31 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
представника власника майна ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу директора ПП «Ресурсінвест-1» ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 грудня 2016 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділення слідчого відділу Головного управління СБ України у м. Києві та Київської області ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_9 , та накладено арешт на тимчасово вилучене 14 грудня 2016 року в ході проведення обшуку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме на: договір про користування ОСОБА_10 індивідуальним сейфом № 181 у Київському відділенні № 1 ПАТ «Асвіо Банк» за адресою: м. Київ, бул. Дружби Народів, 19, на 3-х арк.; реєстраційне посвідчення КП БТІ від 21.11.2001 на власність ПП «Ресурсінвест-1» на 1-му арк..; договір купівлі-продажу на будівлю за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 15 від 13.11.2001, на 2-х арк..; договір оренди земельної ділянки на бланку ВВТ 368364, на 7-ми арк..; договір купівлі-продажу частки нежилих будівель АЕК № 026243 на 2-х арк..; декларацію про готовність об'єкту до експлуатації № 143141190103290414 на 7-ми арк..; статут ПП «Центрсталь плюс» на 10 арк.; рішення власника ПП «Центрсталь плюс» від 18.03.2015 на 1-му арк..; довідку про відкриття рахунків ПП «Полімет плюс» від 08.09.2015 у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на 1-му арк.; що належить ОСОБА_11 .
Прийняте рішення слідчий суддя мотивував тим, що слідчим доведено наявність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.
В апеляційній скарзі директор ПП «Ресурсінвест-1» просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання слідчого відмовити. Так, апелянт зазначає про помилковість висновків слідчого судді з приводу того, що вилучене в ході обшуку майно, може бути використано як доказ у кримінальному провадженні, оскільки стороною обвинувачення на підтвердження цього не надано жодних доказів, а тому вважає рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим, так як постановлено без повного і всебічного з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи.
Також, апелянт ставить питання про поновлення пропущеного строку, посилаючись на ті обставини, що розгляд клопотання слідчого відбувся без повідомлення власника майна.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу і просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги та доводи клопотання про поновлення пропущеного строку, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання слідчого про арешт майна відбувся без повідомлення його власника, а копія оскаржуваного рішення, як вбачається з матеріалів судового провадження, на адресу останнього не направлялася, колегія суддів приймає до уваги доводи апелянта щодо поважності причин пропуску строку на оскарження ухвали слідчого судді та вважає за необхідне поновити його.
Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу незаконності постановленого судом рішення, то колегія суддів вважає їх не обґрунтованими виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
Як вбачається з наданих суду матеріалів в провадженні Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області перебуває кримінальне провадження № 22016101110000216 за підозрою громадян України ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 110-2 КК України, а також за підозрою громадянина України ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 110-2 КК України, а також за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 110-2, ч. 2 ст. 258-5 КК України.
Органом досудового розслідування встановлено, що 14 серпня 2008 року на території України зареєстровано та діє ТОВ «ЮНІОН ТРЕЙД ГРУП», одним із видів діяльності якого є торгівля продуктами харчування.
22 грудня 2014 року на підставі рішення Загальних зборів Учасників даного товариства та відповідного наказу на посаду директора зазначеного товариства призначено громадянку України ОСОБА_12 .
Відповідно до матеріалів клопотання, ОСОБА_12 будучи директором ТОВ «ЮНІОН ТРЕЙД ГРУП», та фактично керуючи господарською діяльністю ТОВ «АЛЬТРЕЙД», організувала протиправне фактичне постачання на тимчасово окуповану територію Луганської області продуктів харчування з метою фінансування дій осіб, які входять до складу незаконних збройних формувань терористичної організації «ЛНР».
Органом досудового розслідування також встановлено, що до функціонування зазначеної протиправної схеми причетний ОСОБА_7 , який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
14 грудня 2016 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 грудня 2016 року, було проведено обшук вказаного житла, в ході якого було вилучено ряд речей і документів, перелік яких зазначено в клопотанні слідчого.
Дане майно, постановою старшого слідчого в ОВС СВ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_8 від 14 грудня 2016 року було визнано речовим доказом.
Звертаючись з клопотанням про арешт вилученого вході обшуку 14 грудня 2016 року майна за адресою: АДРЕСА_1 , слідчий зазначив, що метою для застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження є забезпечення збереження даного майна, як речового доказу.
Враховуючи вище зазначені обставини, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, дотримався вимог ст. 170 КПК України і прийшов до обґрунтованого висновку з приводу наявності підстав для задоволення вказаного клопотання.
Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
На думку колегії суддів, доводи клопотання та додані до нього матеріали містять достатньо даних, які вказують на відповідність вилученого в ході обшуку майна критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України, а відтак вважає, що стороною обвинувачення доведено ті обставини, що це майно має ознаки речових доказів.
Таким чином, за наведеного, доводи апеляційної скарги з приводу того, що вказане у клопотанні слідчого майно не підпадає під ознаки речових доказів, є необґрунтованими.
Що стосується посилань апелянта на ті обставини, що ПП «РЕСУРСІНВЕСТ-1» не має ніякого відношення до кримінального провадження, в рамках якого накладено арешт, що на думку апелянта позбавляє суд право застосовувати відносно даного підприємства такий вид заходу забезпечення кримінального провадження, то слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, а саме з метою збереження цього майна як речового доказу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Таким чином, з урахуванням вище наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані слідчим матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
У зв'язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання директора ПП «Ресурсінвест-1» ОСОБА_7 про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 грудня 2016 року, задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 грудня 2016 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділення слідчого відділу Головного управління СБ України у м. Києві та Київської області ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_9 , та накладено арешт на тимчасово вилучене 14 грудня 2016 року в ході проведення обшуку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме на: договір про користування ОСОБА_10 індивідуальним сейфом № 181 у Київському відділенні № 1 ПАТ «Асвіо Банк» за адресою: м. Київ, бул. Дружби Народів, 19, на 3-х арк.; реєстраційне посвідчення КП БТІ від 21.11.2001 на власність ПП «Ресурсінвест-1» на 1-му арк..; договір купівлі-продажу на будівлю за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 15 від 13.11.2001, на 2-х арк..; договір оренди земельної ділянки на бланку ВВТ 368364, на 7-ми арк..; договір купівлі-продажу частки нежилих будівель АЕК № 026243 на 2-х арк..; декларацію про готовність об'єкту до експлуатації № 143141190103290414 на 7-ми арк..; статут ПП «Центрсталь плюс» на 10 арк.; рішення власника ПП «Центрсталь плюс» від 18.03.2015 на 1-му арк..; довідку про відкриття рахунків ПП «Полімет плюс» від 08.09.2015 у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на 1-му арк.; що належить ОСОБА_11 , залишити без зміни, а апеляційну скаргу директора ПП «Ресурсінвест-1» ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не
підлягає.
Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/796/426/2017 Категорія ст. 170 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанціїОСОБА_15
Доповідач ОСОБА_1