Справа №753/9363/16-ц
08 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого: Невідомої Т.О.
суддів: Гаращенка Д.Р., Ратнікової В.М.
секретар: Ільченко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 грудня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, Головного територіального управління юстиції у м. Києві про відшкодування моральної шкоди,
№ апеляційного провадження: №22-ц/796/2095/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Коренюк А.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 грудня 2016 року відмовлено в задоволені позову ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві (далі по тексту - ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві), Головного територіального управління юстиції у м. Києві про відшкодування моральної шкоди.
Не погодившись із таким рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Зазначає, що судом в порушення ч.1 ст. 33 ЦПК України було відмовлено в задоволенні його клопотання про залучення у якості співвідповідача Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві. Звертає увагу на те, що суд першої інстанції міг залучити до участі у справі іншу особу як співвідповідача з власної ініціативи.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з наведених в ній підстав.
В судове засідання представники ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві, Головного територіального управління юстиції у м. Києві не з'явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення поштових відправлень, а тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, з 15 жовтня 2015 року в провадженні ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва знаходиться виконавче провадження №49029314 з примусового виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 жовтня 2014 року, яке частково змінене рішенням Апеляційного суду міста Києва від 23 грудня 2014 року, щодо виселення із квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4 (а.с.52).
Проте, з часу відкриття виконавчого провадження рішення суду не виконано, державним виконавцем не вжито всіх необхідних заходів для належного його виконання.
Не виконання рішення суду стало підставою звернення ОСОБА_1 до суду зі скаргою на дії державного виконавця, яка ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року задоволена, зобов'язано головного державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва Тущенка П.Л., ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва провести необхідні виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні №49029314 від 15 жовтня 2015 року на підставі виконавчого листа №753/12204/14-ц, виданого 23 вересня 215 року Дарницьким районним судом м. Києва, про виселення ОСОБА_4 із квартири АДРЕСА_1 (а.с.7-9).
ОСОБА_1 неодноразово звертався до начальника ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва з приводу здійснення ним контролю за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішення, що входить до кола його посадових обов'язків як керівника згідно до вимог ч.1 ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження», проте його звернення залишились без належного реагування.
Бездіяльність державного виконавця щодо виконання рішення суду, на думку ОСОБА_1, завдало йому моральної шкоди, яку він оцінює в 60 025,00 грн.
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві, Головного територіального управління юстиції у м. Києві про відшкодування моральної шкоди, в якому просив стягнути з Головного територіального управління юстиції у м. Києві на його користь 60 025,00 грн. моральної шкоди.
В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що з часу відкриття виконавчого провадження рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 жовтня 2014 року, яке частково змінене рішенням Апеляційного суду міста Києва від 23 грудня 2014 року, не виконано, державним виконавцем не вжито всіх необхідних заходів для його належного виконання, що завдало йому значної моральної шкоди.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позов пред'явлено до неналежного відповідача.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів держаної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування під час здійснення нею своїх повноважень, відшкодовується державою, АР Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК).
За положеннями ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
Відповідно до п. 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби» під час виконання судових рішень у цивільних справах», при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», частини другої статті 87 Закону України «Про виконавче провадження», а також з положень статей 1173, 1174 ЦК і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.
Конституційним Судом України у рішенні від 03 жовтня 2001 року в справі №1-36/2001 (про відшкодування шкоди державою) зазначено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконним рішенням, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими особами і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади.
Отже, шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
Відповідно до ст. 2 ЦК України держава є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави. Її в розгляді справи представляє орган, який здійснює функції держави у цих правовідносинах.
Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичні особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, а також їх посадових осіб і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень здійснюється державою у порядку визначеному законом.
Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яке зокрема здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011).
Отже, належним відповідачем у даній справі є Держава Україна в особі відповідного органу державної виконавчої служби, що має статус юридичної особи, в якій працює державний виконавець, та відповідний територіальний орган Державної казначейської служби України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було пред'явлено вимоги до ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві та Головного територіального управління юстиції у м. Києві, із яких Головне територіальне управління юстиції у м. Києві не є належним відповідачем у справі.
Частиною 1 статті 33 ЦПК України визначено, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.
Згідно з вимогами ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
02 грудня 2016 року ОСОБА_1 було подано клопотання про залучення до участі у справі у якості співвідповідача Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (а.с.44).
Розглянувши зазначене клопотання в судовому засіданні 06 грудня 2015 грудня, суд першої інстанції безпідставно відмовив в його задоволенні і не залучив до участі у справі належного відповідача (а.с.55).
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що позивачу було неправомірно відмовлено в задоволенні його клопотання про залучення до участі у справі у якості співвідповідача Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду. В той же час усунути вказані порушення процесуального закону суд апеляційної інстанції позбавлений можливості відповідно до наданих чинним ЦПК України повноважень.
Ураховуючи те, що суд апеляційної інстанції відповідно до змісту ст. ст. 303, 304 ЦПК України не наділений повноваженнями вирішувати питання про заміну неналежного відповідача або залучення до участі у розгляді справи інших осіб, які не брали участі у розгляді справи у суді першої інстанції, на не зважаючи на обґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо допущених судом першої інстанції порушень норм процесуального права, яке призвело до відмови у позові ОСОБА_1 з наведених вище підстав, колегія суддів змушена залишити ухвалене у справі рішення без змін, оскільки позовні вимоги було пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за таким позовом.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити ОСОБА_1 право на звернення до суду з аналогічним позовом у загальному порядку.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 грудня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги до цього суду.
Головуючий: Т.О. Невідома
Судді: Д.Р. Гаращенко
В.М. Ратнікова