"22" жовтня 2009 р. Справа № 18/94-1700
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оспром», м. Вінниця, вул. Привокзальна, 40
до відповідача Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1
про стягнення заборгованості у сумі 10 361,62 грн., з яких: 9 676,82 грн. -основний борг; 561,26 грн. -пені; 77,41 грн. -інфляційні нарахування; 46,13 грн. -3% річних.
За участю представників сторін:
позивача: Яворович Ю.І. -заступник генерального директора, довіреність б/н від 20.10.2009 р.
відповідача: ОСОБА_2, посвідчення водія №НОМЕР_3 від 23.12.1999 р.
В судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Оспром»звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача -Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у сумі 10 672,01 грн., з яких: 10 576,82 грн. -основний борг; 95,19 грн. -пеня.
22.10.2009 р. позивач зменшив розмір позовних вимог, а саме -просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 9 676,82 грн., мотивуючи це тим, що відповідач частково сплатив борг, зокрема 29.02.2008 р. сплачено 500 грн., 21.05.2008 р. сплачено 400 грн. (виписки з особового рахунку в матеріалах справи). Крім того, за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань відповідачу нараховано 561,26 грн. пені, 46,13 грн. 3 % річних, 77,41 грн. інфляційних нарахувань (розрахунки в матеріалах справи).
Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Беручи до уваги дану норму Господарського процесуального кодексу України предметом даного позову є стягнення з відповідача заборгованості в сумі 10 361,62 грн., з яких: 9 676,82 грн. -основний борг; 561,26 грн. -пеня; 77,41 грн. -інфляційні нарахування; 46,13 грн. -3% річних.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач взяті на себе визначені договірні зобов'язання виконав не належним чином, зокрема не в повному обсязі провів оплату за отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість в заявленій до стягнення сумі.
В підтвердження викладеного додає договір купівлі -продажу № 23 від 21.06.2007 р., видаткову накладну № ОС-0000025 від 10.07.2007 р., довіреність серії ЯНЦ № 158107 від 10.07.2007 р., акт звірки взаємних розрахунків від 01.07.2009 р., вимогу № 90 від 16.08.2009 р., виписки з особового рахунку, інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи.
Представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнає повністю.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача та відповідача, оцінивши представлені докази в їх сукупності господарський суд встановив.
Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
21.06.2007 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Оспром», в подальшому продавцем та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2, як покупцем був укладений договір купівлі -продажу № 23 (надалі -договір), предметом якого є купівля -продаж покупцем продукції продавця. Зокрема продавець передає у власність покупця належну йому продукцію, а покупець приймає її і оплачує по додатково узгодженому асортименту та цінах відповідно до товаротранспортних накладних, що є невід'ємною частиною цього договору (п. п. 1, 2 договору).
Покупець проводить розрахунки з продавцем відповідно до накладних протягом 3 -х банківських днів від дати реалізації товару (п. 6 договору).
Пунктом 12 договору встановлено, що він вступає в силу з 21.06.2007 р. і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору купівлі -продажу, згідно якого, в силу ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, і у відповідності із ст. 11 цього кодексу -однією з підстав виникнення зобов'язань.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Так, позивач поставив, а відповідач отримав згідно видаткової накладної № ОС-0000025 від 10.07.2007 р., по довіреності серії ЯНЦ №158107 від 10.07.2007 р. товар вартістю 13 576,82 грн.
Всупереч п. п. 2, 6 договору відповідачем не здійснено повністю оплати за отриманий товар, несплаченою залишається сума в розмірі 9 676,82 грн.
Доказів погашення даної суми боргу суду не надано.
Пунктом 7 договору сторонами встановлено, що покупець зобов'язаний за першою вимогою продавця повернути нереалізований товар не пізніше наступного дня після звернення продавця.
16.08.2009 р. на адресу відповідача направлено вимогу № 90 про повернення поставленого товару або його оплати відповідно до умов договору, проте відповіді на дану претензію відповідачем не надано.
Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до п. 8 договору сторони визначили, що в разі несвоєчасних розрахунків або несвоєчасного повернення товару покупець сплачує неустойку в розмірі 0,1% від суми несвоєчасної оплати або несвоєчасно повернутого товару, за кожен день прострочки.
Згідно поданого розрахунку відповідачу нараховані 561,26 грн. пені (період нарахування з 24.08.2008 р. по 21.10.2009 р.).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно поданого розрахунку відповідачу нараховані 3 % річних в сумі 46,13 грн. за період з 24.08.2009 р. по 22.10.2009 р. та інфляційні нарахування за вересень 2009 року в сумі 77,41 грн.
Розглянувши дані розрахунки, з огляду на наявність заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення як такі, що підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються на нормах чинного законодавства та визнані відповідачем.
У відповідності до вимог ст. ст. 44 -49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_4 в ВАТ КБ «Надра»Тернопільське РУ, МФО 338705) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Оспром», м. Вінниця, вул. Привокзальна, 40, ідентифікаційний код 02968869, р/р 2600813496 в АППБ «Аваль»м. Вінниця МФО 302247):
- 9 676 (дев'ять тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 82 коп. боргу;
- 561 (п'ятсот шістдесят одну) грн. 26 коп. пені;
- 77 (сімдесят сім) грн. 41 коп. інфляційних нарахувань;
- 46 (сорок шість) грн. 13 коп. три проценти річних;
- 103 (сто три) грн. 62 коп. державного мита;
- 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання - 26.10.2009 р. , через місцевий господарський суд.
Суддя