Справа № 11- 476 /2009 Головуючий у 1 інстанції: Киреєв О.В.
Категорія : ст.125 ч.2 КК України Доповідач: Григор'єва В.Ф.
13 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого-судді - Григор'євої В.Ф.
суддів - Акуленко С.О., Білоброва В.Д.
при секретарях - Масловій О.В., Семко Т.Ф.
захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2
виправданої - ОСОБА_3
засудженої - ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженої ОСОБА_4 на вирок Носівського районного суду Чернігівської області від 06 липня 2009 року,
Цим вироком : ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Червоні Партизани Носівського району Чернігівської області, громадянка України, з повною загальною середньою освітою, незаміжня, раніше не судима, студентка другого курсу факультету іноземних мов Національного Державного університету імені Миколи Гоголя, мешканка АДРЕСА_1,
засуджена за ст. 125 ч.2 КК України до покарання у виді арешту на строк 4 місяці;
за зустрічним обвинуваченням
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка м. Ніжина Чернігівської області, громадянка України, з вищою освітою, заміжня, раніше не судима, працююча продавцем ДП КР”Прогрес”, мешканка АДРЕСА_2,
виправдана за ст. 125 ч.2 КК України за відсутністю в її діях складу злочину.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 510,45 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 1 500 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Обрано щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у виді взяття під варту з залу суду з утриманням в Чернігівському СІЗО управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Чернігівській області.
Вироком суду ОСОБА_4 визнана винною та засуджена за те, що 23 лютого 2008 року, близько 11 години 30 хв., в АДРЕСА_3 на ґрунті особистих неприязних відносин стала ображати брутальними словами ОСОБА_3, затіяла бійку, в ході якої подряпала нігтями рук обличчя останньої, чим спричинила їй тілесні ушкодження у виді забитих ран в області обличчя, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Крім того, ОСОБА_4 обвинувачувала ОСОБА_3 у тому, що вона 23 лютого 2008 року, близько 11 години 30 хвилин, в с. Червоні Партизани, Носівського району, Чернігівської області, без запрошення, самовільно разом з своїм чоловіком ОСОБА_6, зайшли до будинку АДРЕСА_3 , напала на неї, почала бити руками по обличчю, тягати за волосся та вуха, чим заподіяла їй тілесні ушкодження у виді підшкірної гематоми правої вушної раковини, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я .
В апеляції захисник ОСОБА_5 в інтересах засудженої ОСОБА_4 просить апеляцію задовольнити з вказаних у ній підстав, а вирок суду скасувати як незаконний і такий, що постановлений з істотним порушенням кримінально - процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону, а кримінальну справу відносно ОСОБА_4 закрити на підставі ст. 6 п.2 КПК України за відсутністю в її діях складу злочину, оскільки вона діяла в межах необхідної оборони. З вертає увагу на те, що суд незаконно та необґрунтовано обрав запобіжний захід щодо ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили у вигляді взяття під варту з залу суду, з приводу чого просить винести окрему ухвалу щодо головуючого по справі та скасувати обраний щодо ОСОБА_4 запобіжний захід, звільнивши її з під варти в залі суду. Крім того, звертає увагу на те, що суд не надав належну оцінку доказам по справі. Наполягає на тому, що у ОСОБА_4 був відсутній умисел на умисне нанесення легких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 за тих обставин, що склалися 23.02.2008 року, що підтверджується низкою доказів по справі. Суд допустив однобічність судового слідства та за наявності підстав для закриття справи її не було закрито. Кримінальну справу за скаргою ОСОБА_4 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 125 ч.2 КК України, просить направити на новий судовий розгляд до Носівського районного суду в іншому складі суду.
При попередньому розгляді справи апеляційним судом у зв'язку з доводами, викладеними у апеляції захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженої ОСОБА_4, було призначене судове слідство, в ході якого визнано необхідним допитати виправдану ОСОБА_3, засуджену ОСОБА_4, свідків, дослідити матеріали справи. Також було ОСОБА_4 змінено запобіжний захід -взяття під варту на підписку про невиїзд.
Крім того, до початку розгляду справи в апеляційному суді, засуджена ОСОБА_4 внесла зміни до апеляції, які підтримали захисники в її інтересах проте, що вона підтримує апеляцію частково лише щодо її, тобто за обвинуваченням ОСОБА_3 щодо неї, а за її зустрічним обвинуваченням щодо ОСОБА_3 вона не підтримує апеляцію.
Згідно ст. 355 ч.2 КПК України внесення до апеляції змін, які тягнуть за собою погіршення становища засудженого або виправданого за межами строків на апеляційне оскарження не допускається, тому колегія суддів позбавлена можливості розглядати апеляцію захисника в цій частині.
Заслухавши доповідача по справі, пояснення засудженої ОСОБА_4, яка частково підтримала апеляцію захисника ОСОБА_5 в її інтересах, просила скасувати вирок щодо неї, а справу закрити за відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ст.125ч.2 КК України, оскільки вона захищалась від протиправних дій ОСОБА_3, захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, які просили апеляцію задовольнити частково, вирок скасувати лише щодо ОСОБА_4, а справу закрити на підставі ст. 6 п.2 КПК України за відсутністю у її діях складу злочину, передбаченого ст.125 ч.2 КК України, оскільки ОСОБА_4 діяла в межах необхідної оборони, виправданої ОСОБА_3, яка заперечувала проти задоволення апеляції захисника ОСОБА_5, вважаючи, що вирок суду є законним і обґрунтованим, допитавши під час судового слідства виправдану, засуджену, свідків, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженої ОСОБА_4 підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.
Цих вимог закону суд не дотримався. При визнанні ОСОБА_4 винною в умисному заподіянні тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'ю та кваліфікував її дії за ст.125 ч.2 КК України, не звернув увагу на ті обставини, що остання знаходилася у себе вдома і відпочивала, а виправдана ОСОБА_3 разом зі своїм чоловіком прийшла до її додому нібито поговорити з її батьками, а в результаті умисно заподіяла їй легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Так, в судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_4 не визнала свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 125 ч.2 КК України, підтвердивши, що 23 лютого 2008 року, близько 11 год 15 хв, вона була вдома і відпочивала. Її розбудила бабуся - ОСОБА_7 та повідомила, що до неї прийшли. Коли вона вийшла на вулицю, то ОСОБА_3 почала на неї кричати, ображати. Потім вона, її баба, ОСОБА_3 з чоловіком зайшли в коридор будинку. ОСОБА_3 стала душити її за шию, тягати за вуха та волосся, брутально виражатися на її адресу. ОСОБА_3 була з чоловіком, а вона була одна, не могла бити ОСОБА_3 Вона злякалася за своє життя, як могла стала захищатися. Вона лише відштовхнула ОСОБА_3 від себе. Бабуся допомогла їй вирватися від ОСОБА_3 та її чоловіка. Після цього вона сховалася у ванній кімнаті.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 не визнала свою вину за ст. 125ч.2 КК України, підтвердивши, що 23 лютого 2008 року вона разом з своїм чоловіком приїхала в с. Червоні Партизани з метою ще раз поговорити з батьками ОСОБА_4, яка продовжувала зустрічатися з її одруженим сином Павлом. У господарстві їх зустріла бабуся ОСОБА_3, яка запросила у будинок. В будинку її зустріла ОСОБА_4, яка кричала, ображала вульгарними словами, погрожувала їй. Вона сказала, якщо ОСОБА_3 не хоче говорити вдома, то вони поговорять у сільській раді. Коли вона почала виходити з будинку, то ОСОБА_3 притиснула її до стіни, вчепилася нігтями в обличчя, подряпала її. ОСОБА_6 відсторонив ОСОБА_3, яка побігла через прохідні кімнати і прибігла з велосипедним насосом. ОСОБА_3 намагалася вдарити велосипедним насосом, але ОСОБА_6 прикрився і вирвав у неї насос. Після цього вона з чоловіком вийшла з будинку. її зустріла мати ОСОБА_3, яка намагалася затримати їх, щоб поговорити. Розмова не відбулася. З подряпинами на обличчі вона пішла в центр села та поїхала в м. Ніжин. 25 лютого 2008 року звернулася до лікаря-хірурга, потім поїхала в міліцію в м. Носівку, де взяла направлення до судмедексперта, а 26 лютого 2008 року пішла на експертизу. Умислу заподіяти ОСОБА_3 тілесні ушкодження у неї не було. Якби вона бажала побити ОСОБА_4, то зробила б це в м. Ніжині на зупинці в автомобілі сина ОСОБА_8.
Показаннями ОСОБА_9 - матері ОСОБА_4 підтверджується, що 23.02.08 року, близько 12 години, вона повернулася додому, зайшовши в коридор будинку, вона побачила там ОСОБА_3 з своїм чоловіком. ОСОБА_3 в руках тримала кортуз, а на її обличчі було почервоніння. ОСОБА_3 була зачинена у ванній кімнаті, а бабуся сиділа на дивані і плакала. Мати їй казала, що ОСОБА_3 її штовхнула і вона впала. Після чого вона вдарила її три рази власним картузом. На ногах у ОСОБА_4 виднілися синці, вухо було роздерте, біля вуха був синець. Її мати розповіла, що ОСОБА_3 відпочивала в цей час. Її ОСОБА_3 з чоловіком попросили викликати ОСОБА_3, коли дізналися, що батьків немає вдома. Від стуку у вікна ОСОБА_3 прокинулася і в халаті вийшла на поріг. ОСОБА_3 штовхнула її в коридор, взяла за волосся та за шию і почала тримати, а її чоловік почав бити ОСОБА_3 ногами по тілу. Вона не конфліктна особа, тому не зверталась у міліцію. У ОСОБА_3 була гематома вушної раковини, чоловік сказав, що необхідно звернутися до лікаря. Потім ОСОБА_3 лікар надав медичну допомогу.
Із показань ОСОБА_10 - відчима ОСОБА_4 вбачається, що 23.02.08 року він дізнався від дружини, що приїзджали батьки ОСОБА_8 і вчинили бійку. 26.02.08 року він забрав ОСОБА_3 із занять в університеті і повіз в лікарню, тому що вона скаржилася на біль у вусі. Вони не зверталися до міліції тому, що не хотіли розвитку цієї події.
Показаннями ОСОБА_7 - бабусі ОСОБА_4 в суді підтверджується, що 23.02.08 року вона знаходилась вдома в літній кухні. Через деякий час у дворі побачила незнайомих чоловіка та жінку. Вони запитували про те, де знаходиться мати ОСОБА_4 Коли дізналися, що її немає, то попросили покликати ОСОБА_3, що вона і зробила. Коли ОСОБА_3 вийшла на крильцо, то ОСОБА_3 зі словами: „ Я зараз тобі покажу, як відбивати чужих чоловіків” і вони відразу ОСОБА_3 заштовхали у коридор будинку. ОСОБА_3 схопила ОСОБА_3 за волосся та шию та почала її тримати, а чоловік наносив удари ногами. Побачивши це, вона закричала: ” Що ви робите, ви ж її вб'єте ”. Вона розтягнула Їх. ОСОБА_3 вдалося вирватися і вона зачинилася у ванній кімнаті будинку. ОСОБА_3 не нападала на ОСОБА_3 Вона лише відштовхнула її від себе. У ОСОБА_3 були синці, а також було розірвано вухо.
Свідок ОСОБА_11 в апеляційному суді підтвердив, що зайшовши до будинку ОСОБА_10, побачив, що плаче бабуся, а ОСОБА_9 витирала маззю ОСОБА_3, у якої були червоні плями та кров, яка йшла з вуха.
Свідок ОСОБА_12 в апеляційному суді підтвердила, що до дня народження ОСОБА_3 не знала, що ОСОБА_8 одружений. Вона побачила, що у ОСОБА_3 було вухо синє і подряпане.
Свідок ОСОБА_13 в апеляційному суді підтвердила, що ОСОБА_8 - її чоловік, з яким вона перебуває у шлюбі з 2000 року і від шлюбу мають доньку. З середини січня 2008 року їй стало відомо про стосунки її чоловіка та ОСОБА_3. В грудні 2007 року вони взяли великий кредит на автомобіль. Потім вона почала помічати, що чоловіка постійно нема вдома, грошей додому він не приносить. Вона запитала в нього, що трапилось, а він відповідав, що все в порядку. Потім їй повідомили їх друзі, що ОСОБА_8 якусь дівчину возить на автомобілі. Вона мовчала скільки могла, а потім розказала матері ОСОБА_8, а в неї батьків немає, що з ОСОБА_8 щось відбувається і треба рятувати їх сім'ю. Вони прожили з чоловіком 10 років, а тепер з'явилась дівчина. Вона бачила у ОСОБА_3 подряпане обличчя.
Із перевірених показань свідка ОСОБА_14, яка є лікарем ЛОР-відділення Ніжинської ЦРЛ вбачається, що 26.02.08 року, в другій половині дня, до неї звернулась за медичною допомогою ОСОБА_4 При огляді на передній поверхні правої вушної раковини була виявлена гематома. Гематома могла виникнути не пізніше трьох днів назад. Було виявлено свіжу гематому. Вона робила розтин гематоми. Зі слів хворої вона отримала дане ушкодження внаслідок бійки (а.с.87 - 88).
Із копії довідки Ніжинської центральної лікарні № 351 вбачається, що ОСОБА_4 знаходилась на амбулаторному лікуванні з 26 лютого 2008 року по 03 березня 2008 року з діагнозом: гематома правої вушної раковини. Проведена амбулаторна операція. Також була звільнена від занять по фізпідготовці з 03 березня 2008 року до 13 березня 2008 року (а.с. 60 ).
Згідно висновку судово - медичної експертизи у ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження у вигляді ушкодження правої вушної раковини, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров»я.
Показаннями свідка ОСОБА_15 в апеляційному суді підтверджується, що ОСОБА_3 мала багато пропусків занять без поважних причин. За пропуски та поведінку ОСОБА_4 не може бути відрахована зі складу студентів. Відрахувати можуть лише за результатами іспитів. Характеристика, яку суду представила ОСОБА_4, є не офіційною. На ній відсутня гербова печатка університету.
Поясненнями, які ОСОБА_4 давала в ході проведення перевірки з приводу скарги ОСОБА_3, з яких видно, що ОСОБА_4 захищаючись вчепилася в лице ОСОБА_3 і подряпала її.
Колегія суддів критично ставиться до показань ОСОБА_3 в частині того, що на її першою напала ОСОБА_4 і заподіяла їй тілесні ушкодження, оскільки встановлено, що ОСОБА_4 лише захищаючись, подряпала обличчя ОСОБА_3 Ці обставини підтверджуються висновками судово - медичної експертизи.
Із висновку судово-медичної експертизи № 75 від 27 лютого 2009 року вбачається, що у ОСОБА_3 мали місце тілесні ушкодження у виді забитих ран в області обличчя, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (а.с.49-50).
Висновком судово-медичної експертизи № 279 від 29 травня 2009 року підтверджується, що у ОСОБА_16 мали місце тілесні ушкодження у вигляді підшкірної гематоми правої вушної раковини, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Описані тілесні ушкодження могли виникнути в результаті дії твердих тупих предметів як по механізму удару, так і по механізму тиснення чи розтягування та по давності заподіяння можуть відповідати 23 лютого 2008 року ( а.с. 105-106).
Викладені висновки експертиз колегія суддів визнає як докази, оскільки вони науково обґрунтовані і будь-яких сумнівів у правильності таких висновків, немає.
З урахуванням наведеного встановлено, що збоку ОСОБА_3 до засудженої ОСОБА_4 склалися неприязні стосунки внаслідок того, що син потерпілої ОСОБА_8, який одружений з іншою жінкою, зустрічався з ОСОБА_4 З власної ініціативи ОСОБА_3 неодноразово зустрічалась з ОСОБА_4 з метою зупинити ці стосунки. 08.02.08 року ОСОБА_4 виповнилося 18 років. 23.02.08 року потерпіла ОСОБА_3 разом з своїм чоловіком поїхали з міста Ніжина в с. Червоні партизани до ОСОБА_4 додому, як стверджувала в своїх показаннях, щоб поговорити з батьками ОСОБА_4, але в дійсності хотіла з»ясувати стосунки з останньою. Тому в діях ОСОБА_4 був відсутній умисел на умисне нанесення легких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 за обставин, що відбулися 23.02.08 року. Ці обставини підтверджуються показаннями ОСОБА_3, за її скаргою, що ОСОБА_4 її не била, а царапала. Ці обставини підтвердив свідок ОСОБА_6
Дослідивши докази у справі та перевіривши їх в сукупності, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, але помилився в їх юридичній оцінці, внаслідок чого неправильно застосував кримінальний закон. Згідно ст. 36 ч.2 КК України кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно -небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади. За показаннями ОСОБА_4 в суді, ОСОБА_3 разом з своїм чоловіком увірвалася до неї в будинок, у зв'язку з чим, вона, обороняючись від дій останньої, виштовхувала руками з коридору будинку, при цьому, можливо, спричинила подряпини на обличчі ОСОБА_3
Такі ж аргументи, доводячи свою невинуватість, ОСОБА_4 навела у подальшому в ході судового слідства в апеляційному суді.
ОСОБА_3 визнала, що прийшла до ОСОБА_4, щоб з'ясувати стосунки з батьками ОСОБА_4 з приводу, щоб їх дочка покинула зустрічатись з їх одруженим сином ОСОБА_8
З вироку випливає і також встановлено в ході судового слідства в апеляційному суді, що інцидент стався в коридорі будинку, де мешкає ОСОБА_4 Отже, наведені докази свідчать, що ОСОБА_3, використовуючи такий привід, прийшла до зазначеного будинку, чим порушила права ОСОБА_4 на недоторканість житла та особи, заподіяла останній легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. За таких обставин, колегія суддів визнає, що ОСОБА_4 діяла в стані необхідної оборони і в її діях немає складу злочину.
Право на необхідну оборону випливає з природного права людини на життя. Відповідно до ст. 27 ч.3 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від противоправних посягань.
Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 26.04.02 року „Про судову практику у справах про необхідну оборону” суспільно-небезпечне посягання на законні права, інтереси, життя і здоров'я людини може викликати в особи, яка захищається, сильне душевне хвилювання, якщо в такому стані не могла оцінювати відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту, її дії слід розцінювати як необхідну оборону.
Отже, наведеними доказами доведено, що 23.02.08 року ОСОБА_4 відпочивала у своєму будинку АДРЕСА_3 в с. Червоні Партизани Носівського району, що свідчить про те, що вона не була ініціатором конфлікту з ОСОБА_3, а також умисного заподіяння тілесних ушкоджень останній. Лише, після того як ОСОБА_3 та її чоловік почала ображати її та спільно завдавати їй тілесні ушкодження, ОСОБА_4, враховуючи обстановку, що склалася, змушена була захищатися від двох нападників і заподіяла тілесні ушкодження ОСОБА_17, знаходячись в межах необхідної оборони. В даному випадку заподіяння ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, колегія суддів розцінює, як шкоду, яка відповідає небезпечності посягання збоку останньої та обстановці захисту, тому такі дії ОСОБА_4 є правомірними і охоплюються ст. 36 КК України. Тому в діях ОСОБА_4 відсутній склад злочину, передбаченого ст. 125 ч.2 КК України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає необхідним задовольнити апеляцію захисника частково, вирок суду щодо ОСОБА_4 скасувати і справу щодо ОСОБА_4 закрити за відсутністю в її діях складу злочину.
Під час судового слідства в апеляційному суді колегія суддів встановила, що саме збоку потерпілої - виправданої були вчинені неправомірні дії щодо ОСОБА_4, але оскільки в апеляції ставиться питання про скасування виправдувального вироку щодо ОСОБА_3 і направлення справи на новий судовий розгляд, колегія суддів позбавлена можливості прийняти рішення по цій апеляції по суті, оскільки це погіршить становище виправданої.
Крім того, до початку розгляду справи в апеляційному суді, засуджена ОСОБА_4 внесла зміни до апеляції, які підтримали захисники в її інтересах проте, що вона підтримує апеляцію частково лише щодо неї, тобто за обвинуваченням ОСОБА_3 щодо неї, а за її зустрічним обвинуваченням щодо ОСОБА_3 вона не підтримує апеляцію.
Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення 580 грн. 45 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 4 000 грн на відшкодування моральної шкоди, збільшений в подальшому до 20 000 грн, колегія суддів вважає за необхідне залишити без розгляду, оскільки відповідно до ст. 328 ч.2 КПК України при виправданні підсудного за відсутністю в його діях складу злочину, суд залишає позов без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.6 ч.1 п.2, 328, 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженої ОСОБА_4 задовольнити частково.
Вирок Носівського районного суду Чернігівської області від 06 липня 2009 року щодо ОСОБА_4 скасувати, а провадження в кримінальній справі за обвинуваченням її за ст. 125 ч.2 КК України закрити за відсутністю в діянні складу злочину.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 підписку про невиїзд - скасувати.
Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 залишити без розгляду.
В решті вирок суду залишити без зміни.
Судді:
Акуленко С.О. Григор'єва В.Ф. Білобров В.Д.