Іменем України
"22" жовтня 2009 р. справа № 2-19/8970-2008-5020-5/570
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-лізингова компанія „Рента (65006, м. Одеса, вул. Вапняна, 54-А; 65029 м. Одеса, вул. Коблевська, б. 2/4, оф. 1)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Енергостройресурс”(м. Севастополь, пр. Античний, б. 3, оф. 1)
про стягнення заборгованості в розмірі 46630,85 грн.
Суддя Євдокімов І.В.
Представники сторін:
Позивач -Цвик С.М., довіреність № 44/10/09 від 01.10.2009;
Відповідач - не з'явився.
Суть спору:
26.08.2008 (вх. № 10261) до господарського суду АРК надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-лізінгова компанія „Рента” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Енергостройресурс” про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 43/03/07-Л від 11.05.2007 в розмірі 46630,85 грн., з яких: 31428,92 грн. -основний борг, 4620,13 грн. - пеня, 649,45 грн. -проценти за користування чужими грошовими коштами, 4502,35 грн. -збитки від інфляції, 5430,00 грн. -витрати, пов'язані за вчинення виконавчого напису нотаріуса.
10.11.2008 від господарського суду АРК позовна заява з доданими документами передана за підсудністю до господарського суду міста Севастополя, в зв'язку з тим, що відповідач розташований у м. Севастополі.
Ухвалою суду від 12.11.2008 справа прийнята до провадження суддею І.В. Євдокимовим.
Відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним та зупинення договору фінансового лізингу № 43/03/07-Л від 11.05.2007.
Ухвалою суду від 10.02.2009 позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-лізингова компанія „Рента” повернута без розгляду на підставі п. п.4, 10 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України: не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі, а також якщо не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу
Не погодившись із вказаною ухвалою суду Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Енергостройресурс”, оскаржило ухвалу суду від 10.02.2009 у Севастопольський апеляційний господарський суд.
Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 02.03.2009 провадження по справі зупинено до розгляду Севастопольським апеляційним господарським судом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Енергостройресурс” на ухвалу суду від 10.02.2009.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.04.2009 ухвала господарського суду м. Севастополя від 10.02.2009 залишена без змін.
Ухвалою суду від 28.04.2009 провадження по справі поновлено, розгляд справи призначений на 26.05.2009.
08.05.2009 на адресу суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Енергостройресурс” на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.04.2009.
Ухвалою суду від 13.05.2009 провадження по справі зупинено до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Енергостройресурс” на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.04.2009 по вказаній справі і повернення матеріалів справи до господарського суду м. Севастополя
Постановою Вищого господарського суду Україні від 15.07.2009 постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.04.2009 залишена без змін.
Ухвалою суду від 05.10.2009 провадження по справі поновлено, розгляд справи призначений на 22.10.2009.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались договірні обов'язки щодо внесення плати відповідно до умов договору фінансового лізингу № 43/03/07-Л від 11.05.2007.
Позивач також звернувся до суду з клопотанням про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони здійснювати будь-які дії, пов'язані з об'єктом лізингу, та також накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача.
Підстав для забезпечення позову суд не вбачає, так як позивач недотримався вимог ст.ст. 66,67 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 22.10.2009 представник позивача звернувся до суду з клопотанням в якому просить віднести витрати, пов'язані за вчинення виконавчого напису нотаріуса в розмірі 5430,00 грн. до судових витрат.
Представник відповідача на оголошення вступної та резолютивної частини рішення не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представнику позивача роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд -
11.05.2007 між позивачем та відповідачем був укладений договір фінансового лізингу обладнання № 43/03/07-Л.
Відповідно до умов договору позивач зобов'язався передати у фінансовий лізинг майно, яке зазначено у заявці лізингоодержувача на отримання майна у лізинг -специфікація (додаток № 1 до договору (а.с. 28) з можливістю подальшої передачі права власності на це майно відповідачу.
Відповідач в свою чергу зобов'язався прийняти та належним чином використовувати предмет лізингу відповідно до його прямого призначення та в встановлені строки і в повному обсязі сплачувати лізингові та інші платежі (п. 4.1 договору).
Позивач повністю виконав свої зобов'язання за договором, згідно з п.п. 2.1.1, 2.1.3 договору передав, а відповідач прийняв об'єкт лізингу, про що свідчить акт прийому-передачі від 16.05.2007 (а.с. 31).
В порушення умов договору відповідач платежі здійснював несвоєчасно та не повному об'ємі, у зв'язку з чим, у нього виникла заборгованість в розмірі 31428,92 грн.
11.08.2008 позивач відповідно до п. 11.3 договору достроково припинив дію договору.
28.05.2008 на підставі ст. 10 Закону України „Про фінансовий лізинг” приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Носенком О.В. було здійснено виконавчий напис, який зареєстрований за № 3005, на користь позивача (а.с. 32).
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 1 статті 188 та пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України „Про фінансовий лізинг” фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найом (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Згідно з п.п 3 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг”, лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Суму основного боргу позивач просить стягнути з урахуванням пені.
Згідно статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статті 546 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003, виконання зобов'язань може забезпечуватися пенею.
Відповідно до п. 11.2 договору, у випадку несвоєчасної сплати відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожний день прострочення
Згідно наданому розрахунку позивача, перевіреному судом, сума пені складає 4620,13 грн., яка підлягають стягненню з відповідача.
Також, позивач просить стягнути з відповідача 649,45 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно наданому розрахунку позивача, перевіреному судом, сума процентів складає 649,45 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Суму основного боргу позивач просить стягнути з урахуванням збитків від інфляції.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотку річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.
Відповідно наданому позивачем розрахунку, якій перевірений судом, сума збитків від інфляції складає 4502,35 грн.
Позовні вимоги в частині стягнення 5430,00 грн. за вчинення виконавчого напису нотаріуса, суд вважає такими, що також підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” № 02-5/78 від 04.03.1998 відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК).
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 46630,85 грн., з яких: 31428,92 грн. -основний борг, 4620,13 грн. -пеня, 649,45 грн. -проценти за користування чужими грошовими коштами, 4502,35 грн. -збитки від інфляції, 5430,00 грн. -витрати, пов'язані за вчинення виконавчого напису нотаріуса.
Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 466,31 грн. і інформаційне -технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 82 -85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Енергостройресурс”(м. Севастополь, пр. Античний, б. 3, оф. 1, код ЄДРПОУ 31039174, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-лізингова компанія „Рента (65006, м. Одеса, вул. Вапняна, 54-А; 65029 м. Одеса, вул. Коблевська, б. 2/4, оф. 1, код ЄДРПОУ 33085814, п/р 26004244001 у ВАТ „МТБ” м. Іллічівськ, МФО 328168) заборгованість в сумі 46630,85 грн., з яких: 31428,92 грн. -основний борг, 4620,13 грн. -пеня, 649,45 грн. -проценти за користування чужими грошовими коштами, 4502,35 грн. -збитки від інфляції, 5430,00 грн. - витрати, пов'язані за вчинення виконавчого напису нотаріуса, витрати по сплаті державного мита в сумі 466,31 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя І.В. Євдокімов
Рішення оформлено
згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України
та підписано
26.10.2009
Розсилка:
1. ТОВ Інвестиційно-лізингова компанія „Рента (65006, м. Одеса, вул. Вапняна, 54-А)
2. ТОВ Інвестиційно-лізингова компанія „Рента (65029 м. Одеса, вул. Коблевська, б. 2/4, оф. 1)
3. ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Енергостройресурс”(м. Севастополь, пр. Античний, б. 3, оф. 1)
4. Справа