06.02.2017 р. Справа № 914/1247/16
За скаргою: Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП “Галсільліс”, м. Турка Турківського району Львівської області
на дії Турківського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області
у справі № 914/1247/16
за позовом: Першого заступника керівника Самбірської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Бітлянської сільської ради Турківського району, с. Бітля Турківського району Львівської області
до відповідача: Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП “Галсільліс”, м. Турка Турківського району Львівської області
про стягнення 675 136, 98 грн.
Суддя Манюк П.Т.
При секретарі Марінченко Р. І.
Представники:
від прокуратури: не з'явився;
від заявника (божника): ОСОБА_1 - представник,
від стягувача (позивача): ОСОБА_2 - сільський голова;
від відділу ДВС: не з'явився.
Зміст ст. 22 ГПК України представникам скаржника та стягувача роз'яснено.
Розглядається скарга Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП “Галсільліс” (надалі - скаржник, боржник) на дії Турківського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області (надалі - відділ ДВС, суб'єкт оскарження).
Ухвалою суду від 29.01.2017 р. скаргу було прийнято та її розгляд призначено на 06.02.2017 р.
В судовому засіданні 06.02.2017 р. представник скаржника вимоги ухвали суду від 26.01.2017 р. виконав, просив скаргу задовольнити.
Прокурор в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду від 26.01.2017 р. не виконав.
Представник стягувача в судовому засідання вимоги скарги не заперечив, повідомив про часткову сплату скаржником заборгованості відповідно до ухвали суду від 04.01.2017 р. про розстрочку виконання рішення.
Представник відділу ДВС в судове засідання 06.02.2017 р. не з'явився, на адресу суду надіслав заперечення від 02.02.2017 р. № 419/09-42 та просить розгляд скарги проводити без його участі.
Розглянувши скаргу, суд встановив таке.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.06.2016 р. у справі № 914/1247/16 позовні вимоги першого заступника керівника Самбірської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Бітлянської сільської ради Турківського району задоволено та стягнуто з Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП “Галсільліс” на користь Державного бюджету України, обласного бюджету Львівської області, до спеціального фонду місцевого бюджету Бітлянської сільської ради 675 136, 98 грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, а також суму в розмірі 10 127, 05 грн. судового збору на користь Прокуратури Львівської області.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2016 р. рішення Господарського суду Львівської області від 13.06.2016 р. у справі 914/1247/16 залишено без змін, а апеляційну скаргу Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП “Галсільліс” - без задоволення.
06.10.2016 року видано накази про примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 13.06.2016 р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2016 р.
01.11.2016 року відділом ДВС було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 52787474 з виконання наказу господарського суду від 06.10.2016 року. № 914 1247/16.
Постановами державного виконавця від 03.11.2016 р. 30.11.2016 р. та 08.12.2016 р. було накладено арешт на грошові кошти та майно скаржника.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.01.2017 р. виконання рішення господарського суду від 13.06.2016 р. у справі № 914/1247/16 було розстрочене рівними частинами на 18 місяців.
24.01.2016 р. на адресу суду надійшла скарга Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП “Галсільліс” на дії Турківського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області.
Скарга обгрунтовується тим, що скаржник 12.01.2017 р. звернувся до відділу ДВС із заявою про скасування заходів забезпечення виконавчого провадження та зняття арешту з грошових коштів та майна боржника з метою відновлення виробничо-господарської діяльності підприємства та належного виконання рішення суду згідно встановленого ухвалою суду від 04.01.2017 року графіка розстрочки, однак, начальником Турківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області надано відмову - лист від 20.01.2017 р. № 159/09-42 та не знято арешту з майна та коштів підприємства. Скаржник вважає, що такі дії державного виконавця є протиправними і просить суд зняти арешт з майна та коштів боржника.
Відділ ДВС щодо скарги заперечує з тих підстав, що звернення скаржника із заявою від 12.01.2017 р. про зняття арешту з майна (коштів) боржника не відповідають ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у вищезгаданій статті є вичерпний перелік підстав для зняття арешту з майна (коштів) боржника, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Оскільки в ухвалі Господарського суду Львівської області від 04.01.2017 року у справі № 914/1247/16 (про розстрочку виконання рішення суду на 18 місяців) не було зазначено про зняття арешту з майна (коштів) боржника, то у суб'єкта оскарження була відсутня правова підстава для зняття арешту з майна (коштів) боржника.
Заслухавши пояснення представника скаржника та стягувача, оцінивши матеріали скарги, суд вважає, що скаргу слід задовольнити частково, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 121-2 ГПК України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.
Відповідно до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Як встановлено судом, 06.10.2016 року на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 13.06.2016 р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2016 р. у справі № 914/1247/16 було видано накази.
01.11.2016 р. постановою начальника Турківського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Львівській області (надалі - виконавча служба) було відкрито виконавче провадження № 527874747 про примусове стягнення з Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП “Галсільліс” на користь Державного бюджету України, обласного бюджету Львівської області, до спеціального фонду місцевого бюджету Бітлянської сільської ради 675 136, 98 грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.
Пунктом 7 перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VІІІ встановлено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Оскільки виконавче провадження № 52787474 було відкрито 01.11.2016 року, то на дані правовідносини поширюються норми Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (надалі - Закон).
Статтею 6 Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з ст. 17 Закону, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
У розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу Державної виконавчої служби, пов'язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам статей 57, 58 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст. 57 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, в т.ч. шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.
03.11.2016 року та 30.11.2016 р. постановою виконавчої служби накладено арешт на кошти боржника.
08.12.2016 р. постановою виконавчої служби накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.01.2017 р. виконання рішення суду від 13.06.2016 р. у справі № 914/1247/16 було розстрочене рівними частинами на 18 місяців.
24.01.2016 р. на адресу суду надійшла скарга Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП “Галсільліс” на дії Турківського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області.
Як встановлено судом, 12.01.2017 р. скаржник звернувся до відділу ДВС із заявою про скасування заходів забезпечення виконавчого провадження, зняття арешту з грошових коштів та майна боржника з метою відновлення виробничо-господарської діяльності підприємства та належного виконання рішення суду згідно встановленого ухвалою суду від 04.01.2017 року графіку розстрочки.
Начальником Турківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області скаржнику було надано відмову - лист від 20.01.2017 р. № 159/09-42. Підставою для такої відмови було посилання державного виконавця на вичерпний перелік для зняття арешту з майна (коштів) боржника передбачених ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VІІІ.
Так, відповідно до вищезгаданої відповіді державного виконавця, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Однак, як вже було встановлено судом, виконавчі дії у ВП № 52787474 були розпочаті у порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. № 1404-VІІІ.
Відповідно до положень статті 60 Закону у всіх інших випадках (не передбачених ст. 60 Закону) незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
Задовольняючи скаргу частково, судом враховано той факт, що заявник не ухиляється від сплати коштів, що присуджені до стягнення, а належно проводить сплату своїх боргових зобов'язань відповідно до графіку сплати, визначеного ухвалою суду від 04.01.2017 року. Зокрема, вищенаведене підтверджується банківськими звітами, які долучені до матеріалів справи. Так, боржник на рахунок виконавчої служби 12.01.2017 р. сплатив 50 000,00 грн та 27.01.2017 р. - 37 136, 00 грн., а черговий платіж згідно ухвали від 04.01.2017 р. повинен бути вчинений до 01.03.2017 року.
Суд вважає можливим зняття виконавцем арешту з коштів боржника, якщо погашення заборгованості із сплати визначених ухвалою суду від 04.01.2017 р. платежів може бути забезпечено в інший спосіб, а саме у випадку невиконання графіку розстрочки - звернення стягнення на майно боржника, арешт на яке накладений постановою від 08.12.2016 р. Крім цього, у випадку можливого невиконання боржником графіку платежів, що зумовить необхідність примусового їх стягнення, державний виконавець не позбавлений права повторного накладення арешту на грошові кошти боржника.
Таким чином, зважаючи на те, що до матеріалів справи додані докази того, що боржник виконує графік розстрочки встановлений ухвалою суду, а арешт рахунків призводить до неможливості здійснення боржником виробничо-господарської діяльності, що може мати своїм наслідком неможливість виконання рішення суду від 13.06.2016 р. № 914/1247/16, суд вбачає за доцільне зобов'язати державного виконавця зняти арешт з рахунків боржника, накладених постановами виконавчої служби у ВП № 52787474 від 03.11.2016 р. та від 30.11.2016 р.
В той же час, з метою забезпечення виконання рішення господарського суду від 13.06.2016 р. у справі № 914/1247/16, суд не вбачає підстав в задоволенні скарги в частині зняття арешту з майна боржника.
Згідно з приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на підставі вичерпних та достеменно підтверджених висновків.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Скаргу Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП “Галсільліс” на дії Турківського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області у справі № 914/1247/16 задовольнити частково.
2. Зобов'язати Турківський районний відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області зняти арешт з коштів Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП “Галсільліс” накладених постановами виконавчої служби від 03.11.2016 р. та від 30.11.2016 р. у ВП № 52787474.
3. В задоволенні решти вимог скарги відмовити.
4. Ухвала набирає чинності з моменту проголошення.
Суддя Манюк П.Т.