ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без розгляду
09 лютого 2017 року м. Київ № 826/18237/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Балась Т.П., при секретарі судового засідання Бєсєді А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доПрокуратури міста Києва
пропоновлення на роботі
за участю представників сторін:
позивач, ОСОБА_1,
представник позивача, ОСОБА_2,
представник відповідача, Корж О.А.,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Прокуратури міста Києва про визнання протиправним та скасування наказу від 23.11.2015 року № 3916к про звільнення, поновлення на посаді старшого прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні у сфері транспорту Прокуратури міста Києва; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24.11.2015 року по 18.11.2016 року, а також стягнення судових витрат.
Ухвалою суду від 24.11.2016 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання 09.02.2017 року з'явились представники сторін. Судом заслухано пояснення позивача, представників позивача та відповідача, а також досліджено надані до суду докази.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачем оскаржується наказ Прокуратури міста Києві № 3916к від 23.11.2015 року, яким позивача звільнено із займаної посади.
Позивачем даний позов подано до суду лише 22 листопада 2016 року, при цьому, в обґрунтування дотримання строку звернення до адміністративного суду позивач зазначає, що оскаржуваний наказ та трудову книжку ним отримано лише 31.10.2016 року.
Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення з адміністративним позовом, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 99 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Статтею 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Заслухавши пояснення позивача, судом встановлено, що про винесення оскаржуваного наказу йому стало відомо у листопаді 2015 року, з телефонної розмови із працівником відділу кадрів Прокуратури міста Києва, при цьому повідомивши, що перебуває на лікарняному та має намір оскаржити наказ про своє звільнення в судовому порядку.
Також із наданих у судовому засіданні пояснень позивача, судом встановлено, що отримавши лікарняний листок, із відміткою "До праці: 28.11.2015 року", на роботу не вийшов, вказаний листок непрацездатності до відділу кадрів не подав, а до Прокуратури міста Києва для отримання наказу про звільнення та трудової книжки, звернувся лише 31 жовтня 2016 року.
Позивач зазначив, на протязі року на роботу не виходив, оскільки йому було відомо, що наказом від 23.11.2015 року його звільнено із займаної посади, крім того зазначив, що з листопада по лютий 2016 року у нього були проблеми зі здоров'ям, із-за болей у спині. Не дивлячись на те, що позивачем документального підтвердження зазначених обставин не надано, суд міг би врахувати ці обставини при вирішенні питання щодо визнання причин пропуску строку поважними. Разом з тим, суд не може залишити поза увагою факт невчинення позивачем будь-яких дій щодо відновлення та захисту своїх прав у період з березня 2016 року по листопад 2016 року.
Позивачем жодних доказів існування поважних причин пропуску місячного строку на звернення до суду не надав, докази в підтвердження тривалої хвороби позивача, зокрема у період з 28.11.2015 року по жовтень 2016 року суду не надано.
Судом також не приймається до уваги твердження позивача та його представника щодо отримання ним трудової книжки тільки 31 жовтня 2016 року, що саме з цього моменту розпочинається перебіг місячного строку, оскільки жодних перешкод в отриманні трудової книжки з боку Прокуратури міста Києва позивачеві протягом всього часу не чинилось, на адресу позивача неодноразово направлялись листи (від 23.11.2015, від 07.12.2015 року) з проханням терміново прибути до відділу роботи з кадрами прокуратури міста Києва для ознайомлення з наказом про звільнення, отримання трудової книжки, підписання необхідного листа та здачі службового посвідчення.
Враховуючи фактичні обставини справи, судом встановлено, що позивачу 23.11.2015 року стало відомо про винесення оскаржуваного наказу, однак протягом року жодних дій на отримання копії наказу, трудової книжки та відповідно звернення до суду із даним позовом, позивач не вчиняв, доказів відсутності у позивача можливості вчинити вказані дії, останнім також не надано.
З огляду на вищевикладене, суд не знаходить підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 155, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Залишити позовну заяву ОСОБА_1 до Прокуратури міста Києва про поновлення на роботі - без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Т.П. Балась
Повний текст ухвали складено 10.02.2017.