Справа № 11-538/2009. Головуючий у І інстанції: Подалюка О.Ф.
Категорія: ст.187 ч.2 КК України. Доповідач: Сердюк О.Г.
15 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі :
головуючого судді - Щербакова О.С.
суддів - Сердюка О.Г., Акуленко С.О .
з участю прокурора - Шваб Л.В.
адвоката - ОСОБА_1
засудженого - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 серпня 2009 року, -
Цим вироком :
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, неодружений, не працюючий, раніше судимий Новозаводським районним судом м. Чернігова: 23 червня 2005 року за ст.ст. 185 ч. 3, 75 КК України до 3 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки; 20 березня 2007 року за ст.ст. 296 ч. 2, 122 ч. 1, 185 ч. 3, 70, 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 24 грудня 2008 року постановою Полтавського райсуду звільнений умовно-достроково на 1 рік 6 місяців 18 днів,
- засуджений за ст. 187 ч. 2 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.
На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком ОСОБА_2 приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком частково - у вигляді 6 місяців позбавлення волі, і остаточно до відбування йому покарання призначено 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець с. Бегач, Менського району Чернігівської області, мешканець АДРЕСА_2, українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, неодружений, не працюючий, раніше судимий: 4 квітня 2007 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ст.ст. 185 ч. 1, 75 КК України до 1 року позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік. Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 1 листопада 2007 року направлено в місця позбавлення волі. 13 листопада 2008 року постановою Полтавського райсуду звільнено умовно-достроково на 3 місяці 20 днів,
- засуджений за ст. 187 ч. 2 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.
На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком ОСОБА_3 приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком частково - у вигляді 1 місяця позбавлення волі, і остаточно до відбування йому покарання призначено 7 років 1 місяць позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_4 600 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Вироком суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнані винними і засуджені за злочини скоєні за наступних обставин.
2 лютого 2009 року, близько 23 години, ОСОБА_2, знаходячись в під'їзді будинку № 1, що по вул. Жабинського в м. Чернігові, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою заволодіння майном ОСОБА_4, погрожуючи ножем застосуванням насильства, що є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, заволодів мобільним телефоном „Соні Еріксон W 200i”, вартістю 600 грн., що належить ОСОБА_4
26 лютого 2009 року, близько 23 години, ОСОБА_2, за попередньою змовою з ОСОБА_3, знаходячись на території дитячого садка № 14, що по вулиці Щорса, 58 в м. Чернігові, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою заволодіння чужим майном напали на ОСОБА_5, наносячи удари ногами та руками в область тулуба та голови потерпілого, чим спричинили йому тілесні ушкодження у вигляді субкон'юктивального крововиливу лівого ока, множинних синців та забиття м'яких тканин голови, обличчя, вушних раковин, саден на обличчі, котрі виникли від дії тупих, твердих предметів, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 798 від 27 квітня 2009 року могли утворитись 26-27 лютого 2009 року та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, після чого заволоділи мобільним телефоном „Соні Еріксон К 800і”, вартістю 1 200 грн., з сім-картою мобільного оператора „Київстар”, вартістю 30 грн., картою пам'яті на 1 гб., вартістю 100 грн., мобільним телефоном „Соні Еріксон”, вартістю 170 грн., з сім-картою мобільного оператора „Лайф”, вартістю 20 грн., мобільним телефоном „Самсунг-600”, вартістю 180 грн., з сім-картою мобільного оператора „UМС”, вартістю 20 грн., срібним ланцюжком з хрестиком, вагою 10 г., загальною вартістю 250 грн., шкіряним портмоне чорного кольору, вартістю 80 грн., чорною спортивною курткою, вартістю 100 грн., шкіряними черевиками, вартістю 200 грн., спортивною шапкою, вартістю 15 грн., газовим балончиком, вартістю 30 грн., грошима в сумі 500 грн., а всього майном на загальну суму 2 895 грн., що належить потерпілому ОСОБА_5
Не погоджуючись з даним вироком суду, засуджений ОСОБА_3 подав апеляцію, в якій вказує на незаконність свого засудження, посилаючись на те, що злочин не вчиняв, визнавальні покази під час дізнання та досудового слідства дав під впливом застосування до нього фізичного та психологічного тиску з боку працівників міліції. Зазначає, що його вина у вчиненні злочину, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України не доведена доказами, що містяться в матеріалах справи, а тому просить перекваліфікувати дії на ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження. Не заперечує, свою причетність у побитті потерпілого і стверджує, що ніяких речей у останнього не забирав.
В апеляції та доповненні до неї засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду переглянути на предмет законності та перекваліфікувати його дії зі ст. 187 ч. 2 КК України на ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою. Вважає, що досудове та судове слідство по даній справі є неповне і проведено однобічно. На думку апелянта його дії не містять ознак розбою. Зазначає, що було порушеного його безпосереднє право на захист.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_2 та його адвоката ОСОБА_1 , які підтримали апеляцію, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляцій засуджених, перевіривши матеріали справи в повному обсязі та обговоривши доводи викладені в апеляціях, колегія суддів підстав для їх задоволення не вбачає.
Висновок суду про доведеність вини засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку суду.
Незважаючи на повне заперечення вини засудженими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, їх вина у повному обсязі знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і підтверджується сукупністю доказів, яким суд дав відповідну оцінку.
Так, будучи неодноразово допитаним як в ході досудового слідства так і в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 стверджував, що у вечірній час 2 лютого 2009 року, він, на прохання ОСОБА_2 дав останньому свій мобільний телефон подзвонити. На його вимогу повернути мобільний телефон ОСОБА_2 не реагував і погрожуючи ножем говорив, що вб'є. Злякавшись таких погроз він пішов додому, звідки по телефону, про заволодіння його мобільним телефоном, повідомили в міліцію.
Показання потерпілого об'єктивно узгоджуються з поясненнями самого засудженого ОСОБА_2 даними ним на досудовому слідстві 4 березня 2009 року, який не заперечував факт заволодіння майном потерпілого ОСОБА_4 і зазначав, що погрожував ножем останньому (т. 1 а.с. 96).
Згідно з протоколом виїмки та огляду від 6 квітня 2009 року, у ОСОБА_6 вилучено ніж, яким її син ОСОБА_2 погрожував потерпілому ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 116).
Із показань потерпілого ОСОБА_5 вбачається, що 26 лютого 2009 року, близько 23 години, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знаходячись на території дитячого садка № 14, що по вулиці Щорса, 58 в м. Чернігові, здійснили на нього напад, при цьому наносили удари ногами та руками в область тулуба та голови і заволоділи його майном.
Дані свідчення потерпілих можна цілком розцінювати як достовірні, оскільки, будучи неодноразово допитаними під час досудового слідства і у судовому засіданні, їх показання були послідовними та узгодженими.
Показання потерпілого ОСОБА_5 про обставини і спосіб його побиття підтверджені також висновком судово-медичної експертизи № 798 від 27 квітня 2009 року (т. 1 а.с. 127-128) щодо часу, характеру і локалізації виявлених у нього тілесних ушкоджень.
Зокрема, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 будучи неодноразово допитаними під час досудового слідства 2, 3 березня 2009 року (т. 1 а.с. 30; 42) як підозрювані; 4, 5 березня та 15, 29 квітня 2009 року (т. 1 а.с. 64-65; 73; 134; 211-212) як обвинувачені повністю визнавали свою вину і в деталях розповідали про обставини вчинення злочину, який мав місце 26 лютого 2009 року.
Крім того, вина засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджується і іншими зібраними по справі доказами, а саме: протоколом очної ставки між потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_2 від 2 березня 2009 року (т. 1 а.с. 32-34), в ході якої останній показав, що він разом з ОСОБА_3 наносили потерпілому удари, після чого забрали у нього належні речі; протоколом очної ставки між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 3 березня 2009 року (т. 1 а.с. 43-47), в ході якої останні показали, що вони разом наносили потерпілому ОСОБА_5 удари, після чого забрали у нього речі; протоколом відтворення обстановки та обставин події від 4 березня 2009 року (т. 1 а.с. 49-53), із якого слідує, що ОСОБА_2 добровільно та докладно розповідав як разом з ОСОБА_3 скоювали злочин по вул. Щорса м. Чернігова 26 лютого 2009 року.
Також, під час проведення даних слідчих дій засуджені зазначали, що вони знаходяться в дружніх відносинах і підстав оговорювати один одного не мають.
Аналіз цих показань, вказує на те, що засуджені повідомляли такі деталі скоєних злочинів, які не могли знати, якби не були їх безпосередніми виконавцями.
Таким чином, увесь комплекс наявних в справі доказів беззаперечно свідчить про скоєння засудженими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 злочинів, за які їх було визнано винними судом, а тому їх твердження викладені в апеляціях, судова колегія розцінює, як захисну версію з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинення більш тяжкого злочину.
Твердження засудженого ОСОБА_2 в тій частині, що в зв'язку з тим, що не були допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були порушені його права на захист, є надуманими і безпідставним, оскільки показання даних свідків були перевірені в ході судового слідства і ними підтверджується вина засудженого у вчиненні злочинів.
Не є переконливими доводи ОСОБА_3 про дачу ним визнавальних показань під впливом незаконних методів - фізичного насильства та психічного тиску з боку працівників міліції, внаслідок чого він обмовив себе у вчиненні злочину і спростовуються наступним.
Так, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 на досудовому слідстві давав визнавальні показання щодо вчиненого ним розбою без будь-якого тиску зі сторони працівників міліції. Цей факт засуджений власноручно підтверджував на процесуальних документах своїм підписом.
Також, неправомірні дії працівників міліції ОСОБА_3 під час досудового слідства в установленому законом порядку не оскаржував, тобто не звертався з відповідною заявою чи скаргою до органів прокуратури.
Наведене повністю спростовує доводи засудженого ОСОБА_3 викладені в апеляції, про обмову себе під впливом незаконних методів дізнання і досудового слідства.
Злочинні дії ОСОБА_2, які виразились у заволодінні чужим майном, поєднаним з погрозою застосування насильства, що є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого ОСОБА_4, а також у заволодінні чужим майном із застосуванням насильства, що є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_5, скоєного за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій, правильно кваліфіковані за ст. 187 ч. 2 КК України.
Злочинні дії ОСОБА_3, які виразились у заволодінні чужим майном, поєднані із застосуванням насильства, що є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого ОСОБА_5, скоєного за попередньою змовою групою осіб, також правильно кваліфіковані за ст. 187 ч. 2 КК України.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання засудженим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суд у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, призначив його враховуючи характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів, особи засуджених та всіх обставин справи.
Призначене засудженим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання є достатнім і необхідним для їх виправлення та попередження нових злочинів.
Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону при розслідуванні справи та її розгляді в суді, які були б підставою для скасування постановленого щодо засуджених судового рішення не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів, -
Апел яції засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 серпня 2009 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - без змін.
Судді :
О.Г. Сердюк О.С. Щербаков С.О. Акуленко