донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
08.02.2017 справа №905/3260/16
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3
при секретарі за участю представників сторін від позивача від відповідача розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 ОСОБА_5 (довіреність б/н б/д) ОСОБА_6 (довіреність від 03.01.17 №10) ОСОБА_7 акціонерного товариства "Український ОСОБА_8 Банк"в особі ОСОБА_9 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_7 акціонерного товариства "Український бізнес банк", м. Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області
від14.12.16р.
у справі №905/3260/16 (суддя Уханьова О.О.)
за позовом до про Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агростар", м. Харків ОСОБА_7 акціонерного товариства "Український ОСОБА_8 Банк"в особі ОСОБА_9 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_7 акціонерного товариства "Український бізнес банк", м. Донецьк зобов'язання включити вимоги по договору банківського рахунку юридичної особи №РКО/322820.1 до реєстру акцептованих вимог кредиторів
21.11.2016р. до господарського суду Донецької області надійшла позовна заява ТОВ «Компанія Агростар» до ПАТ «Український ОСОБА_8» в особі ОСОБА_9 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український бізнес банк» м. Донецьк про зобов'язання включити вимоги по договору банківського рахунку юридичної особи №РКО/322820.1 до реєстру акцептованих вимог кредиторів.
В підтвердження позовних вимог позивач надав копії договору №РКО/322820.1 від 04.04.2013р., листа №2940 від 01.11.2016р. уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український ОСОБА_8» щодо відхилення кредиторських вимог.
В ході розгляду позову у господарському суді позивачем надані додаткові документи, а саме - копії виписок з рахунку позивача, заяви про визнання кредитором, отриманої відповідачем 08.05.2015р. за вх.№14, листа від 10.10.2016р. щодо результатів розгляду, заяви від 03.06.2015р. про залишення заяви ТОВ «Компанія Агростар» без розгляду.
14.12.2016р. ТОВ «Компанія Агростар» надав заяву, в якій зазначив, що позивач мав залишок коштів на банківському рахунку у сумі 6997503,82грн., відповідно саме ця сума коштів повинна бути включена до реєстру акцептованих вимог.
У відзиві відповідач просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що заява ТОВ «Компанія Агростар» про визнання кредитором була відкликана останнім, у зв'язку з чим вимога не розглядалась; нових вимог протягом визначеного законодавством строку не надходило; оскільки позивач самостійно відмовився від кредиторських вимог, зобов'язання банку згідно нормами законодавства вважаються погашеними. В якості додатків надав витяг з газети «Голос України» від 30.04.2015р. №78, виписки по рахунку, копії процесуальних документів по справі №910/26435/15, довідку №360 від 26.02.2016р. про залишок грошових коштів за поточним рахунком №26003032282001 станом на 04.06.2015р.
Рішенням господарського суду Донецької області від 14.12.2016 року у справі № 905/3260/16 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агростар» м. Харків до ОСОБА_7 акціонерного товариства «Український ОСОБА_8» в особі ОСОБА_9 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_7 акціонерного товариства «Український бізнес банк» м. Донецьк про зобов'язання включити вимоги по договору банківського рахунку юридичної особи №РКО/322820.1 до реєстру акцептованих вимог кредиторів задоволений у повному обсязі.
Зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Український ОСОБА_8» в особі ОСОБА_9 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_7 акціонерного товариства «Український бізнес банк» м. Донецьк включити вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агростар» в сумі 6997503,82грн. до реєстру акцептованих вимог кредиторів ОСОБА_7 акціонерного товариства «Український ОСОБА_8».
ОСОБА_7 акціонерним товариством «Український ОСОБА_8» в особі ОСОБА_9 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український бізнес банк» подана апеляційна скаргу на судове рішення, в якій апелянт, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин, що мають значення для вирішення спору, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вказує, що оскільки позивач самостійно відмовився у червні 2016 року від кредиторських вимог, згідно із положеннями ст.49 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зобов'язання Банку перед позивачем вважаються погашеними.
У відзиві на скаргу вказано на її безпідставність.
У зв'язку з находженням у відпустці судді Склярук О.І. протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.02.2017 змінено склад судової колегії по розгляду скарги. Скарга розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя - Агапов О.Л., судді: Будко Н.В., Малашкевич С.А.
Дослідивши матеріали справи, пояснення сторін, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Предметом спору є зобов'язання ПАТ «Український ОСОБА_8» в особі ОСОБА_9 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український бізнес банк» м. Донецьк включити вимоги кредитора ТОВ «Компанія Агростар» по договору №РКО/322820.1 банківського рахунку до реєстру акцептованих вимог кредиторів.
З матеріалів справи вбачається, що 04.04.2013р. ТОВ «Компанія Агростар» та ПАТ «Український ОСОБА_8» підписали договір банківського рахунку юридичної особи у національній валюті України № РКО/322820.1 (далі - договір), який за своєю правовою природою є договором банківського рахунку, правовідносини за яким регулюються главою 72 Цивільного кодексу України «Банківський рахунок», параграфом 1 глави 35 Господарського кодексу України, Законами України «Про банки і банківську діяльність», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п.1.1. договору банк відкриває клієнту поточний рахунок №26003032282001 і здійснює комплексне розрахунково-касове обслуговування клієнта, а саме: ведення його рахунку, касове обслуговування, зберігання коштів і здійснення за дорученням клієнта усіх видів розрахунків, що передбачені цим договором та чинним законодавством.
Договір укладений на невизначений строк і набирає чинності з моменту підписання його сторонами (п. 8.2. договору).
Банк може розірвати договір і закрити рахунок у випадку відсутності записів на рахунку клієнта протягом 3 років, письмово попередивши клієнта за 10 днів до дати закриття. Зміни та доповнення до цього договору вносяться шляхом підписання сторонами додаткової угоди до цього договору (п.п. 8.4., 8.5. договору).
Дослідивши умови договору господарський суд дійшов до висновку, що сторонами погоджені всі істотні умови, відсутні докази визнання його недійсним, тому зазначений договір є укладеним та обов'язковим для виконання сторонами.
Постановою Правління Національного банку України №265 від 23.04.2015р. прийнято рішення щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ «Український ОСОБА_8».
Відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.04.2015р. №87, розпочато процедуру ліквідації відповідача та призначено уповноважену особу фонду на ліквідацію відповідача.
30.04.2015р. в газеті «Голос України» опубліковано оголошення відповідно до якого, на підставі постанови Правління НБУ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Український ОСОБА_8» від 23.04.2015р. № 265 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 24.04.2015р. №87 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК» ОСОБА_10 строком на 1 рік з 24.04.2015р. до 23.04.2016р. включно.
Відповідно до ч.1, 4 ст.44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі-Закон) Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність». Фонд призначає уповноважену особу Фонду та розпочинає процедуру ліквідації банку в день отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, за виключенням випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 45 Закону, уповноважена особа Фонду в семиденний строк з дати прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку розміщує оголошення, що містить відомості про ліквідацію банку відповідно до частини третьої цієї статті, в усіх приміщеннях банку, в яких здійснюється обслуговування клієнтів. Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
Наслідки початку процедури ліквідації банку визначені статтею 46 Закону, відповідно до частини 2 якої, зокрема, строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.
За змістом, ч.1 ст.49 Закону, уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами. Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду, зокрема, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.
Позивач направив відповідачу заяву про визнання кредитором, в якій просив визнати заявлені вимоги в розмірі 6997503,82грн. та включити заявника до реєстру акцептованих вимог кредиторів (вимога отримана відповідачем 08.05.2015р.).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не пропущений строк для подання відповідачу заяви про свої грошові вимоги, оскільки 30.04.2015р. було розміщено оголошення, в якому зазначалось про ліквідацію відповідача, а 08.05.2015р. відповідачем була отримана заява позивача про визнання кредитором.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про залишення заяви про визнання кредитором без розгляду у зв'язку з її помилковим направленням відповідачу. Зазначена заява отримана відповідачем 04.06.2015р.
Таким чином, заява про визнання кредитором направлена позивачем в межах 30-денного строку для її подання та заява про залишення первинної заяви без розгляду направлена вже після закінчення вказаного 30-ти денного строку.
ТОВ «Компанія Агростар» звернулось до суду з позовною заявою до ПАТ «Український ОСОБА_8» про зобов'язання включити вимоги на загальну суму 6997503,82грн. за договором №РКО/322820.1 від 04.04.2013 до реєстру вимог кредиторів.
Рішенням господарського суду Донецької області від 28.03.2016р. даний позов задоволено в повному обсязі (справа №910/26435/15). Задовольняючи позов суд послався на те, що уповноваженої особою Фонду після отримання заяви позивача про визнання кредиторських вимог не було здійснено заходів, передбачених ч. 2 ст. 49 Закону.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.06.2016р. (головуючий суддя Агапов О.Л., судді: Ушенко Л.В., Сгара Е.В.) рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, зокрема, мотивував своє рішення тим, що після самостійного відкликання заяви про визнання кредиторських вимог позивач не має правових підстав вимагати її розгляду у встановлений законодавством 90-денний строк на прийняття по ній відповідного рішення.
Постановою Вищого господарського суду України від 14.09.2016р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.06.2016р. залишено без змін. Вищий господарський суд погодився з висновком Донецького апеляційного господарського суду про відсутність у позивача права вимагати розгляду відповідачем у встановлений законодавством 90-денний строк заяви від 08.05.2015р. та прийняття рішення по ній. Одночасно відзначено, що «нормами чинного законодавства не обмежувалось право позивача в межах строків визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на звернення до відповідача з аналогічною заявою, з заявою про відкликання заяви від 03.06.2015р. та/або вчинення будь-яких інших дій, які б свідчили про намір Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агростар» реалізувати своє майнове право, як кредитора ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК», бути включеним до реєстру акцептованих вимог кредиторів».
Листом від 10.10.2016р. позивач просив відповідача письмово повідомити, яке рішення було прийнято за результатами розгляду заяви про визнання кредитором та включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів за договором банківського рахунку №РКО/322820.1 від 04.04.2013р.
Листом №2940 від 01.11.2016р. банк повідомив позивача про відхилення його кредиторських вимог з огляду на подання заяви про відкликання попередніх кредиторських вимог.
Враховуючи викладене, даний спір заснований на інших підставах ніж спір, розглянутий у справі № 910/26435/15.
Відповідно до ч.4 ст.49 Закону, будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку.
Враховуючи викладене, ТОВ «Компанія Агростар» звернулось до суду з позовом про зобов'язання включити вимоги по договору банківського рахунку юридичної особи №РКО/322820.1 до реєстру акцептованих вимог кредиторів.
При розгляді даних позовних вимог господарський суд виходив з наступного:
Частиною 2 статті 49 Закону визначені заходи, які здійснює Фонд, протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 Закону. Так, до таких заходів віднесено: визначення суми заборгованості кожному кредитору та віднесення вимоги до певної черги погашення; відхилення вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляти в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; складання реєстру акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.
Законодавством передбачений вичерпний перелік рішень, які повинні бути прийняті за результатами розгляду заяви кредитора про визнання грошових вимог та підстави відмови у задоволенні вимог. Отже, після отримання заяви позивача про визнання вимог кредитора, уповноважена особа Фонду повинна була здійснити заходи передбачені ч.2 ст.49 Закону.
Згідно з довідкою відповідача від 26.02.2016р. №360, залишок грошових коштів за поточним рахунком №26003032282001 в ПАТ «Український ОСОБА_8» станом на 04.06.2015 складав 6997503,82грн. Банківською випискою також підтверджена сума залишку на рахунку в розмірі 6997503,82грн. Крім того, відповідач визнавав наявність залишку грошових коштів у даному розмірі.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відхиляючи кредиторські вимоги позивача ОСОБА_9 особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію не зазначила які саме фактичні дані не підтверджують відомості, зазначені позивачем в заяві про визнання кредитором та включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів.
Що стосується поданої позивачем заяви про відкликання попередніх кредиторських вимог (вже після закінчення 30-ти денного строку для подачі відповідних заяв), то господарський суд, з яким погоджується і судова колегія, зазначив, що відповідно до вимог чинного законодавства така заява не є обставиною, яка свідчить про непідтвердженість фактичних даних, що викладені в заяві про визнання кредитором та включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що розмір грошових вимог позивача є доведеним та не заперечувався відповідачем, а єдиною підставою для відхилення своєчасно поданої заяви відповідно до ст.49 Закону є її непідтвердженість фактичними даними, приймаючи до уваги, що позивач у строк встановлений Законом звернувся до уповноваженої особи Фонду з заявою про свої вимоги до відповідача, господарський суд прийшов до вірного висновку, що вимоги позивача є обґрунтованим, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, при прийнятті рішення господарський суд врахував і практику Європейського суду та зазначив, що Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантовано захист права власності. Згідно з нею кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принци пами міжнародного права. У контексті Європейської конвенції до майна належать, крім рухомих і нерухомих речей, також: акції компаній (пояснення Європейського суду у скаргах №8588/79 та №8589/79 «Бреймлід і Мальстром проти Швеції»); позови про відшкодування збитків за внутрішнім законодавством; рішення арбітражного органу по спору у справі «Грецькі нафтоперобні заводи «Стерн» проти Греції»; законні розрахунки на те, що існує певне становище (ОСОБА_11 Компанії «ОСОБА_12 девелопментс Лтд» проти Ірландії); господарські інтереси, пов'язані з управлінням бізнесом, а також управління клієнтурою (ділова репутація, нематеріальні активи тощо - ОСОБА_11 «Іатрідк проти Греції», ОСОБА_11 Марле та інші проти Нідерландів; право на пенсію (якщо протягом якогось періоду робилися внески - спра ва «Мюллер проти Австрії», тощо.
При розгляді скарги судова колегія Донецького апеляційного господарського суду також зазначає наступне.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини втручання в майнові права, яке переслідує законні цілі і здійснюється на підставі національного законодавства, буде розглядатися як порушення зазначеної ст. 1 в разі, якщо не буде досягнута розумна пропорційність між правом фізичної або юридичної особи на мирне володіння своєю власністю і інтересами суспільства. Так, необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на особу буде покладено непосильний індивідуальне тягар. ЄСПЛ оцінює вимоги ст. 1, спираючись саме на принцип справедливого рівноваги (балансу) межу інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням в право власності, і інтересами особи, яка так чи інакше страждає від такого втручання. Однак цей принцип не означає досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі. Це необхідність досягнення розумного співвідношення між метою, яка поставлена, і засобами, які застосовуються. Саме на досягнення справедливого балансу посилається у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини в рішеннях «Брумареску проти Румунії» від 28 жовтня 1999 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 г. »,
У справі «Трегубенко проти України» Суд звернув увагу на те, що позбавлення майна може вважатися обґрунтованим, якщо буде доведено, inter alia, що воно здійснено "в інтересах суспільства" і "на умовах, передбачених законом". ОСОБА_10 того, будь-яке втручання відповідає вимозі пропорційності. Як неодноразово наголошував Суд, "справедливий баланс" повинен встановлюватися між потребами, що випливають із загальних інтересів суспільства, і необхідністю захисту основних прав людини, і прагнення до такого справедливого балансу характерно для всієї Конвенції. Суд також зазначив, що не може бути необхідного балансу там, де відповідна особа несе "індивідуальне та надмірний тягар"
У справі «Брумареску проти Румунії» ЄСПЛ зазначив, що «вилучення майна (що фактично має місце у спорі, що розглядається Донецьким апеляційним господарським судом) згідно з другим правилом може бути виправданим, лише якщо доведено, inter alia, наявність "загального інтересу" і "умов, передбачених законом". ОСОБА_10 того, будь-яке втручання у власність має також задовольняти вимогу пропорційності. Як Суд неодноразово стверджував, що повинен бути встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства в цілому і вимогами про захист основних прав індивіда, пошук такого справедливого балансу є невід'ємною частиною всієї Конвенції. Суд також нагадує, що необхідний баланс не буде встановлено, коли особа несе індивідуальне і надмірний тягар» (п.78).
Відмова у задоволенні позову, у спорі, що розглядається, призведе саме до вилучення майна, власником якого є позивач у справі в порушення вимог законодавства про власність на набуття Банком права на кошти позивача у спосіб, не передбачений нормами цивільного та господарського законодавства.
Враховуючи викладене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмова включити кредиторські вимоги позивача фактично призведе до неможливості задовольнити ним свої законні вимоги щодо повернення грошових коштів, що містяться на банківському рахунку, тобто порушить його законні розрахунки на те, що існує певне становище.
З урахуванням вищевказаного, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.33,34, 99, 101-103, 105 ГПК України Донецький апеляційний господарський суд,-
Рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2016 року у справі № 905/3260/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили в день її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у 20-ти денний строк.
Головуючий суддя: О.Л. Агапов
Судді: Н.В. Будко
ОСОБА_3