Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" жовтня 2009 р. Справа № 59/148-09
вх. № 4908/4-59
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Ковальов О.В., за довіреністю № 1-11-15342 від 31.07.2009р.;
відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю № 1-1497 від 20.07.2009р.; ОСОБА_3, особисто
розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра", м. Київ
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків
про розірвання договору суборенди нежитлового приміщення
та зустрічну позовну заяву
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків
до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра", м. Київ
про стягнення 187148,58 грн.
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить розірвати договір суборенди від 01.11.2006р., укладений між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра" та ФОП ОСОБА_3. Крім того, позивач просив покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
17 серпня 2009 року ухвалою господарського суду було прийнято судом зустрічну позовну заяву до сумісного розгляду з первісним позовом, в якій відповідач просив стягнути з позивача на користь відповідача суму основної заборгованості у розмірі 182655,86 грн., пені у розмірі 2236,37 грн., інфляційні - 1794,85 грн. та 3% річних - 461,50 грн., що виникли на підставі договору суборенди від 01.11.2006р.
14 вересня 2009 року судом в порядку ст. 22 ГПК України були прийняті до розгляду уточнення відповідача до зустрічного позову (вх.22289), в яких відповідач просив стягнути з позивача за первісним позовом 225982,67 грн. заборгованості за договором суборенди від 01.11.2006р., з яких: 220380,60 грн. становить основний борг; 3345,72 грн. - пеня; 1794,85 грн. - інфляційні; 461,50 грн. - 3% річних.
14 вересня 2009 року в судовому засіданні було судом оголошено перерву до 28 вересня 2009 року.
Представником позивача в судовому засіданні 28 вересня 2009 року первісні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти зустрічного позову заперечував, в порядку ст. 22 ГПК України надав додаткові письмові пояснення в обґрунтування своєї правової позиції по справі (вх.11559).
Представник відповідача та відповідач по справі в судовому засіданні заперечували проти вимог первісного позову в повному обсязі, через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України надали заяву про уточнення зустрічних позовних вимог (вх.23281), в якій збільшили вимоги зустрічного позову і просили стягнути з позивача за первісним позовом 278457,57 грн. заборгованості за договором суборенди від 01.11.2006р., з яких: 270403,52 грн. становить основна сума заборгованості; 3345,72 грн. - пеня; 1427,55 грн. - сума інфляційних; 3280,78 грн. - 3% річних.
У відповідності до положень ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
За таких підстав, суд приймає зазначені уточнення до розгляду судом та долучає до матеріалів справи.
В судовому засіданні оголошувалась перерва 20.07.2009р. до 11:30 10.082009р., з 10.08.2009р. до 10:00 17.08.2009р., з 14.09.2009р. до 10:30 28.09.2009р., а також з 28.09.2009р. до 12:15 07.10.2009р. для виготовлення повного тексту рішення до 07 жовтня 2009 року.
02 жовтня 2009 року від відповідача за первісним позовом надійшла заява в порядку ст. 22 ГПК України (вх.11866), про долучення до матеріалів справи копії рахунок-фактур за березень та квітень 2009р., а також листи, направленні на адресу позивача по справі за первісним позовом, в додатку до яких, перераховані направлені на його адресу рахунок-фактури щодо сплати суборендних платежів та акти виконаних робіт.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
01.11.2006р. між ВАБ банк "Надра" (позивач за первісним позовом) та ФОП ОСОБА_3 (відповідач за первісним позовом) було укладено договір суборенди, відповідно до п. 1.1. якого відповідач за первісним позовом передав позивачу за первісним позовом в тимчасове платне користування на умовах суборенди нежитлове приміщення літ. А/20-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 141 кв.м.
Факт передачі приміщення в оренду підтверджується актом приймання-передачі, підписаним обома сторонами 10.11.2006р.
У відповідності до п. 3.1. зазначеного договору строк оренди приміщення становить 3 роки з дня передачі цього приміщення, тобто з дня підписання акту приймання-передачі орендованого майна.
Згідно п. 4.2. договору суборенди розмір орендної плати на дату підписання договору за місяць становить 19937,40 грн., (що еквівалентно 3948,00 дол. США по курсу НБУ із розрахунку 5,05 грн. за 1 дол. США). Сума орендних платежів корегується щомісячно з урахуванням зміни курсу НБУ на день виставлення рахунку з відображенням еквіваленту одного долару США до гривні в рахунку.
Додатковою угодою № 1 від 11.12.2007р. до договору суборенди розмір плати за користування приміщенням був змінений і становить 23497,65 грн. на місяць (що еквівалентно 4653,00 дол. США.)
У відповідності до п.4.3 договору суборенди, з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 1 від 11.12.2007р., плата за користування приміщенням сплачується позивачем за первісним позовом щомісячно до 05 числа звітного місяця на підставі договору. Витрати на утримання суборендованого майна сплачуються щомісячно до 05 числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунку-фактури, виставленого відповідачем за первісним позовом.
10.02.2009р. на підставі Закону України "Про банки і банківську діяльність" Постановою НБУ № 59 у ВАТ КБ "Надра" призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік - з 10.02.2009р. по 10.02.2010р. Вказаною постановою з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану Банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців - з 10.02.2009р. по 10.08.2009р.
З метою оптимізації витрат на утримання регіональної мережі, розпорядженням тимчасового адміністратора від 23.03.2009р. № 383 директорів відповідних регіональних управлінь Банку зобов'язано, в зв'язку із припиненням діяльності відділень, які розташовувались у орендованих приміщеннях, припинити дію договорів оренди та будь-яких інших договорів, що мають забезпечувати діяльність відділення.
31 березня 2009 року позивач за первісним позовом направив відповідачу за первісним позовом лист за вих. № 972, в якому повідомив про припинення дії договору суборенди з 06.04.2009р., обґрунтовуючи свої вимоги щодо припинення дії договору ст. 652 Цивільного кодексу України та ст. 80 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" вважаючи, що призначення тимчасової адміністрації та введення мораторію, є зміною істотних обставин, якими сторони керувались при укладенні договору суборенди.
15 квітня 2009 року відповідач за первісним позовом направив позивачу лист-відповідь (вих. № 15/04), в якому не погодився з пропозицією позивача щодо припинення договору суборенди з 06.04.2009р. та пропонував внести зміни до договору від 01.11.2006р на умовах сприятливих для обох сторін.
Викладене, з урахуванням обставин вказаних у первісному позові, свідчить, на думку позивача, про порушення його прав і є підставою для їх захисту шляхом розірвання договору суборенди від 01.11.2006р.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.
У відповідності до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму оренди.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України). Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Загальний порядок зміни та розірвання господарських договорів визначений статтею 188 ГК України. Згідно її положень зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Вилучення з загального порядку розірвання договорів містить ст.652 ЦК України. Статтею 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
З урахуванням наведених правових норм та встановлених матеріалами справи обставин справи суд приходить до висновку про відсутність передбачених ч.2 ст. 652 ЦК України правових підстав для розірвання спірного договору. При цьому суд виходить з наступного.
У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже позивач за первісним позовом мав обґрунтувати в позовній заяві і довести належними доказами існування фактів, які є умовами розірвання договору згідно ч.2 ст. 652 ЦК України.
Натомість позивачем такі обставини не доведені. Приходячи до цього висновку суд враховує наступне.
Загальна фінансова нестабільність у державі, на яку посилається позивач не можу бути визнана істотною зміною обставин, поро яку йдеться ч.2 ст. 652 ЦК України. У відповідності до зазначеної норми договір не може бути розірвано у зв'язку із змінами суспільно-економічної ситуації в державі чи в світі в цілому. Адже за таких умов з тих самих макроекономічних та суспільно-політичних мотивів можна було б розірвати будь-який договір оренди, укладений в державі, або навіть будь-який господарський договір взагалі.
За змістом ч.2 ст.652 ЦК України договір може бути розірваний лише на підставі змін обставин, які мають конкретне суб'єктивне відношення до сторін спірного договору і умов його виконання. Такими обставинами може бути зміна собівартості продукції, ціни її реалізації, введення квотування, ліцензування чи інших обмежень певного виду господарської діяльності, що провадиться стороною договору тощо.
У суду відсутні підстави вважати, що зміна обставин, пов'язаних із фінансовою нестабільністю, впровадженням НБУ заходів по упередженню кризових явищ у банківській системі, припинення кредитування та обмеження проведення інших банківських операцій шляхом призначення тимчасової адміністрації та введення мораторію, на які посилається позивач, звільняє його від виконання договору та дає йому можливість розривати договір в односторонньому порядку.
Суд зазначає, що ризик погіршення умов господарювання є нормальним явищем. Ризик є однією із ознак підприємництва (згідно ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку). Більш того принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності (ст. 44 ГК України). Отже складнощі, які виникли у позивача за первісним позовом із виконанням спірного договору суборенди охоплюються його (позивача) підприємницьким ризиком. Тому у суду немає правових підстав перекладати комерційний ризик позивача за первісним позовом на відповідача шляхом звільнення позивача від виконання прийнятих на себе обов'язків за договором.
Суд також зауважує про відсутність порушення співвідношення майнових інтересів сторін. Згідно п. 3 ч.2 ст.652 ЦК України таке порушення економічної рівноваги є необхідною умовою для розірвання договору в судовому порядку. Це порушення може відбуватися у вигляді значного зменшення вартості отриманого за договором, або значного зростання вартості відшкодування, що приводить до порушення еквівалентності обміну. При цьому зменшення цінності виконання повинно мати об'єктивні ознаки його виміру. У протилежному випадку має місце не об'єктивний факт - порушення співвідношення (еквівалентності) обміну, а проста зміна ставлення чи думки сторони щодо доцільності (бажаності чи небажаності) виконання відповідного договору. В даному разі доказів порушення співвідношення (еквівалентності) інтересів сторін спірного договору позивачем не надано.
Стосовно цієї умови п. 3 ч.2 ст.652 ЦК України суд звертає увагу на те, що ті загальні обставини, на які посилається позивач у своїй позовній заяві, в рівній мірі стосуються як позивача, так і відповідача. Тому підстав для висновку, що вони погіршили лише становище позивача і залишили незмінним становище відповідача (і тим самим порушили співвідношення інтересів сторін) не вбачається.
Крім того, суд зазначає, що введення тимчасової адміністрації та оголошення мораторію також не можуть бути визнані істотною зміною обставин, які змінюють співвідношення майнових інтересів сторін в сторону погіршення становища банку. Навпаки, згідно ч.2 ст. 58, ст.ст. 85, 75-84 Закону України «Про банки та банківську діяльність» оголошення мораторію, введення тимчасової адміністрації є заходами впливу (державної підтримки), які ставлять банк у привілейоване становище порівняно з іншими учасниками господарських правовідносин.
Також суд відхиляє посилання позивача на п.3 ч.4 ст. 80 Закону України «Про банки та банківську діяльність», яка надає право тимчасовому адміністратору розривати в порядку, встановленому законодавством України, будь-які угоди за участю банку, які, на думку тимчасового адміністратора, є збитковими чи непотрібними для банку. Суд зауважує, що цією нормою прямо визначено,що таке право реалізується в порядку, встановленому законодавством України. Отже додержання вимог ст. 652 ЦК України є необхідним, навіть за умови введення тимчасової адміністрації.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що в спірних правовідносинах відсутні необхідні умови для розірвання договору, передбачені п. 3 ч.2 ст.652 ЦК України. Таким чином це означає відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати в частині первісного позову повністю покладаються на позивача за первісним позовом.
Щодо вимог зустрічного позову відповідача за первісним позовом про стягнення 278457,57 грн. заборгованості за договором суборенди від 01.11.2006р., з яких: 270403,52 грн. становить основна сума заборгованості; 3345,72 грн. - пеня; 1427,55 грн. - сума інфляційних; 3280,78 грн. - 3% річних, суд надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав первісних та зустрічних позовних вимог виходить з наступного.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
У відповідності до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Відповідно ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно до п.п. 4.2., 4.3. договору суборенди, з урахуванням змін внесених додатковою угодою №1 від 11.12.2007р., відповідач за зустрічним позовом (ВАТ КБ “Надра”) повинен своєчасно сплачувати позивачу за зустрічним позовом (ФОП ОСОБА_3) орендну плату у розмірі 23497,65 грн., що еквівалентно 4653,00 дол. США.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суд критично ставиться до письмових пояснень відповідача за зустрічним позовом (вх.11559), в яких він зазначає, що ним фактично було звільнено орендоване приміщення та припинено нарахування орендної плати, оскільки в матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі орендованого майна, підписаний обома сторонами. Крім того, в матеріалах справи наявні листи про направлення на адресу банку рахунок-фактур та актів виконаних робіт, а також завірені копії рахунок-фактур.
За таких підстав, враховуючи вищевикладене зустрічні позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 257897,64 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів на підставі договору суборенди від 01.11.2006р. за період з квітня по жовтень 2009 року обґрунтовані та підлягають задоволенню на користь позивача.
В частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 12505,88 грн. за листопад 2009 року суд відмовляє в задоволенні зустрічних позовних вимог, виходячи з наступного.
У відповідності до п.4.3 договору суборенди, з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 1 від 11.12.2007р., плата за користування приміщенням сплачується позивачем за первісним позовом щомісячно до 05 числа звітного місяця на підставі договору. Витрати на утримання суборендованого майна сплачуються щомісячно до 05 числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунку-фактури, виставленого відповідачем за первісним позовом.
За таких підстав, станом на момент подачі ФОП ОСОБА_3 заяви про уточнення позовних вимог (25 вересня 2009 року) строк оплати за договором суборенди за листопад 2009 року не наступив, в зв'язку з чим в цій частині вимоги позивача за зустрічним позовом є безпідставними та необґрунтованими.
Що стосується вимог позивача за зустрічним позовом в частині стягнення 3345,72 грн. пені на підставі п. 4.5. договору суборенди, 1427,55 грн. інфляційних та 3280,78 грн. 3% річних, то суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині позову з наступних підстав.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України № 59 від 10.02.2009р. у ВАТ КБ “Надра”призначено тимчасову адміністрацію, у зв'язку з погіршенням фінансового стану, та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 10.02.2009р. по 10.08.2009р. Інформація про призначення Тимчасового адміністратора та про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів була розміщена в газеті "Урядовий Кур'єр" №26 від 13 лютого 2009 року відповідно до ст. 79 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та чинного законодавства України.
Згідно ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" протягом дії мораторію: 1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України; 2) не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Ця норма статті Закону визначає конкретний проміжок часу, що відповідає строку дії мораторію, протягом якого не нараховується неустойка та не застосовуються фінансові санкції за невиконання або неналежне виконання банком зобов'язань. Цей період починається з дати введення мораторію (в даному випадку з 10.02.2009р.) та діє по дату його припинення.
Згідно ст. 614 Цивільного кодексу України підставою відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка порушила зобов'язання. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Згідно ч. 3 ст. 80 Закону України "Про банки і банківську діяльність" тимчасовому адміністратору з дня призначення належить повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку або, при необхідності, підготувати банк до продажу чи реорганізації з метою забезпечення інтересів вкладників та інших кредиторів. Ч. 4 ст. 80 зазначеного закону встановлено, що тимчасовому адміністратору належить право продовжувати або припиняти будь-які операції банку та виконувати будь-які дії, рішення від імені банку.
Стаття 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлює що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.
Частина 2 ст. 217 Господарського кодексу України передбачає у сфері господарювання наступні види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції. Під збитками, відповідно до ч.2 ст.224 Господарського кодексу України, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Таким чином, інфляційні витрати та 3 % річних за правовими ознаками є різновидом санкцій і тому не підлягають стягненню в даному випадку, як такі що безпідставно нараховані протягом дії мораторію.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати покладаються на відповідача за зустрічним позовом пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 15, 16, 525, 526, 530, 598, 614, 611, 629, 652, 759 Цивільного кодексу України, ст.ст. 188, 193, 217, 224 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні первісного позову відмовити повністю.
Зустрічний позов задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства комерційного банку “Надра” (юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. № 15, код ЄДРПОУ 20025456, кор/р 32002180102 в Головному управлінні НБУ по м. Києву у Київській області, МФО 321024; рр. 35192800002018, МФО 320003) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (ідент. код НОМЕР_1, адреса: 61204, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в АКІБ “УкрСиббанк”, МФО 351005) 257897,64 грн. основної суми заборгованості, 2578,98 грн. державного мита та 109,28 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення 12505,88 грн. основної суми заборгованості за договором суборенди від 01.11.2006р.; 3345,72 грн. пені; 1427,55 грн. суми інфляційних; 3280,78 грн. 3% річних в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (ідент. код НОМЕР_1, адреса: 61204, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в АКІБ “УкрСиббанк”, МФО 351005) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) - 913,08 грн. недоплаченого державного мита за подання заяви про збільшення позовних вимог.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
/Справа № 59/148-09/