Справа № 815/5834/16
09 лютого 2017 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Танцюра К.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та необґрунтованими висновків, визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій,-
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та необґрунтованими висновків в акті документальної планової перевірки від 07.10.2016р. №1800/15-03-13-01/НОМЕР_1 та такими, що не відповідають дійсності, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.10.2016р. №0026461303, №0026471303, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.10.2016р. №Ф-0025511303 та рішення про застосування штрафних санкцій від 07.10.2016р. №0025521303.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що Іллічівською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС в Одеській області було проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2015р., за результатами якої складено акт перевірки від 07.10.2016р. №1800/15-03-13-01/НОМЕР_1. У ході перевірки були встановлені відповідачем порушення п.51.1 ст.51, ст.119 п.119.2, пп.б п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України; п.5 ст.8, п.9 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-VI; п.п. 1.1 п.16 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України; п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. №265/95, у зв'язку із чим за наслідками перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.10.2016р. №0026461303, №0026471303, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07.10.2016р. №Ф-0025511303 та рішення про застосування штрафних санкцій від 07.10.2016р. №0025521303. На думку позивача, зазначені висновки перевірки є необґрунтованими та безпідставними, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій ти вимога про сплату боргу таким, що підлягають скасуванню. Позивач зазначала, що вона не виступала податковим агентом, не використовувала працю найманих працівників та вважає, що, зазначивши в акті перевірки перевіряємий період з 01.01.2013р., відповідач суттєво перевищив дозволений термін застосування штрафних санкцій 1095 днів, передбачений п.102.1 Податкового кодексу України. Також, позивач вважає, що у п.2.5 акту перевірки перевіряючими безпідставно відображені суми нібито зменшеної позивачем бази нарахування єдиного внеску за 2013рік та 2014 рік. Крім того, позивач зазначає, що Податковим кодексом України не передбачено застосування відповідальності за порушення п.12 ст.3, ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки, вказане порушення не відноситься до податкових зобов'язань. ФОП ОСОБА_1 наголошувала, що весь час здійснювала реалізацію товару, який сумлінно обліковувала відповідно до встановленого діючим законодавством порядку на підставі отриманих від постачальників первинних документів, які були надані перевіряючому під час перевірки. Крім того, ФОП ОСОБА_1 зазначала, що відповідачем було порушено порядок повідомлення про проведення планової перевірки, оскільки всупереч вимог ст.81 Податкового кодексу України 09.09.2016р. в приміщенні Іллічівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області було вручено ксерокопію наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки від 08.09.2016р. №327, замість копії наказу, скріпленого печаткою та підписом керівника або його заступника та оригінал повідомлення від 09.09.2016р. №144 у якому відсутні мета перевірки, підстави для проведення перевірки, дата початку перевірки та її тривалість, посада та прізвище посадової особи, яка буде проводити перевірку.
Іллічівська ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області повідомлялася про день та час слухання справи, однак, у судове засідання представник відповідача не з'явився. Іллічівська ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області заперечувала проти задоволення адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі з підстав зазначених у письмових запереченнях. Представник відповідача зазначав, що Іллічівською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області було проведено документальну планову виїзну ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2015р., за результатами якої складено акт перевірки від 07.10.2016р. №1800/15-03-13-01/НОМЕР_1. Під час перевірки перевіряючим було встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 п.51.1 ст.51, ст.119 п.119.2, пп.б п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено неподання податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку по формі 1ДФ за І-ІV квартали 2013 року, І-ІV квартали 2014 року, І-ІV 2015 року; п.5 ст.8, п.9 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-VI, внаслідок чого донараховано єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування для фізичних осіб-підприємців у загальній сумі 6235,04грн., у тому числі за 2013 рік у сумі 3048,25грн., за 2014рік у сумі 3186,79грн.; п.п.1.1 п.16 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено завищення суми збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, що підлягає сплаті до бюджету за 2013-2014р.р. на 1678,00грн.; п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. №265/95, внаслідок чого встановлено порушення установленого порядку ведення обліку товарів за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 317307,11грн. У зв'язку з викладеним, на підставі висновків перевірки щодо встановлених порушень Іллічівською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області було прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.10.2016р. №0026461303, №0026471303, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.10.2016р. №Ф-0025511303 та рішення про застосування штрафних санкцій від 07.10.2016р. №0025521303. Також, представник відповідача зазначав, що копія наказу про проведення перевірки та письмове повідомлення були вручені особисто ФОП ОСОБА_1 під розписку та їй пред'явлено направлення про проведення перевірки і службові посвідчення осіб, які в ньому зазначені.
Згідно з ч.6 ст.128 КАС України справа розглянута у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Як свідчать матеріали справи, копію наказу начальника Іллічівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області №327 від 08.09.2016р. «Про проведення документальної планової виїзної перевірки» ФОП ОСОБА_1 отримала 09.09.2016р. (а.с.62 т.1), а також 19.09.2016р. їй було пред'явлено направлення на перевірку №01-045/520 від 19.09.2016р. та службове посвідчення перевіряючого, про що свідчить її особистий підпис (а.с.63). Після чого, ФОП ОСОБА_1 було допущено перевіряючого до здійснення перевірки.
Враховуючи зазначене, суд не приймає до уваги посилання представника позивача в обґрунтування позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень прийнятих відповідачем за результатами перевірки ФОП ОСОБА_1, на те, що відповідачем було порушено умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення перевірки.
У період з 19.09.2016р. по 30.09.2016р. Іллічівською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, на підставі наказу Іллічівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області №327 від 08.09.2016р. (а.с.62 т.1) та направлення на перевірку від 19.09.2016р. №01-045/520 (а.с.63 т.1) було проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2015р., за результатами якої складено акт перевірки від 07.10.2016р. №1800/15-03-13-01/НОМЕР_1.(а.с.17-23 т.1)
У ході перевірки було встановлено порушення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1:
-п.51.1 ст.51, ст.119 п.119.2, пп.б п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено неподання податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку по формі 1ДФ за І-ІV квартали 2013 року, І-ІV квартали 2014 року, І-ІV 2015 року;
-п.5 ст.8, п.9 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-VI, внаслідок чого донараховано єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування для фізичних осіб-підприємців у загальній сумі 6235,04грн., в тому числі за 2013 рік у сумі 3048,25грн., за 2014рік у сумі 3186,79грн.;
-п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. №265/95, внаслідок чого встановлено порушення установленого порядку ведення обліку товарів за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 317307,11грн.
На підставі зазначених висновків акту перевірки від 07.10.2016р. №1800/15-03-13-01/НОМЕР_1 Іллічівською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області було прийнято:
- податкове повідомлення-рішення від 20.10.2016р. №0026471303, яким ОСОБА_2 визначено штрафні (фінансові) санкції з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у розмірі 510,00грн. (а.с.64 т.1);
- податкове повідомлення-рішення від 20.10.2016р. №0026461303, яким ФОП ОСОБА_1 визначено штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 634614,22грн.(а.с.65 т.1);
- рішення від 07.10.2016р. №0025521303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 729,61грн.(а.с.15 т.1);
- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07.10.2016р. №Ф-0025511303 про сплату недоїмки зі слати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 6235,04грн.(а.с.16 т.1).
У ході перевірки було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 виплачувала грошові кошти ФОП ОСОБА_3 за оренду приміщення та у порушення п.51.1 ст. 51, ст.119 п.119.2, п.п. б п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку по формі 1-ДФ за І-V квартал 2013 року, І-V квартали 2014 року, І-V квартал 2015 року не надані до Білгород - Дністровського відділення Іллічівською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області.
Стаття 51 Податкового кодексу України визначає порядок подання відомостей про суми виплачених доходів платникам податків - фізичним особам. Відповідно до п.51.1 ст.51 Податкового кодексу України платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов'язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків
Згідно з п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.
Разом з цим, зазначені положення Податкового кодексу України встановлюють зобов'язання подавати контролюючим органам податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб. При цьому, як свідчать матеріали справи та встановлено у ході перевірки ФОП ОСОБА_1 виплачувала грошові кошти ФОП ОСОБА_3, за оренду приміщення - відділу магазину ПП «Копил» за адресою село Рускоіванівка, вул. Первомайська 109а загальною площею 52,8 кв.м., на підставі договорів оренди №8 від 14.02.2013р., №9 від 14.02.2014р. та №10 від 14.02.2015р. (а.с.164-166 т.2), тобто у ході господарської операції між фізичними особами - підприємцями.
Враховуючи зазначене, та оскільки зазначені кошти були сплачені позивачем на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, то позивач не є даному випадку податковим агентом і відповідно відповідачем безпідставно встановлено порушення ОСОБА_2 п.51.1 ст. 51, ст.119 п.119.2, п.п. б п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України. У зв'язку із цим, суд вважає, що прийняте Іллічівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області податкове повідомлення-рішення від 20.10.2016р. №0026471303, яким ФОП ОСОБА_1 визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до п.5 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р.
N 2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Відповідно до положень ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).
Відповідно до розділу 2.5.2.- 2.5.3. акту перевірки Іллічівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області від 07.10.2016р. №1800/15-03-13-01/НОМЕР_1, під час перевірки було встановлено, що відхилення суми чистого оподатковуваного доходу ФОП ОСОБА_1, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7% за 2013-2014 роки склало 17968,52 грн., у зв'язку з чим встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 п.5 ст.8, п.9 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та донараховано єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування для фізичних осіб-підприємців у загальній сумі 6235,04грн., у тому числі за 2013 рік у сумі 3048,25грн., за 2014рік у сумі 3186,79грн.
Так, у зазначеному акті перевірки вказано, що сума єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу за даними звітів платника податків ФОП ОСОБА_1 у 2013 році склала 1752,50грн., у 2014 році -1803,72грн., за даними перевірки у 2013 році - 4800,75 грн., у 2014 році - 4990,51грн.
Разом з цим, відповідно до результатів перевірки визначення ФОП ОСОБА_1 суми чистого оподатковуваного доходу за 2013 - 2014 року згідно розділу 2.1.2 цього ж акту не встановлено порушень та розбіжностей.
Також, перевіряючим та представниками Іллічівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області не надано відповідних доказів та розрахунків на підтвердження існування у ФОП ОСОБА_1 вказаного порушення.
Згідно довідки Білгород-Дністровського відділення Іллічівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області від 02.11.2016р. №5314/1304 ФОП ОСОБА_1 за 2013 рік було нараховано єдиного внеску всього 4804,38 та сплачено 4805,00грн. За 2014 звітний рік було нараховано єдиного внеску у розмірі 5071,80грн. та сплачено 5071,80грн. (а.с.26 т.1)
Враховуючи викладене, суд приходить висновку про безпідставність нарахування ФОП ОСОБА_1 суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 6235,04грн. та застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 729,61грн. у зв'язку з чим вимога Іллічівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області про сплату боргу від 07.10.2016р. №Ф-0025511303 та рішення про застосування штрафних санкцій №0025521303 від 07.10.2016р. є неправомірними та підлягають скасуванню.
Також, у ході перевірки відповідачем було встановлено порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щодо порядку ведення обліку товарів за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 317 307,11грн., у зв'язку із чим згідно податкового повідомлення - рішення №0026461303 від 20.10.2016р. визначено ОСОБА_2 штрафні (фінансові) санкції у сумі 634 614,22грн.
Згідно п.177.10. ст.177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді. Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Відповідно до п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» 06.07.1995р. N 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Разом з цим, такого порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації для суб'єктів підприємницької діяльності законодавством не встановлено.
Наказом Міндоходів України від 16.09.2013р. №481 затверджена форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення, яку зобов'язані вести підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, до яких відноситься і позивач, у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати. Однак, затверджена форма зазначеної книги не забезпечує облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.
При цьому, частиною 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку є накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей є порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем були надані до перевірки та до суду відповідні фіскальні чеки та накладні за 2015рік на загальну суму 317 307,11грн. з приходу товарів від постачальників ТОВ «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна»(код ЄДРПОУ 30622532), ТОВ «Довбуш Трейд Сервіс» (код ЄДРПОУ 35359121), ТОВ «Таіс-Дистрибьюшн» (код ЄДРПОУ 38351958), копії фіскальних чеків за придбаний товар за 2015рік. (а.с.75-122 т.1; 143-254 т.1;), копії книги обліку доходів і витрат (а.с.124-141 т.1), що підтверджує ведення позивачем обліку товарних запасів.
Згідно з ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.
Таким чином, суд вважає помилковим висновок податкового органу про порушення ФОП ОСОБА_1 п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 636614,22 грн. За таких обставин, суд вважає, що податкове повідомлення - рішення від 20.10.2016р. №0026461303 прийнято відповідачем необґрунтовано, а тому - підлягає скасуванню.
При цьому, суд що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 про визнання протиправними та необґрунтованими висновків в акті документальної планової перевірки від 07.10.2016р. №1800/15-03-13-01/НОМЕР_1 та такими, що не відповідають дійсності, задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 25.11.1997р. N 6-зп по справі N 18/1148-97 частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемлюють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що підставою для звернення до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.
Вказаний принцип також закріплений у ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, який визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Виходячи із положень статті 17 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Згідно пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).
Виходячи з наведеного, платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. При цьому, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.
Таким чином, підставою для звернення особи за захистом до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
При цьому, слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та/або виникнення додаткового обов'язку.
З урахуванням викладеного, дії суб'єкта владних повноважень є такими що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо вони, по-перше, вчинені з перевищенням визначених законом повноважень, та, по-друге, є юридично значимими, тобто мають безпосередній вплив та стан суб'єктивних прав та обов'язків особи.
Однак, дії контролюючого органу щодо внесення висновків до акту перевірки не відповідають наведеним критеріям, оскільки є лише службовою діяльністю працівників контролюючого органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства. Тому сам по собі висновок не створює для суб'єкта господарювання жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав.
Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті (довідці) власні висновки щодо зафіксованих обставин, оцінка акту, в тому числі і оцінка дій посадових осіб щодо викладення у ньому висновків за результатами проведеної перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту, оскільки вчинення дій суб'єктом владних повноважень в частині складення акту перевірки та викладення у ньому висновків перевірки є способом реалізації наданої законом функції суб'єкта владних повноважень.
Отже, враховуючи, що податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення документальної планової виїзної перевірки та оформлення її результатів, оскаржувані висновки вищезазначеного акту не є такими, що порушують права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків, а відтак задоволення позовних вимог про визнання протиправними та необґрунтованими висновків в акті документальної планової перевірки від 07.10.2016р. №1800/15-03-13-01/НОМЕР_1 та такими, що не відповідають дійсності, оскільки скасування висновків акту перевірки не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки не є юридично значимими для позивача.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню - частково.
Згідно п.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно п.2 ст.4 Закону України “Про судовий збір” від 8 липня 2011 року N3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який поданий фізичною особою-підприємцем встановлена ставка судового збору у розмірі мінімальної заробітної плати.
Відповідно п.2 ст.4 Закону України “Про судовий збір” від 8 липня 2011 року N3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який поданий фізичною особою-підприємцем встановлена ставка судового збору у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.
П.3 ст.6 Закону України “Про судовий збір” передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Як вбачається з квитанцій №123 від 02.11.2016р. та №0.0.649428720.2 від 11.11.2016р. ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подання адміністративного позову майнового та немайнового характеру у загальному розмірі 7798,89грн.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, суд приходить висновку про необхідність стягнути з Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 6420,88грн.
Керуючись ст. ст. 94, 158 - 163,167 КАС України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області від 20.10.2016р. №0026471303.
Скасувати вимогу Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) від 07.10.2016р. №Ф-0025511303.
Скасувати рішення Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області про застосування штрафних санкцій за донарахування не нарахованого єдиного внеску від 07.10.2016р. №0025521303.
Скасувати податкове повідомлення - рішення Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області від 20.10.2016р. №0026461303.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39551135 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 6420,88грн. (шість тисяч чотириста двадцять гривень вісімдесят вісім копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.О. Танцюра