ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
31 січня 2017 року № 826/15842/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Приватного нотаріуса Тишко Ірини Олександрівни
Третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс"
про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання протиправними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тишко Ірини Олександрівни щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30534532 від 19.07.2016 року та індексний номер 30534465 від 19.07.2016р., прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко Іриною Олександрівною, а також скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно, а саме, реєстрацію права власності ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» на вбудовано-прибудоване нежитлове приміщення першого та другого поверхів площею 260,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_3), номер запису про право власності НОМЕР_2; квартиру загальною площею 39,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1), номер запису про право власності НОМЕР_4.
Крім того, позивачем в судовому засіданні 29.11.2016 року подано заяву про зміну позовних вимог, яку прийнято судом та залучено до матеріалів справи.
В зазначеній заяві позивач просить суд визнати протиправними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тишко Ірини Олександрівни при прийнятті рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30534532 від 19.07.2016р. та індексний номер 30534465 від 19.07.2016р. та скасувати відповідні рішення.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем порушено норми Законів України «Про іпотеку», «Про державну реєстрацію прав на майно та їх обтяжень» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. №1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому відповідачем протиправно вчинено дій щодо здійснення реєстраційних дій на зазначене майно.
Відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тишко І.О. проти задоволення позовних вимог заперечив та зазначив, що ним дотримано вимог Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про державну реєстрацію прав на майно та їх обтяжень» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. №1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яка регулює порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяженні.
Судом в якості третьої особи залучено товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс». Представником третьої особи на адресу суду подано заперечення на адміністративний позов, в яких просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні 29 листопада 2016 року оголошено ухвалу про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження згідно з частиною 4 статті 122 КАС України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004р. №1952-IV (надалі по тексту - Закон №1952-IV) регулюються відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме та їх обтяжень, а також умови, підстави та процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, перелік документів, необхідних для її проведення, прав та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2015р. №1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» який вступив в дію з 01.01.2016р. (надалі по тексту - Порядок №1127).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону № 1952-IV нотаріус є державним реєстратором прав на нерухоме майно.
Згідно з п.1 ч. 1 ст. 4 Закону №1952-IV право власності підлягає державній реєстрації.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 27 Закону № 1952-IV як підставу для державної реєстрації права власності визначає укладений в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.
Відповідно до п.6 Порядку №1127 державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.
Пунктом 9 даного Порядку №1127 визначено, що разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.
Для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв'язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину (п.57 Порядку №1127).
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» з метою проведення державної реєстрації права власності на підставі договорів іпотеки, що містять затвердження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тишко І.О. та подано наступні документи:
заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності);
документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та внесення плати за надання інформації з ДРРП;
іпотечний договір №18-06/08 ДИ1, укладений для забезпечення виконання зобов'язань за Генеральною угодою №6 від 19.02.2008р. та Кредитними договорами між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1, який 19.02.2008р. посвідчений приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу Пешехоновою А.В., зареєстрований в реєстрі за №500, Іпотечний договір №18-06/08-ДИ, укладений для забезпечення виконання зобов'язань за Генеральною угодою №6 від 19.02.2008р. та Кредитними договорами між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1, який 19.02.2008р. посвідчений приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу Пешехоновою А.В., зареєстрований в реєстрі за №498, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, предметом за якими є нерухоме майно: вбудовано-прибудоване нежитлове приміщення першого та другого поверхів (в літ. «А») - загальною площею 260,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, яка складається з 2-х жилих кімнат, загальною площею - 39,2 кв.м., жилою - 25,2 кв.м.;
договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави, посвідчений 30.11.2015 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко І.О., зареєстрований в реєстрі за №2219, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» одержало у повному обсязі належні ПАТ «ВТБ Банк» права іпотекодержателя за Договором іпотеки;
копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої ТОВ «Фінансова компанія «Поліс», як іпотекодержателя (копія вимоги про усунення порушень №2.239 від 25.05.2016р.) з доказами вручення;
документи, що підтверджують оплату послуг поштового зв'язку та опис переданих Укрпоштою документів (письмова вимога про усунення порушень, надісланої ТОВ «Фінансова компанія «Поліс», як іпотекодержателя (копія вимоги про усунення порушень №2.239 від 25.05.2016р.));
документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання Іпотекодавцем та Боржником письмової вимоги іпотекодержателя (рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень);
генеральну угоду №6 від 19.02.2008р., укладену між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1;
кредитний договір №18/23-06/08-СК від 19.02.2008р., укладений між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1, з договором про внесення змін №1 від 20.08.2009р., Договором про внесення змін №2 від 01.02.2010р.; кредитний договір №18.24-06/08-СК від 21.02.2008р., укладений між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1, з Договором про внесення змін №1 від 20.08.2008р., Договором про внесення змін №2 від 08.09.2010р.; Кредитний договір №18.48-06/08-СК від 07.05.2008р., укладений між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1, договором про внесення змін №1 від 20.08.2009р., Договором про внесення змін №2 від 08.09.2010р.; Кредитний договір №18.62-06/08-СК від 09.07.2008р., укладений між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1, з Договором про внесення змін №1 від 20.08.2009р., Договором про внесення змін №2 від 08.09.2010р.;
договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами №21МБ від 18.11.2015р. та Додаткову угоду №1 від 27.11.2015р. по Договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами №21МБ від 18.11.2015р., у відповідності до умов яких до ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» перейшли права вимоги за Кредитними договорами та договорами забезпечення;
лист ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» №387/1 від 19.07.2016р. щодо повідомлення ОСОБА_1 про зміну кредитора та іпотекодержателя, наявність непогашеної заборгованості за Генеральною угодою та Кредитними договорами станом на день звернення та чинність (дійсність) іпотеки згідно Договорів іпотеки;
документи, що підтверджують оплату послуг поштового зв'язку та опис переданих Укрпоштою документів - повідомлення про відступлення права вимоги на ТОВ «Фінансова компанія «Поліс»;
установчі документи ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» та документи, що підтверджують повноваження та особу його представника.
На підставі поданих документів відповідачем, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко І.О., прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» №30534532 від 19.07.2016р. та №30534465 від 19.07.2016р.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону №1952-IV перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Тобто, державний реєстратор під час прийняття рішення про реєстрацію права власності керується нормами Закону №1952-IV та приписами Порядку №1127 зобов'язаний провести державну реєстрацію за умови надання заявником в повному обсязі документів, подання яких встановлено законодавством для відповідної державної реєстрації прав.
Згідно з ч. 3 ст. 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор під час прийнятті рішення встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:
відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;
відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;
відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;
наявність обтяжень прав на нерухоме майно;
наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.
Частиною 1 ст.24 Закону №1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:
заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;
заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;
подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;
подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;
наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;
наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;
заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;
після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;
заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;
заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;
заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;
заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.
Відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена (ч.5 ст. 24 Закону №1952-IV).
Пунктом 57 Порядку №1127 також визначений вичерпний перелік документів для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв'язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав на підставі договору іпотеки, що є імперативною вимогою.
ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» при поданні відповідного пакету документів державному реєстратору для здійснення державної реєстрації прав власності на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки було подано відповідний пакет документів, що підтверджується матеріалами справи, а тому підстав для відмови у державній реєстрації у відповідача не було.
Окремо суд звертає увагу на твердження позивача про не отримання від ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» повідомлення про намір останнього задовольнити вимоги шляхом набуття права власності на нерухоме майно позивача.
З матеріалів справи вбачається, що на адресу позивача ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» надсилалась вимога про усунення порушення (в порядку ст.35 Закону України «Про іпотеку») №2.23 від 25.05.2016 року, яка отримана ОСОБА_1 01.06.2016р., тобто позивач знав про необхідність усунення порушень, однак дії щодо усунення порушень позивачем не вчинено.
Позивачем в позовній заяві зазначено про те, що договори іпотеки не містять можливості звернення на стягнення нерухомого майна шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки за іншою особою, а також про те, що позивачем не надавалась згода на передачу прав власності на нерухоме майно ТОВ «Фінансова компанія «Поліс».
Щодо даних тверджень, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Пунктом 6.1 розділу Договорів іпотеки, укладених з ОСОБА_1, зазначено, що «звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. При реалізації даного способу задоволення вимог Іпотекодержателя, Іпотечний договір є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки».
Відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:
передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Крім того, позивач посилається на те, що рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 12.10.2012р. №22ц/2390/2448/12 змінено рішення Смілянського міськрайонного суду м.Черкаси від 19.07.2012р. №2315/1929/2012 (2/2315/616/2012) в частині визначення способу реалізації предмета іпотеки з проведення прилюдних торгів, на застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку» за ціною, що буде встановлена на рівні нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час застосування процедури продажу.
В той же час, в Законі України «Про іпотеку» не містяться норми щодо обмеження здійснення позасудового врегулювання із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що містяться в іпотечному договорі, в залежності від наявності рішень суду про стягнення заборгованості та/або звернення на предмет іпотеки, які фактично не були виконані.
Судом встановлено та підтверджено сторонами, що рішення Апеляційного суду Черкаської області від 12.10.2012 року №22ц/2390/2448/12 та рішення Смілянського міськрайонного суду м.Черкаси від 19.07.2012р. №2315/1929/2012 (2/2315/616/2012) не виконано, а також відсутність наміру ПАТ "ВТБ Банк" виконувати зазначене судове рішення. Окрім того, строк для виконання зазначеного рішення сплинув. А тому посилання позивача на відсутність підстав для здійснення реєстраційних дій не беруться до уваги, оскільки зазначеним рішення підтверджується право Іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості.
Вирішуючи спір по суті, суд також надає правову оцінку спірним правовідносинам, з огляду на наявність висновку застосування норм права, викладеного в постанові Верховного Суду України від 14 червня 2016 року (№21-41а16) у справі за позовом ОСОБА_5 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молдованової Галини Миколаївни, держреєстратора реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві Сипчу Крістіни Миколаївни, ДРСУ, Головного управління юстиції у м. Києві, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", ТОВ "Сол-Істейт", про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, скасування запису. У даній постанові зазначено, що спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, внаслідок чого колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК, внаслідок чого провадження у справі закрито.
Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Так, суд вважає за доцільне відступити від правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 14.06.2016 №21-41а16, з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
У частині 1 статті 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з абзацем 7 частини 1 статті 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з, в тому числі, іншим суб'єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
У рішенні Верховний Суд України дійшов висновку, що спір у справі не є публічно-правовим, так як спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку Позивача, умов цивільно-правової угоди.
Поряд із цим, у рамках даної справи, виконання чи невиконання умов цивільно-правової угоди (договорів кредиту та іпотеки) не є безпосередньою підставою для звернення до адміністративного суду. Основні доводи Позивача ґрунтуються на протиправності дій Відповідача, як суб'єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, та полягають у тому, що відповідач не мав права прийняти спірні рішення та вчинити спірні реєстраційні дії без вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном (посвідчення відповідачем факту виникнення, переходу або припинення права власності на нерухоме майно не мало місце). Також позивач посилається на не дотримання нотаріусом вимог п.1 ч.1 ст.27 Закону. Тобто, у даній справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії відповідача, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.
До того ж, висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду України безпосередньо не можуть бути застосовані до правовідносин між сторонами у даній адміністративній справі та не вказують на необхідність закриття провадження у даній справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України, оскільки у справах, які були представлені Верховному Суду України на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж норми права, судами вирішувалось питання щодо належності способу звернення стягнення на предмет іпотеки, що застосований іпотекодержателем, належності порядку набуття останнім такого права за укладеними договорами та в подальшому набуття ним права власності на нерухоме майно, що було зареєстровано приватним нотаріусом.
Враховуючи наведене в сукупності, а також з метою дотримання положень ст. 17 КАС України, суд приходить до висновку про наявність підстав для відступлення від правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 14.06.2016 у справі №21-41а16 та вирішення даної справи в порядку адміністративного судочинства.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, відповідачем - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко І.О. вчинено реєстраційні дії щодо державної реєстрації об'єктів нерухового майна з додержанням норм чинного законодавства.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та визнає їх такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 69-71, 86, 160-163, 244-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.П. Балась