушення вимог ст. 224 ЦПК України суд ухвалив заочне рішення.
На порушення п. 3 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, справу розглянуто за відсутності представника Підприємства „Інвальплюс” Всеукраїнської організації інвалідів „Союз організацій інвалідів України”, не повідомленого про час і місце розгляду справи. Залучення даного підприємства до участі у справі є безпідставним, т.я. воно не має ніякого відношення до спірного жилого приміщення.
На порушення п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, суд не розглянув позовні вимоги про зобов'язання ЧМВ УМВС України в Чернігівській області зареєструвати її місце проживання у спірній квартирі.
Висновок місцевого суду про безпідставність її позову не відповідає наявним у справі доказам. Так, рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 25.01.2006 р. по справі за її позовом до ОСОБА_2, Підприємства „Інвальплюс” Всеукраїнської організації інвалідів „Союз організацій інвалідів України” про визнання угоди недійсною і рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.01.2009 р. по справі за позовом ОСОБА_5 до неї про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням, встановлено, що з листопада 1999 р. по цей час вона проживає у спірній квартирі. Названим вже рішенням апеляційного суду Чернігівської області, а також постановами Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2005 р. і Вищого господарського суду України від 06.09.2005 р. по справі за позовом прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Чернігівській області до ВАТ „Торговий центр „Дружба”, Підприємства „Інвальплюс” Всеукраїнської організації інвалідів „Союз організацій інвалідів України”, ТОВ „Торговий дім „Універсал” , ТОВ „Центр „Союз” про визнання права власності та ін. і за зустрічним позовом Підприємства „Інвальплюс” Всеукраїнської організації інвалідів „Союз організацій інвалідів України” до прокуратури Чернігівської області, Регіонального відділення Фонду державного майна України в Чернігівській області, ВАТ „Торговий центр „Дружба”, Чернігівської міської ради про визнання права власності на жилі приміщення визначено, що спірне жиле приміщення має бути повернуто державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Чернігівській області. Тож суд мав залучити це відділення до участі у справі як третю особу.
У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, представник Чернігівської міської ради її визнала, а представник ЧМВ УМВС України в Чернігівській області цю скаргу не визнала і вважає, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Постановляючи рішення, суд І інстанції виходив з того, що позов є безпідставним - ОСОБА_1. не довела свої вимоги. Але такий висновок судом зроблено за неповноти з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 215 ЦПК України, у мотивувальній частині рішення суд має зазначити встановлені ним обставини і відповідно до них визначити правовідносини, мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, з яких він бере до уваги або відхиляє докази, назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу. Частиною 3 ст. 213 ЦПК України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які було досліджено в судовому засіданні. Але вимоги цих норм ЦПК України, дотримання яких є безперечним і обов'язковим, при постановленні оскаржуваного рішення місцевим судом проігноровано.
Так, судом не встановлено, до якого жилого фонду належить спірна квартира, яку вона має жилу площу, у якій житлово-експлуатаційній організації вона знаходиться на балансі, хто в ній зареєстрований, хто фактично проживає у цій квартирі (з якого часу, в якості кого і на якій правовій підставі).
В рішенні місцевого суду відсутні мотиви, чому ті обставини і докази, на які посилалася ОСОБА_1. як на підставу своїх позовних вимог, не підтверджують правомірності цих вимог.
Виходячи зі змісту роз'яснення, викладеного у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 р. № 2 (з наступними змінами) „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України”, до участі у даній справі в якості співвідповідача має бути залучено власника спірного жилого приміщення, житлово-експлуатаційну організацію, на балансі й обслуговуванні якої знаходиться це приміщення, а також його повнолітніх мешканців. Згідно з поясненнями представників позивача і Чернігівської міської ради та копіями квитанцій про сплату ОСОБА_1. абонентської плати за користування спірною квартирою, дана квартира перебуває на балансі й на обслуговуванні КП „Деснянське” Чернігівської міської ради. Ці учасники судового розгляду також пояснили, що у квартирі, про яку йдеться, проживає, крім позивача, і третя особа ОСОБА_2 з неповнолітньою дитиною.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд І інстанції не розглянув позовні вимоги про зобов'язання ЧМВ УМВС України в Чернігівській області зареєструвати місце проживання ОСОБА_1. у спірній квартирі, апеляційним судом відкидаються з таких причин. Позовна заява з цими вимогами (а.с. 5-6) ухвалою судді від 03.03.2009 р. залишена без руху у зв'язку з невідповідністю її вимогам п.п. 3, 5 ч. 2 ст. 119 ЦПК України (а.с. 17). Подана на виконання даної ухвали позовна заява таких вимог не містить (а.с. 3-4). Тож в силу ч. 1 ст. 11 ЦПК України місцевий суд не мав підстав розглядати вимоги, які не містяться у належно оформленій позовній заяві.
Апеляційний суд не може усунути допущену місцевим судом неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, оскільки ОСОБА_2 і згадане підприємство не залучено до участі у справі як співвідповідачі.
З викладеного випливає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого суду.
Керуючись ст.ст. 307, 311 ч. 1 п. 4, 313 - 315 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 липня 2009 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суддів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: