7 лютого 2017 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Усика Г.І.
суддів - Соколової В.В., Поліщук Н.В.
при секретарі - Пузиковій В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Пишного АртемаВолодимировича на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2016 р. у справі за скаргою Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Пишного Артема Володимировича,
У травні 2016 р. ПАТ «Укртрансгаз» звернулося до суду з скаргою на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Пишного А.В.,
Заявник зазначав, що постанова державного виконавця Пишного А.В. від 11.04.2016 р. щодо стягнення зПАТ «Укртрансгаз» виконавчого збору у розмірі 304 750,74 грн. у виконавчому провадженні №50724056 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 05.04.2016 р. Печерським районним судом м. Києва про стягнення з ПАТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_2 боргу в розмірі 3 047 507,42 грн. є незаконною, оскільки державний виконавець надав занадто малий строк для добровільного виконання судового рішення, що унеможливлювало його виконання в строк до 10.04.2016 р.
Отримавши копію постанови 11.04.2016 р. о 15 год. 38 хв. ПАТ «Укртрансгаз» добровільно виконало її наступного дня, про що повідомило державного виконавця та подало заяву про закінчення виконавчого провадження.
Вказував на те, що виконавчий збір стягується виключно у випадку вжиття державним виконавцем заходів по примусовому виконанню рішення, за умови невиконання боржником рішення суду у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» для самостійного його виконання, а оскільки примусове стягнення в порядку, визначеному цим Законом не відбулося, вважав, що у державного виконавця були відсутні правові підстави для винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.
Справа № 757/31495/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1546/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Цокол Л.І.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Усик Г.І.
Посилаючись на наведене, просив визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві Пишного А.В. щодо винесення постанови від 11.04.2016 р. про стягнення виконавчого збору та скасувати постанову від 11.04.2016 р. у виконавчому провадженні № 50724056 про стягнення з ПАТ «Укртрансгаз» 304 750,74 грн. виконавчого збору.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.10.2016 р. скаргу задоволено.
Визнано неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві ПишногоА.В. щодо винесення постанови від 11.04.2016 р. про стягнення виконавчого збору та скасувано постанову від 11.04.2016 р. ВП № 50724056 про стягнення з ПАТ «Укртрансгаз» 304 750,74 грн. виконавчого збору.
В апеляційній скарзі старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві Пишний А.В. просив скасувати зазначену ухвалу, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Зазначав, що він діяв в межах та у спосіб визначених ст.ст. 17, 19, 21, 25, 28, 31 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції на час вчинення виконавчих дій, а тому висновок суду першої інстанції про невідповідність його дій вимогам зазначеного Закону є помилковим.
В судовому засіданні державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві Пишний А.В. просив задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.
Додатково зазначив, що посилання суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду України, викладену у справі № 6-785цс15 від 06.07.2015 р. є помилковим, оскільки відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
Представник ПАТ «Укртрансгаз» просив апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Визнаючи незаконними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Пишного А.В. щодо винесення постанови від 11.04.2016 р. про стягнення виконавчого збору та скасовуючи постанову від 11.04.2016 р. ВП № 50724056 про стягнення з ПАТ «Укртрансгаз» 304 750,74 грн. виконавчого збору, суд першої інстанції виходив з безпідставності винесення постанови про стягнення виконавчого збору з боржника, який на наступний день після отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження виконав вимогу державного виконавця.
Такий висновок суду ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.
Відповідно до ст. 383 ЦПК України, учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
З матеріалів справи убачається, що 06.04.2016 р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Пишним А.В. відкрито виконавче провадження на виконання виконавчого листа № 757/31495/15-ц, виданого 05.04.2016 р. Печерським районним судом м. Києва про стягнення з ПАТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_2 боргу в розмірі 3 047 507,42 грн.
За змістом ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що була чинною на час вчинення виконавчих дій, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
В постанові про відкриття виконавчого провадження від 06.04.2016 р. ПАТ «Укртрансгаз» було надано строк для самостійного виконання рішення суду протягом чотирьох днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Строк для самостійного виконання рішення суду закінчувався 10.04.2016 р., який є вихідним днем. Постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена боржникові 07.04.2016 р., і отримана ним 11.04.2016 р. о 15 год.38 хв.
Відповідно до ч. 3 ст. 70 ЦПК України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Таким чином, останнім днем для самостійного виконання рішення суду є 11.04.2016 р. В цей же день, не дочекавшись закінчення наданого ПАТ «Укртрансгаз» строку для самостійного виконання рішення суду, державний виконавець виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 304 750,74 грн.
Наступного дня, після отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження, ПАТ «Укртрансгаз» платіжним дорученням №4562 самостійно перерахувало заборгованість по виконавчому провадженню, і направило до Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві заяву про відкладення виконавчих дій у зв'язку з несвоєчасним отриманням постанови про відкриття виконавчого провадження строком на 10 днів, а 14.04.2016 р. направило до цього органу державної виконавчої служби заяву про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення Печерського районного суду м. Києва від 05.04.2006 року.
Аналізуючи зазначені обставини та норми матеріального права, що регулюють правовідносини сторін виконавчого провадження, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Пишного А.В. щодо винесення постанови про стягнення з ПАТ «Укртрансгаз» виконавчого збору, оскільки державний виконавець в постанові від 06.04.2016 р. про відкриття виконавчого провадження (направлену боржникові 07.04.2016 р.) надав боржникові строк для самостійного виконання судового рішення до 10.04.2016 р. без урахування того, що 9 та 10 квітня є вихідними днями, що об'єктивно унеможливлювало виконання боржником рішення суду самостійно, і не дочекавшись закінчення наданого ПАТ «Укртрансгаз» строку для самостійного виконання, 11.04.2016 р. виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.
Крім того, частиною 3 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання, державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.
Ураховуючи наведене, ухвала Печерського районного суду м. Києва від 28.10.2016 р. є законною та обґрунтованою, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для її задоволення не убачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Пишного Артема Володимировича відхилити, а ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2016 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів
Головуючий: Судді: