09 лютого 2017 року 810/197/17
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку скороченого провадження в м. Києві адміністративну справу
за позовомБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області
дофізичної особи-підприємця ОСОБА_1
простягнення податкового боргу,
Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 21626,39 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилась заборгованість перед бюджетом з єдиного податку. Дана заборгованість підтверджується податковими деклараціями з єдиного податку, які самостійно були подані відповідачем до податкового боргу та податковими повідомленнями-рішеннями, згідно з якими до відповідача застосовані штрафні санкції.
Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 17.01.2017 відкрито провадження у справі №810/197/17, розгляд якої відповідно до статті 183-2 КАС України здійснюється у порядку скороченого провадження.
Одночасно вказаною ухвалою суду відповідачу запропоновано у десятиденний строк з дня одержання копії ухвали подати через відділ документообігу суду заперечення на позов або заяву про визнання позову.
Копію вказаної ухвали суду вручено відповідачу 20.01.2017, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №0113325663269.
Разом з тим, відповідач не скористався наданим частиною третьою статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України правом щодо подачі заперечень на адміністративний позов, а тому суд розглядає справу на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 14.09.2015 та як платник податків, зборів та інших обов'язкових платежів перебуває на податковому обліку в Білоцерківській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.
Судом встановлено, що відповідачем було подано до податкового органу податкові декларації платника єдиного податку, а саме:
- податкову декларацію платника єдиного податку за І квартал 2016 року, в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання з єдиного податку в розмірі 8690,25 грн.;
- податкову декларацію платника єдиного податку за півріччя 2016 року, в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання з єдиного податку в розмірі 5971,00 грн.;
- податкову декларацію платника єдиного податку за ІІІ квартал 2016 року, в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання з єдиного податку в розмірі 8460,50 грн.
В травні 2016 року Тетіївською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати ФОП ОСОБА_1 єдиного податку з фізичних осіб, за результатами якої складено Акт від 03.05.2016 №504/10-20/НОМЕР_1.
Перевіркою було встановлено факт несвоєчасної сплати авансових внесків з єдиного податку, чим порушено вимоги п. 295.3 ст. 295 Податкового кодексу України.
На підставі висновків Акту перевірки Тетіївською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.05.2016 №0019841701, згідно з яким до відповідача застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 540,00 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення було направлено відповідачу рекомендованим поштовим відправленням, проте конверт з вмістом поштового відправлення повернувся на адресу податкового органу з відміткою поштового відділення "за зазначеною адресою не проживає".
Також, у червні 2016 року Сквирським відділенням Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати ФОП ОСОБА_1 єдиного податку з фізичних осіб, за результатами якої складено Акт від 03.06.2016 №04/10-20/НОМЕР_1.
Перевіркою було встановлено факт несвоєчасної сплати авансових внесків з єдиного податку, чим порушено вимоги п. 295.3 ст. 295 Податкового кодексу України.
На підставі висновків Акту перевірки Сквирським відділенням Білоцерківської ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.06.2016 №0004581020, згідно з яким до відповідача застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 527,44 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення було направлено відповідачу рекомендованим поштовим відправленням, проте конверт з вмістом поштового відправлення повернувся на адресу податкового органу з відміткою поштового відділення "за зазначеною адресою не проживає".
Будь-яких доказів оскарження в адміністративному або судовому порядку вказаних податкових повідомлень-рішень відповідачем суду не надано.
Згідно облікової картки відповідача грошове зобов'язання з єдиного податку було частково погашено за рахунок переплати на загальну суму 2562,80 грн.
Отже, з урахуванням наведеного, податковий борг відповідача з єдиного податку перед бюджетом становить 21626,39 грн.
Однак, у встановлений Податковим кодексом України строк відповідачем самостійно узгоджену суму податкового зобов'язання не сплачено.
Так, на виконання вимог п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України податковим органом була виставлена відповідачу податкова вимога від 02.06.2016 №777-23 про сплату податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями в розмірі 4548,80 грн.
Вказана податкова вимога була направлена відповідачу рекомендованим поштовим відправленням, проте конверт з вмістом поштового відправлення повернувся на адресу податкового органу з відміткою поштового відділення "тимчасово відсутній".
Проте, дана податкова вимога залишилась без задоволення.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.
Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Згідно з приписами підпунктів 16.1.3 та 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 цього Кодексу платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (пункт 31.1 статті 31 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Статтею 49 Податкового кодексу України визначені умови подання податкової декларації до податкового органу.
Так, пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Згідно пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Самостійно визначені суми податкових зобов'язань з єдиного податку відповідачем в повному обсязі сплачені не були.
Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Отже, у випадку визначення податкового (грошового) зобов'язання органом ДФС граничним днем сплати буде десятий календарний день, що настає за днем отримання платником відповідного податкового повідомлення-рішення.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 59.5 зазначеної статті, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Отже, самостійно нараховані відповідачем суми податкового зобов'язання, а також грошове зобов'язання, визначене в податкових повідомленнях-рішеннях, які не було оскаржено в установленому законом порядку, є узгодженим податковим боргом.
Таким чином, загальна сума податкового боргу, що підлягає сплаті відповідачем, становить 21626,39 грн.
Зазначений факт підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату зазначеної суми відповідачем суду надано не було.
Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи позивача відповідачем суду не надано.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що суму заборгованості до державного бюджету у розмірі 21626,39 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день прийняття рішення не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, то враховуючи положення частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись ст. 124 Конституції України, статтями 69, 70, 71, 94, 158 - 163, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України податковий борг у сумі 21626 (двадцять одна тисяча шістсот двадцять шість) грн. 39 коп.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.
Суддя Балаклицький А. І.