Копія
Справа № 822/2582/16
06 лютого 2017 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіБлонського В.К.
при секретаріВарченко В.В.
за участі: представника позивача представника відповідачаОСОБА_3 Пятковського А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 с. Гаврилівці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області форми «Ф» № 178441-13 від 11.11.2016 року, № 178440-13 від 11.11.2016 року, № 178541-13 від 11.11.2016 року, № 178439-13 від 07.11.2016 року, № 178438-13 від 11.11.2016 року, № 178439-13 від 07.11.2016 року.
Свій позов позивач мотивує тим, що продовж 2015 року у його власності перебувало нерухоме майно-нежитлові приміщення, розташовані в с. Руда Кам'янець-Подільського району.
Відповідач відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 ст. 266 ПК України, 07.11.2016 року та 11.11.2016 року виніс податкові повідомлення-рішення якими визначив суми податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.
Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними і такими, що підлягають скасуванню, виходячи із наступного.
Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014 року набрав чинності 01.01.2015 року.
Вказаним Законом запроваджено податок на майно, що відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 ст. 266 ПК України включає в себе податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Податок на майно належить до місцевих податків.
Безпосереднє встановлення місцевих податків віднесено до компетенції місцевих рад у межах їх повноважень у порядку визначеному ПК України.
Таким чином місцеві ради вирішують питання про запровадження податку на майно, відмінне від земельної ділянки, прийняті рішення необхідно оприлюднити до 15 липня року, що передує бюджетному періоду в якому планується застосування встановлених місцевих податків.
Отже для застосування рішення про встановлення місцевих податків у 2015 році таке рішення мало бути прийняте та оприлюднене до 15 липня 2014 року.
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Рудської сільської ради встановлений рішенням від 27.01.2015 року № 9, тому таке рішення може бути застосовано до правовідносин з питань оподаткування податком з 01.01.2016 року, тоді як відповідач визначив позивачу податкове зобов'язання з податку за 2015 рік.
За таких обставин позов підлягає задоволенню.
Позивач в судове засідання не прибув повторно, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, надавши пояснення суду відповідно до змісту позовної заяви.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю, пояснивши суду, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог статті 266 ПК України.
Враховуючи наведене, представник відповідача вважає, що податкові повідомлення-рішення є правомірними, тому скасуванню не підлягають.
За таких обставин у задоволенні позову необхідно відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 1.1 статті 1 ПК України).
Згідно пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.
Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків.
Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.
В судовому засіданні встановлено, що Законом України № 71-VIII від 28.12.2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015 року, статті 265, 266 ПК України викладено в нових редакціях.
Відповідно до підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається в тому числі із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1, підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України встановлено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно підпункту 266.5.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України (в редакції статті яка діяла протягом 2015 року), ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Відповідно до пункту 10.3 статті 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).
Відповідно до підпунктів 12.3.1-12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.
При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.
Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
Рішенням Рудської сільської ради Кам'янець-Подільського району № 9 від 27 січня 2015 року затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Вказане рішення набрало чинності з 01 січня 2015 року.
Згідно ІС «Податковий блок» відповідач встановив, що фізична особа-ОСОБА_5, є власником нежитлових приміщень в селі Руда, а саме:
-нежитлове приміщення будівлі складу по АДРЕСА_1, загальною площею 216,8 кв. м;
-нежитлове приміщення будівлі складу по АДРЕСА_2, загальною площею 352,2 кв. м;
-нежитлове приміщення вагової по АДРЕСА_2, загальною площею 71,3 кв. м;
-комплекс будівель по АДРЕСА_2, загальною площею 1930,4 кв. м;
- комплекс будівель по АДРЕСА_3, загальною площею 1765,9 кв. м.
Такі обставини крім пояснень сторін підтверджуються відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 12.12.2016 року по фізичній особі ОСОБА_5, копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно, копіями витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 30.05.2006 року та від 26.01.2009 року, копією договору купівлі-продажу приміщення від 18.12.2007 року, копією договору про поділ майна від 09.09.2016 року, приєднаними до матеріалів справи.
Позивач 29.09.2016 року звернувся до відповідача із заявою в якій просив провести перерахунок податку по нерухомому майну за 2015 рік. До листа позивач додав копії підтверджуючих документів, а також відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
В зв'язку з тим, що нежитлове нерухоме майно яке належить позивачу на праві власності є об'єктом оподаткування за змістом статті 266 Податкового кодексу України, відповідно фізична особа-ОСОБА_5 є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, тому контролюючий орган на підставі наданих позивачем документів самостійно визначив суму грошових зобов'язань за платежем-податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та надіслав позивачу податкові повідомлення-рішення якими визначив йому податкові зобов'язання за платежем-податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік, а саме:
-№ 178439-13 від 07.11.2016 року, яким визначив позивачу податкове зобов'язання за 2015 рік за платежем-податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 264,50 грн.,
-№ 178439-13 від 07.11.2016 року, яким визначив позивачу податкове зобов'язання за 2015 рік за платежем-податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 429,68 грн.,
-№ 178438-13 від 11.11.2016 року, яким визначив позивачу податкове зобов'язання за 2015 рік за платежем-податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 868,43 грн.,
-№ 178541-13 від 11.11.2016 року, яким визначив позивачу податкове зобов'язання за 2015 рік за платежем-податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 1271 грн.,
-№ 178440-13 від 11.11.2016 року, яким визначив позивачу податкове зобов'язання за 2015 рік за платежем-податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 21508,66 грн.,
-№ 178441-13 від 11.11.2016 року, яким визначив позивачу податкове зобов'язання за 2015 рік за платежем-податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 12041,15 грн.
Враховуючи наведене суд робить висновок про те, що прийняті податкові повідомлення-рішення № 178439-13 від 07.11.2016 року, яким відповідач визначив позивачу податкове зобов'язання за 2015 рік за платежем-податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 264,50 грн., № 178439-13 від 07.11.2016 року, яким відповідач визначив позивачу податкове зобов'язання за 2015 рік за платежем-податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 429,68 грн., № 178438-13 від 11.11.2016 року, яким відповідач визначив позивачу податкове зобов'язання за 2015 рік за платежем-податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 868,43 грн., № 178541-13 від 11.11.2016 року, яким відповідач визначив позивачу податкове зобов'язання за 2015 рік за платежем-податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 1271 грн., № 178440-13 від 11.11.2016 року, яким відповідач визначив позивачу податкове зобов'язання за 2015 рік за платежем-податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 21508,66 грн., № 178441-13 від 11.11.2016 року, яким відповідач визначив позивачу податкове зобов'язання за 2015 рік за платежем-податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 12041,15 грн., повністю відповідають вимогам ПК України, оскільки при розгляді справи судом не встановлені правові підстави для того щоб визнати їх протиправними та скасувати.
Суд при вирішенні спору не бере до уваги пояснення представника позивача, враховуючи наступне.
Наявність чи відсутність прийнятого рішення органу місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів не впливає на обов'язок контролюючого органу самостійно обчислити суму грошових зобов'язань платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки і направити (вручити) йому податкове повідомлення-рішення, оскільки такий обов'язок прямо встановлений нормами ст. ст. 12, 54, 266 Податкового кодексу України.
Аналізуючи все в сукупності суд приходить до висновку, що позов необґрунтований та недоведений у судовому засіданні дослідженими доказами, тому у його необхідно задоволені необхідно відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 10, 12, 20, 41, 54, 58, 265, 266 ПК України, ст.ст. 9, 11, 72, 86, 157, 159 - 163, 167, 244-2 КАС України, суд,-
У задоволенні позову відмовити.
В повному обсязі постанова суду буде виготовлена 10.02.2017 року
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 10 лютого 2017 року
Суддя/підпис/В.К. Блонський
"Згідно з оригіналом" Суддя В.К. Блонський