ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
10 лютого 2017 року № 826/19208/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
Позивач звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2016 року відкрито провадження у даній справі, ухвалено про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що наявна заборона (обмеження) його права на виїзд за межі України є необґрунтованою, незбалансованою, порушує його законні права на свободу пересування та вибір місця праці, а також суперечить меті примусового виконання рішень, встановленій Законом України "Про виконавче провадження", оскільки на даний час зведене виконавче провадження завершено.
Відповідачем не забезпечено явку представника в судове засідання, та не надано письмових заперечень з приводу заявленого позову.
В судовому засіданні 19.01.2017 року оголошено ухвалу про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи те, що неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, який є суб'єктом владних повноважень, не є підставою для відкладення розгляду справи.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, на виконанні Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебувало зведене виконавче провадження № 42528775 до складу якого входили виконавчі провадження:
- виконавче провадження № 39394301 з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва від 08.07.2013 по справі № 910\7455\13 про стягнення з ПАТ "Фірма "Крон- Інвест" на користь ПАТ "Юнікон" борг в сумі 22610,77 грн.
- виконавче провадження № 40056108 з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва від 24.09.2013 по справі № 904/6049/13 про стягнення з ПРАТ фірма "Крон- Інвест" на користь TOB "Українське промислове агентство" борг у розмірі 1938939,40 грн.
- виконавче провадження № 43387707 з примусового виконання наказу господарського суду від 12.05.2014 по справі № 904\1363\14 про стягнення солідарно з Приватного Акціонерного Товариства фірми "Крон-Інвест" та TOB "Гран Інвест" на користь Товариство з обмеженою Відповідальністю "Агрофірма "Новатор" борг в сумі 58901,56 грн.
- виконавче провадження № 43561662 з примусового наказу господарського суду м. Києва від 12.05.2014 по справі № 910/3482/14 про стягнення з ПАТ Фірма "Крон-Інвест" на користь TOB "ТК-ЛОПСТИК" суму боргу 174960,62 грн.
- виконавче провадження № 45050658 з примусового наказу господарського суду м. Києва від 26.09.2014 по справі № 910\9817\14 про стягнення з ПрАТ фірма "Крон-Інвест" на користь TOB "СП-Транс-Логістик" борг у розмірі 278844,73 грн.
- виконавче провадження № 45179267 з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва від 29.09.2014 по справі № 910/9135/14 про стягнення з ПрАТ фірма "Крон- Інвест" на користь TOB "Євразія Транс Сервіс" суму боргу 459710,43 грн.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 26.03.2015 року щодо ОСОБА_1, як до директора ПрАТ «Крон-Інвест», застосовано обмеження права виїзду за межі України.
По зведеному виконавчому провадженню 30.05.2016 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Позивач звернулась до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві із заявою про скасування обмеження її права на виїзд за межі України.
Листом начальника Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 15.11.2016 року позивачу повідомлено про те, що оскільки наслідки завершення виконавчого провадження № 425528775, в межах якого до позивача застосовано обмеження виїзду, не передбачає припинення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, та запропоновано звернутись до суду.
Вважаючи відмову у знятті тимчасового обмеження протиправною, позивач звернулась до адміністративного суду.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 1 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну. Громадянин України ні за яких підстав не може бути обмежений у праві на в'їзд в Україну.
Водночас пунктом 5 частини 1 статті 6 згаданого Закону визначено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Згідно з п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
З метою узгодження дій при застосуванні щодо осіб заходів тимчасового обмеження в'їзду в Україну або права виїзду з України з використанням бази даних Державної прикордонної служби України про осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України (далі - база даних) розроблено Порядок взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження, який затверджено спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства внутрішніх справ України від 07.02.2014 N 288/5/102, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 лютого 2014 р. за N 273/25050 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 3 розд. ІІІ Порядку, інформація про встановлення тимчасового обмеження права особи виїзду з України вилучається Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (далі - ГЦОСІ) з бази даних на підставі отриманої, засвідченої судом копії судового рішення, що набрало законної сили, про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду з України або постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), про закінчення виконавчого провадження або про скасування тимчасового обмеження в праві виїзду особи з України, у якій вказуються номер та дата винесення судового рішення про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду з України. У разі надходження до органу державної виконавчої служби рішення суду про скасування обмеження особи у праві виїзду за межі України державний виконавець не пізніше наступного дня пересилає зазначене рішення до ГЦОСІ.
У пункті 4 розд. ІІІ Порядку визначено, що особа, стосовно якої діє тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, знімається з контролю ГЦОСІ в разі винесення постанови про:
повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), на підставі частини першої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон);
закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1 - 6, 8 - 9, 11 - 14 частини першої статті 49 Закону;
скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України - у разі належного виконання особою зобов'язань щодо сплати періодичних платежів.
Постанова затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і протягом трьох робочих днів надсилається державним виконавцем до ГЦОСІ.
З аналізу наведеного вбачається, що припинення застосування до боржника обмеження у праві виїзду за межі України можливе лише у разі виконання боржником відповідних зобов'язань, а також у зв'язку із закінченням виконавчого провадження на підставі пунктів 1 - 6, 8 - 9, 11 - 14 частини першої статті 49 Закону, або повернення виконавчого документа на підставі частини першої статті 48 Закону, про що державний виконавець виносить відповідну постанову, яку затверджує начальник відділу державної виконавчої служби, копія якої підлягає обов'язковому направленню до Адміністрації Державної прикордонної служби України для своєчасного зняття особи (боржника) з контролю.
У свою чергу, затвердження начальником відділу державної виконавчої служби постанови, винесеної державним виконавцем у передбачених Законом випадках, - одна з форм реалізації ним функцій контролю за законністю виконавчого провадження - закріплена у ст. 83 Закону України "Про виконавче провадження". Перевірка законності та обґрунтованості такої постанови в силу приписів цієї статті Закону є обов'язками начальника відділу.
Проте ні приписи Закону України "Про виконавче провадження", ні Порядку не наділяють начальника відділу державної виконавчої служби повноваженнями щодо самостійного винесення постанови про зняття встановленого громадянину України (боржнику у виконавчому провадженні) обмеження у праві виїзду за межі України.
Матеріалами справи підтверджено, що 23.06.2015 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчих документів стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а заходи щодо розшуку майне не дали результатів.
За наведених обставин, суд вважає, що відповідач, відмовляючи у задоволенні вимоги позивача про винесення постанови про зняття встановленого обмеження у праві виїзду за межі України діяв у межах повноважень і у спосіб, визначений законом.
Крім того, суд звертає увагу на те, що питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується судом за правилами цивільного судочинства в порядку, передбаченому ст. 377-1 Цивільного процесуального кодексу України. Так як інші процесуальні кодекси не містять норм щодо процесуального порядку обмеження права боржника на виїзд за межі України, ст. 377-1 ЦПК України є спеціальною нормою, яка застосовується на стадії виконання судових рішень, ухвалених незалежно від виду судочинства, та рішень інших органів (посадових осіб).
Враховуючи викладене, скасування тимчасового обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України в порядку Кодексу адміністративного судочинства України є неможливим.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.
Керуючись статтями 69-71, 86, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Т.П. Балась