06 лютого 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :
Головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.
СуддівКравець В.А., Левенця Б.Б.
при секретаріГоін В.С.
за участю: представників позивача ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_8 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 листопада 2016 року
у справі за позовом ОСОБА_8 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про захист прав споживачів та визнання договору недійсним, -
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 17 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено. /т. 1 а.с. 228-238/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу на рішення суду посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Вважає, що судом першої інстанції не вірно застосовано норми матеріального права, а саме ст.ст. 524, 533 ЦК України, практику Верховного Суду України та безпідставно не застосовано абз. 3 ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», та ч. 8 ст. 8 ЦПК України, щодо застосування аналогії закону. Наголошувала на тому, що вона звернулась до суду з вимогою про визнання кредитного договору недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України. Також вказувала на те, що судом першої інстанції не взято до уваги рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 р. №15-рп/2011 (про захист прав споживачів кредитних послуг) про те, що держава забезпечує захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування. З урахуванням викладеного в апеляційній скарзі просила рішення суду скасувати та постановити нове про задоволення позову.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення залишенню без змін на підставі наступного.
№ справи 753/22021/15
№ апеляційного провадження:22-ц/796/1075 /2017
Головуючий у суді першої інстанції: Леонтюк Л.К.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Лапчевська О.Ф.
Судом встановлено, що 04.12.2013 р. між ОСОБА_8 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ Мобіліті» укладено кредитний договір на придбання автомобіля марки VW модель Tiguan, рік випуску 2013року.
Відповідно до кредитного договору позивачу надано кредит в сумі 234 046,31 грн., що еквівалентно 28 369, 25 доларів США на строк 60 місяців, курс для обчислення - курс Філії "КІБ" ПАТ "Креді Агріколь Банк", що дорівнює 8, 2500грн./ дол. США, усі платежі за кредитним договором повинні будуть сплачуватись в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначеному вище, відповідно до ст. 1.3 Загальних умов кредитування.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно керувався вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України, про те, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків та ст. 627 ЦК України, якою визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України, про те, що грошове зобов'язання має бути виконано у гривнях, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Встановивши, що відповідно до п. 1.1. Загальних умов кредитування відповідач зобов'язався надати позивачу кредит у сумі визначеній в кредитному договорі, в українських гривнях, сторони встановили еквівалент суми кредиту у іноземній валюті, погодили, що кошти у поверненні кредиту відображають справедливу вартість кредиту, уклали графік погашення кредиту № 50011344 від 04.12.2013р. визначивши дати платежів (всього 60 дат, остання припадає на 15.12.2018р.), та суми платежів за розрахунковий період, в тому числі суми кредиту які погашаються та процентів за користування кредитом на кожну із цих дат, в еквіваленті у доларах США, відповідно до статті 1.3. Загальних умов кредитування, що передбачає, що розмір платежів розраховується шляхом застосування обмінного курсу за безготівковими операціями банку, назву якого зазначено у Кредитному договорі, до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту, а для розрахунку використовується обмінний курс. ЗУ «Про захист прав споживачів» не містить прямої заборони на застосування грошового еквіваленту в іноземній валюті при визначенні зобов'язання у договорі споживчого кредитування при наданні кредиту у національній валюті, тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги, в частині заборони надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України, що передбачено абз. 3 ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», колегія суддів не приймає до уваги, оскільки апелянту надавався кредит у гривні /т. 1 а.с. 186/, з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, що вказаною нормою ЗУ «Про захист прав споживачів» не заборонено.
Так, відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях, Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом із тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України. Згідно з частиною третьою статті 533 ЦК України використання іноземної валюти як засобу платежу при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається лише у випадку, передбаченому законом (частина друга статті 192 ЦК України).
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня, що і було передбачено сторонами у договорі. Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 р. у справі №6-79цс14.
Доводи апеляційної скарги, щодо неповідомлення споживачеві сукупної вартості кредиту, колегією суддів також не приймаються до уваги, оскільки в матеріалах справи наявний розрахунок / а.с.183-184/ з визначенням еквіваленту у доларах США, здійснений на момент підписання кредитного договору, тобто загальна вартість кредиту визначена, укладаючи такий договір саме на таких умовах, у тому числі і на умовах погашення заборгованості, по курсу валюти на момент її погашення, ОСОБА_8 погодилась на такі умови, жодних вимог про перерахунок не ставилось, доводів щодо неправильності визначення сукупної вартості кредиту апелянтом не наведено, а суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, з підстав заявлених позивачем з урахуванням положень ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», та відповідності договору положенням ст.ст. 203, 215 ЦК України.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 листопада 2016 року - відхилити.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 листопада 2016 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: