03680, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-А
Факс 284-15-77 е-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Апеляційне провадження № 22-ц/796/1186 /2017 р. Головуючий у 1 інстанції - Коренюк А.М.
Справа №753/20878/14-ц Доповідач - Мараєва Н.Є
8.02.2017 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах
Апеляційного суду міста Києва в складі :
Головуючого - Мараєвої Н.Є.,
Суддів - Андрієнко А.М., Заришняк Г.М.
При секретарі - Гарматюк О.Д.
Розглянули у відкритому судовому засіданні в м.Києві
Цивільну справу за апеляційною скаргою
представника ПАТ «Дельта Банк»
на рішення (заочне) Дарницького районного суду м. Києва від 4 лютого 2015 р.
в справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» (правонаступника ПАТ«Астра Банк»)
до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на
предмет іпотеки
Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., перевіривши
матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 4 лютого 2015 р. частково задоволено позов ПАТ «Дельта Банк» (правонаступника ПАТ «Астра Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.
Так, стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» 357 869,95 грн. - заборгованість за кредитним договором, 3 578,70 грн. - судового збору, а всього 361448,65 грн.; решті вимог відмовлено.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 22 грудня 2015 р. зазначене судове рішення скасовано; ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ «Дельта Банк», що є правонаступником ПАТ «Астра Банк» - задоволено; стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 13 серпня 2013 р. у розмірі 357 869,95 грн.;
в рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 357 869,95 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 13 серпня 2013 р., укладеним між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_3, квартиру АДРЕСА_1;
визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої ЗУ «Про виконавче провадження», визначено початкову ціну продажу предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.05.2016 р. вказане рішення апеляційного суду м.Києва було скасоване, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі представник ПАТ «Дельта Банк» просить це рішення скасувати в частині відмови у зверненні стягнення на предмет іпотеки та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на незаконність даного рішення, зокрема, що суд неповно з»ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 13 серпня 2013 р. між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію та встановив кредитний ліміт у розмірі 300 тис.грн. терміном до 13 серпня 2011 р. зі сплатою 19,49 % річних.
Згідно п.1.2 кредитного договору кредит надавався позичальнику на потреби відповідно до заявки-анкети позичальника та заяви на отримання траншу.
Длязабезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором 13 серпня 2013 р. між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, згідно з яким поручитель зобов'язалася відповідати перед кредитором в повному обсязі за своєчасне і повне виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором.
Також, з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором від 13 серпня 2013 р. між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, згідно умов якого останній передав у іпотеку банку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1.
2 грудня 2013 р. між ПАТ «Астра Банк» та ПАТ «Дельта Банк» укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором, ПАТ «Астра Банк» передав (відступив) ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за вказаним кредитним договором та забезпечувальними договорами.
Таким чином, в силу ст.512 ЦК України ПАТ «Дельта Банк» набув права нового кредитора.
Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, скасовуючи рішення апеляційного суду м.Києва від 22.12.2015 р. судова колегія судової палати у цивільних справах ВССУ в своїх ухвалі від 25.05.2016 р. вказала на неповне з»ясування обставин справи, і зокрема, що апеляційний суд не надав належної правової оцінки залученим до матеріалів справи оригіналам квитанцій про сплату ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 4 200 грн., квит. від 30 грудня 2013 р. та в розмірі 2 500 грн., квит. від 25 січня 2014 р. (а.с.195, 196);
крім того суд не встановив у якому розмірі виникла заборгованість у відповідача, розрахунок заборгованості не наданий і позивачем, а довідка про суму боргу не включає в себе порядку його нарахування (а.с 32);
також зазначено, що в матеріалах справи відсутні довідки про те, з якого часу позичальник перестав сплачувати кредит, що має важливе значення для застосування ч.2 ст.1050 ЦК України;
що лише правильно встановивши розмір кредитної заборгованості можливо вирішувати питання про її стягнення та звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з умовами кредитного договору погашення кредиту відбувається щомісячними платежами. Оскільки, кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання мав би пред'явити вимогу до поручителя про виконання зобов'язання, а у разі непред'явлення такої вимоги у визначений законом строк, зобов'язання за договором поруки припиняються.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-128 цс 14 від 8 жовтня 2014 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.
У зв'язку із цим суду слід встановити, коли у банку настав строк пред'явлення вимог до поручителя.
Так, згідно ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимогу до поручителя.
Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Так, з матеріалів справи, в т.ч. і письмових доказів наданих стороною позивача на вимогу суду апеляційної інстанції, вбачається, що з 11.09.2013 р. боржником ОСОБА_1 не виконуються зобов»язання за кредитним договором, і станом на 10.10.2013 р. за ним рахується заборгованість в сумі 8 129,59 грн.; тобто, строк для пред»явлення вимог до поручителя настав з 11.09.2013 р.
10.10.2013 р. банком була направлена боржнику та поручителю ОСОБА_2 лист-вимога, де було запропоновано вжити заходи щодо погашення заборгованості (а.с.69, т.2).
Таким чином, вимога до поручителя була пред»явлена банком протягом встановленого ч.4 ст.559 ЦК України строку.
Вподальшому, 2 грудня 2013 р. між ПАТ «Астра Банк» та ПАТ «Дельта Банк» укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, згідно умов якого ПАТ «Астра Банк» передав (відступив) ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за вказаним кредитним договором та забезпечувальними договорами.
У зв»язку із цим 15.08.2014 р. правонаступником первісного кредитора - ПАТ «Дельта Банк» було пред»явлено повторну вимогу до боржника та поручителя щодо погашення заборгованості (а.с.40), а 14.11.2014 р. (згідно поштового конверту) позивач звернувся до суду із даним позовом.
Що стосується розміру стягнення заборгованості, то як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується наданим на вимогу суду належного розрахунку заборгованості, зазначені суми : в розмірі 4 200 грн., квит. від 30 грудня 2013 р. та в розмірі 2 500 грн., квит. від 25 січня 2014 р. (а.с.195, 196), були включені до розрахунку позивача при пред»явленні позову, що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 20.10.2014 р., де вказані та враховані ці суми (а.с.67, т.2).
Таким чином, сума заборгованості відповідача перевірена судом апеляційної інстанції, відповідає дійсності і є вірною.
Що стосується вимоги позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, то із висновком суду першої інстанції щодо солідарного стягнення заборгованості із боржника та обох поручителів та щодо відмови у задоволенні позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, - погодитися не можна з таких підстав.
Так, згідно п.п.9, 37, 41 постанови Пленуму ВВСУ №5 від 30.03.2012 р. "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин",- право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель); одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки, тощо) належить виключно позивачеві (ч.1 ст.20 ЦК України, ст.ст.3, 4 ЦПК України).
Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена.
Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не с перешкодою для пред»явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.
Невиконання вимог ч.1 ст.35 ЗУ "Про іпотеку" про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки, іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням ст.124 Конституції України.
Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ч.1 ст.7 ЗУ "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням уповному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, шо обумовлює основне зобов'язання.
Згідно ст. 33 ЗУ "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотекаи. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчої напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов»язання на забезпечувальне.
Тому, задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно чи за наявності рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не може мати наслідком подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки, домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня.
Проте, постановлюючи рішення суд першої інстанції вказаних вимог закону не врахував, належним чином не перевірив доводів сторін, не встановив фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та дійшов помилкового висновку про те, що вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягають задоволенню, чим порушив вимоги ст ст. 212-214 ЦПК України.
Крім того, у п.23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України № 5 від 30 березня 2012 р. "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", зазначено, що при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України "Про заставу", статей 1, 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553-559 ЦК) не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки, він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.
У зв'язку із цим солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами ЦК не передбачена.
Між тим, порушивши зазначені норми закону, судом першої інстанції було вирішено стягнути заборгованість за кредитним договором, у тому числі і з ОСОБА_3, який є майновим поручителем за іпотечним договором від 13 серпня 2013 р., укладеним між ним та ПАТ "Астра Банк".
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не можна визнати законним і обґрунтованим, тому, воно підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення про задоволення позову ПАТ "Дельта Банк", який є правонаступником ПАТ "Астра Банк", до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, та стягнути заборгованість за кредитним договором солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 у сумі 357869,95 грн.; та в рахунок погашення заборгованості за даним кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, від 13.08.2013 р., укладеним між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_3 - квартиру АДРЕСА_1.
Відповідно до вимог ст.39 ЗУ «Про іпотеку» та п.42 постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30 березня 2012 р. "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", - колегія суддів вважає за доцільне визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої ЗУ «Про виконавче провадження», визначивши початкову ціну продажу предмету іпотеки не на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. на підставі оцінки, проведеної суб»єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Згідно до вимог ст.88 ЦПК України стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» витрати по оплаті судового збору в розмірі по 1192,90 грн. з кожного.
Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 309, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ПАТ «Дельта Банк» - задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 4 лютого 2015 р. - скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов ПАТ "Дельта Банк" (правонаступника ПАТ "Астра Банк") до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором № 150102046879023 від 13 серпня 2013 року в розмірі 357869,95 грн.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 150102046879023 від 13 серпня 2013 р., укладеним між ПАТ "Астра Банк" та ОСОБА_1, в розмірі 357869,95 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 13 серпня 2013 р., укладеним між ПАТ "Астра Банк" та ОСОБА_3, - на квартиру АДРЕСА_1.
Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", визначивши початкову ціну продажу предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ "Дельта Банк" витрати по сплаті судового збору по 1192,90 грн. з кожного.
Рішення може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :