31 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4
представника власника майна ОСОБА_5
власників майна ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги власника майна ОСОБА_6 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06.12.2016 року,-
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ ВП № 2 Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_10 , про накладення арешту на майно та накладено арешт на тимчасово вилучене 04.12.2016 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , та визнане речовими доказами майно, а саме: ноутбук марки «Apple», с.н. СО2НN43FDV7L; тканева камуфляжна куртка та тканеві камуфляжні штани; ноутбук марки «Dell», с.н. 36796673558; грошові кошти в сумі 60200 гривень; банківська картка «ПриватБанк» № НОМЕР_1 ; банківська картка «ПриватБанк» № НОМЕР_2 ; пластмасова картка «Київстар»; флешнакопичувач «Kingston 8 Gb»; мобільний телефон марки «Nokia» «Lumia 630» імеі: НОМЕР_3 ; сім-карта оператора телекомунікації «МТС» № НОМЕР_4 .
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник власника майна та власник майна подали апеляційні скарги.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_7 в своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06.12.2016 року в частині накладення арешту на грошові кошти в сумі 60 200 гривень, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого в частині накладення арешту на грошові кошти в сумі 60 200 гривень. Вказує на те, що грошові кошти в сумі 60 200 гривень належать ОСОБА_7 , яка не має жодного відношення до кримінального провадження, відкритого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
Крім того, враховуючи те, що розгляд справи проводився без повідомлення власника майна, то строк на апеляційне оскарження відповідно до ст. 395 КПК України не пропущено.
Власник майна ОСОБА_6 в своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06.12.2016 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно. Зазначає про те, що матеріали справи не містять жодних доказів тієї обставини, що вилучені предмети, на які накладено арешт, були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв'язку з чим, на думку апелянта, відсутні підстави для накладення арешту на майно.
Крім того, враховуючи те, що розгляд справи проводився без повідомлення власника майна, то строк на апеляційне оскарження відповідно до ст. 395 КПК України не пропущено.
Заслухавши доповідь судді, доводи власників майна та їх представника, які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно ч. 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Враховуючи, що ухвалу від 06.12.2016 року було постановлено без повідомлення власників майна, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.
Що стосується безпосередньо поданої апеляційної скарги, то колегія суддів звертає увагу на наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів провадження, СВ Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016100000001680 від 20.10.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
05.12.2016 року слідчий СВ ВП № 2 Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_10 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно тимчасово вилучене 04.12.2016 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: ноутбук марки «Apple», с.н. СО2НN43FDV7L; тканева камуфляжна куртка та тканеві камуфляжні штани; ноутбук марки «Dell», с.н. 36796673558; грошові кошти в сумі 60200 гривень; банківська картка «ПриватБанк» № НОМЕР_1 ; банківська картка «ПриватБанк» № НОМЕР_2 ; пластмасова картка «Київстар»; флешнакопичувач «Kingston 8 Gb»; мобільний телефон марки «Nokia» «Lumia 630» імеі: НОМЕР_3 ; сім-карта оператора телекомунікації «МТС» № НОМЕР_4 , посилаючись на те, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
06.12.2016 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва вказане клопотання слідчого було задоволено та накладено арешт на зазначене в клопотанні слідчого майно.
Задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, слідчий суддя, дослідивши матеріали додані до клопотання, прийшов до висновку, що існують достатні правові підстави для накладення арешту на майно зазначене в клопотанні, оскільки це майно набуте внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З таким рішенням слідчого судді погодитись неможливо з огляду на такі обставини.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий не дотрималися.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
При цьому слідчий суддя вказаної норми закону не дотримався, оскільки у відкритому кримінальному провадженні №12016100000001680 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 повідомлення про підозру не вручалось, причетність вказаних осіб до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України не доведена, відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо вказаних осіб не внесено.
Тобто, на думку колегії суддів, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно постановлена без належного об'єктивного з'ясування обставин кримінального провадження.
Разом з тим, згідно норм Глави 10 та Глави 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та відповідно накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситись з обставинами кримінального провадження.
Однак, в ухвалі слідчий суддя, взагалі не обґрунтував, яким саме чином існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що арештоване майно набуте внаслідок вчинення кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
З урахуванням викладеного, а саме того, що за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити тих обставин, яке відношення вказане майно має до розслідування вчиненого злочину, апеляційний суд вважає, що у даному провадженні слідчий не довів необхідності у накладенні арешту на майно, а тому відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України це мало стати підставою для відмови у задоволенні клопотання, однак безпідставно не було зроблено слідчим суддею.
Отже, враховуючи, що за матеріалами клопотання відсутні докази вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , то наявність підстав вважати, що існує правова підстава для арешту вказаного майна взагалі спростовується. Зокрема, слід зазначити, що слідчий суддя жодним чином не проаналізував підстав арешту майна, його завдань та наслідків для конкретних осіб, обмежившись лише посиланням на норму КПК України, що є порушенням процесуальних норм та прав власності гарантованих законом.
На підставі викладених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, істотне порушення вимог КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційні скарги задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого, як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги власника майна ОСОБА_6 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06 грудня 2016 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ ВП № 2 Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_10 , про накладення арешту на майно та накладено арешт на тимчасово вилучене 04.12.2016 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , та визнане речовими доказами майно, а саме: ноутбук марки «Apple», с.н. СО2НN43FDV7L; тканева камуфляжна куртка та тканеві камуфляжні штани; ноутбук марки «Dell», с.н. 36796673558; грошові кошти в сумі 60200 гривень; банківська картка «ПриватБанк» № НОМЕР_1 ; банківська картка «ПриватБанк» № НОМЕР_2 ; пластмасова картка «Київстар»; флешнакопичувач «Kingston 8 Gb»; мобільний телефон марки «Nokia» «Lumia 630» імеі: НОМЕР_3 ; сім-карта оператора телекомунікації «МТС» № НОМЕР_4 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого СВ ВП № 2 Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_9 , погодженого прокурором Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_10 , про накладення арешту на майно, вилучене 04.12.2016 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: ноутбук марки «Apple», с.н. СО2НN43FDV7L; тканева камуфляжна куртка та тканеві камуфляжні штани; ноутбук марки «Dell», с.н. 36796673558; грошові кошти в сумі 60200 гривень; банківська картка «ПриватБанк» № НОМЕР_1 ; банківська картка «ПриватБанк» № НОМЕР_2 ; пластмасова картка «Київстар»; флешнакопичувач «Kingston 8 Gb»; мобільний телефон марки «Nokia» «Lumia 630» імеі: НОМЕР_3 ; сім-карта оператора телекомунікації «МТС» № НОМЕР_4 - відмовити.
Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_11
Справа № 11-сс/796/444/2017 Категорія ст. 170 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_12
Доповідач: ОСОБА_1