АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]
01 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого-судді Слюсар Т.А.
суддів: Волошиної В.М., Рейнарт І.М.
при секретарі: Крічфалуши С.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Консоль ЛТД» арбітражного керуючого Венської Оксани Олександрівни на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 березня 2015 року
в справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «ГІПЕК», треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД», Головне управління юстиції у м. Києві про визнання майнового права на об'єкт нерухомого майна.
Колегія суддів, -
У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ГІПЕК» (надалі - ТОВ «ГІПЕК»), треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» (надалі - ТОВ Фірма «Консоль ЛТД»), Головне управління юстиції у м. Києві (надалі - ГУЮ у м. Києві) та просив визнати за ним майнові права на трикімнатну квартиру № 100, загальною площею 119,6 кв.м., що знаходиться на 11 поверсі житлово-громадського комплексу за адресою: АДРЕСА_1.
Зазначав, що 27 вересня 2005 року між ним та ТОВ Фірмою «Консоль ЛТД» було укладено договір про спільну діяльність з пайової участі у фінансуванні будівництва багатоквартирного житлового будинку № 3715/322-311, умови якого позивачем було виконано сплативши повну вартість інвестиційних коштів майна.
Крім того, між ТОВ Фірмою «Консоль ЛТД» та ТОВ «ГІПЕК» було укладено договір спільної діяльності з будівництва житлово-громадського комплексу в АДРЕСА_1 від 24 жовтня 2001 року №0991/241-252.
Відповідач та третя особа зобов'язання перед позивачем не виконали, а саме у запланований строк завершення будівництва будинок в експлуатацію не ввели, правовстановлюючих документів на об'єкт інвестування позивачу не видали, що унеможливлює оформлення ним права власності на проінвестовану квартиру, в зв'язку з чим останній звернувся в суд із даним позовом за захистом своїх порушених прав.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 березня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено.
В апеляційній скарзі ліквідатор ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» в особі арбітражної керуючої Венської О.О., посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення районного суду та постановити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Колегія суддів, вислухавши представника позивача та відповідача, які просили апеляційну скаргу відхилити, представника третьої особи, яка підтримала апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, враховуючи таке.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Рішення районного суду зазначеним нормам процесуального права не відповідає.
Задовольняючи позов районний суд виходив з того, що укладений між сторонами договір про спільну діяльність за своєю правовою природою є інвестиційним договором, а тому невиконання відповідачем зобов'язань за договором призводить до порушення прав позивача, а саме через порушення відповідачем строку прийняття об'єкта фінансування в експлуатацію та порушення строку його передачі позивачу, у останнього відсутня можливість зареєструвати право власності на цей об'єкт у встановленому законом порядку.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази існування між сторонами договірних відносин.
Як убачається з матеріалів справи, 27 вересня 2005 року між ОСОБА_2 і ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» було укладено договір № 3715/322-11 про спільну діяльність з дольової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 (надалі - об'єкт) (а.с.7-10).
За умовами п. 3.2. договору після закінчення будівництва об'єкта ОСОБА_2 мала бути виділена в натурі «Частка Пайовика» у вигляді 3-кімнатної квартири на 11 поверсі, під будівельним НОМЕР_1, площею 113,4 кв.м.
За умовами п. 3.1. договору ОСОБА_2 зобов'язався сплатити внесок у розмірі 123200 дол. США в гривнах по курсу НБУ в строк до 20 жовтня 2005 року.
Згідно з довідкою ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» від 07 лютого 2014 року, без номера, про повне інвестування договору пайової участі у фінансуванні будівництва № 3715/322-311 від 27 вересня 2005 року, ОСОБА_2 здійснив повну сплату пайового внеску у розмірі 622160 грн., що є еквівалентом 123200 дол. США (а.с.44).
Додатковою угодою від 04 грудня 2013 року було внесено зміни до договору № 3715/322-11 від 27 вересня 2005 року та змінено номер квартири на 100 й загальну площу квартири згідно технічного паспорта збільшено до 119,6 кв.м. (а.с.42).
Встановлено, що 07 лютого 2014 року складено акт приймання-передачі, за яким фірма передала, а позивач прийняв квартиру АДРЕСА_1 (а.с.45).
Рішенням № 19271418 від 11 лютого 2015 року ОСОБА_2 відмовлено у державній реєстрації прав власності на вищевказану квартиру з тих підстав, що ним не подано у встановлений термін оригіналів документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку (а.с.39,40).
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені по справі вимоги ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Між тим, з висновками суду погодитися неможливо, враховуючи наступне.
Згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та цивільні відносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторін.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 перебував у договірних відносинах з ТОВ фірма «Консоль ЛТД» й у разі порушення взятих згідно умов договору зобов'язань, саме вказане товариство повинно бути стороною заявленого по справі спору, а не ТОВ «ГІПЕК».
З долучених до справи матеріалів убачається, що між Спільним українсько-хорватським підприємством «ГІПЕК»(в подальшому перереєстроване у ТОВ «ГІПЕК») і ТОВ «Консоль ЛТД» було укладено договір спільної діяльності з будівництва житлово - громадського комплексу в АДРЕСА_1 від 24 жовтня 2001 року № 0991/241-252, відповідно до якого СУХП «ГІПЕК» є замовником будівництва вказаного будинку та орендарем земельної ділянки (а.с.25-33).
Отже, предметом заявленого спору є майнові права, які виникли на підставі укладеного міжОСОБА_2 та ТОВ фірма «Консоль ЛТД» договору дольової участі у фінансуванні будівництва, а тому саме вказане товариство повинно бути стороною правовідносин, а не ТОВ «ГІПЕК», як необґрунтовано визнав районний суд.
Відповідно до вимогч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
З урахуванням положень ч. 3 ст. 303 ЦПК України колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі доводів апеляційної скарги, з огляду на таке.
За змістом договору від № 3715/322- 11 про спільну діяльність з дольової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку купівлі-продажу майнових прав ОСОБА_2 отримав лише право на пайову участь у будівництві, а не саме право власності на нерухоме майно.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову є майнові права на квартиру 100, загальною площею 119,6 кв.м., що знаходиться на 11 поверсі житлово-громадського комплексу за адресою: АДРЕСА_1
Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.
Майнові права на нерухомість - об'єкт будівництва (інвестування) не вважаються речовими правами на чуже майно, оскільки об'єктом цих прав не є чуже майно, а тому не може існувати й право власності на нього.
Майновими визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.
Майнове право, яке можна визначати як право очікування, є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
Стаття 331 ЦК України встановила загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.
За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.
Оскільки відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на окремі об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.
Дана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах № 6-318цс15 від 24 червня 2015 року, у справі № 6-1502цс15від 02 грудня 2015 року, № 6-3129цс15 від 30 березня 2016 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження належності ОСОБА_2 спірної квартири на праві власності, а тому підстав для визнання за ним майнових прав на об'єкт інвестування немає.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції не врахував, що внаслідок укладення між ОСОБА_2 і ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» договору про спільну діяльність з дольової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 позивач не набув право власності на зазначене житло, а набув лише право на пайову участь у будівництві житлового будинку, що згідно статей 331, 392 ЦК України виключає правові підстави до визнання майнових прав на об'єкт нерухомого майна в судовому порядку.
Отже, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не застосував положення ст.ст. 331, 392 ЦК України у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про задоволення позову.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому відповідно до ст. 309, ч. 2 ст. 313 ЦПК України рішення районного суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313 - 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Консоль ЛТД» арбітражного керуючого Венської Оксани Олександрівни задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 березня 2015 року скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «ГІПЕК», треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД», Головне управління юстиції у м. Києві про визнання майнового права на об'єкт нерухомого майна - відмовити.
Рішення набирає чинності негайно, проте може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді:
Справа № 761/4814/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/15269/2016; 22-ц/796/1852/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Савицький О.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А