Справа № 22ц-3639/2007 p.
Головуючий у першій інстанції Пархоменко О.В. Доповідач в апеляційній інстанції Даценко Л.М.
18 січня 2007 року колегія судців судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Хопти С.Ф.
суддів Даценко Л.М., Оношко Г.М.
при секретарі Зозулі Н.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 жовтня 2006 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, визнання права власності на частину будинку та поділ його в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою, -
встановила:
У липні 2005 р. ОСОБА_2 звернувся в суд із зазначеним позовом, який обґрунтовував тим, що сторони перебували в шлюбі з 18 серпня 1973 р. по 25 жовтня 2000р-
В період шлюбу вони за спільні кошти побудували житловий будинок АДРЕСА_1, який являється спільною сумісною
власністю подружжя і кожному з них належить по Vi частині будинку.
Позивач просив поділити між сторонами житловий будинок в рівних частках, визнати за ним право власності на ХА частину зазначеного будинку.
21.12.2005 р. позивач доповнив позовні вимоги і просив визнати спірний будинок спільним майном подружжя, виділити йому у власність частину будинку загальною площею 57,2 кв.м, виділити йому в натурі приміщення 1-4 площею 16,8 кв.м, 1-5 площею 14,5 кв.м, 1-6 загальною площею 25,9 кв.м, сарай під літерою «Б".
Визначити порядок конкретного користування земельною ділянкою площею 0,07 га, виділити йому в користування земельну ділянку площею 350 кв.м, яка прилягає до його частини будинку, (а.с. 119-121)
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 16.10.2006 р. позов задоволено, визнано будинок АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя, поділено будинок між сторонами, визнано за ОСОБА_2 право власності на 34/100 частин будинку, за ОСОБА_1 визнано право власності на 66/100 частин будинку. Виділено ОСОБА_2 в будинковолодінні приміщення 1-4 площею 16,8 кв.м, 1-5 площею 14,5 кв.м, 1-6 площею 11,2 кв.м та 14,7 кв.м., а всього загальною площею 57,2 кв.м, що становить 34/100 частин будинку вартістю 53882 грн.
Виділено ОСОБА_1 в будинковолодінні приміщення 1-1 площею 24,4 кв.м, 1-2 площею 13,8 кв.м, 1-3 площею 9,0 кв.м, 1-7 площею 9,3 кв.м., 1-8 площею 15,2 кв.м, 1-9 площею 7,3 кв.м загальною площею 79,0 кв.м, надвірні будівлі - погріб «Б" вартістю 3575 грн., огорожу № 3 вартістю 1027 грн., ворота з металевою хвірткою №1,2 вартістю 1025 грн., що становить 66/100 частин будинку вартістю 106402 грн.
Виділено ОСОБА_2 у відокремлене користування 280 кв.м земельної ділянки біля його частини будинку, а ОСОБА_1 виділено у відокремлене користування 420 кв.м біля її частини будинку.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, посилаючись на неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи,
2
порушення судом норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги містять посилання на безпідставне поновлення судом строків позовної давності звернення позивача в суд за захистом свого порушеного права.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що з 18 серпня 1973 р. по 25 жовтня 2000 р. сторони перебували в шлюбі.
В період шлюбу сторони за спільні кошти побудували житловий будинок АДРЕСА_1 вул.Ворошилова в смт. Гостомель Київської області, який являється спільною сумісною власністю подружжя і кожному із сторін належить по 1А частині будинку.
Судом встановлено, що відповідно до висновку експертизи від 15.03.2006 р. дійсна вартість будинковолодіння становить 160284 грн., можливий варіант поділу будинку на 66/100 та 34/100 частини будинковолодіння, а земельної ділянки - на 280 кв.м та 420 кв.м.
Встановлено, що даний висновок визнано судом обгрунтованим і таким, що не суперечить іншим матеріалам справи і не викликає сумнівів у його правильності.
В судовому засіданні встановлено, що суд відступив від засад рівності часток подружжя за згодою позивача з урахуваням зазначеного висновку експертизи.
Згідно ч.З ст.29 КпШС України від 20.06.1969 р. для вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю розведеного подружжя, встановлюється трирічний строк позовної давності.
Згідно роз'яснень п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім"ю України" від 12 червня 1998 р. № 16 передбачений ч.З ст.29 КпШС України трирічний строк позовної давності для вимог про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, застосовується, коли ці вимоги заявлені після розірвання шлюбу, і обчислюється, починаючи з дня, коли котрийсь із розведеного подружжя дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на це майно після розірвання шлюбу.
Згідно ч.2 ст.72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.
Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач дізнався про порушення свого права власності на будинок на момент подачі даного позову, з якого видно, що на даний момент у нього постало питання забрати свою хвору матір в спірний будинок, в якому необхідно провести ремонт для створення належних умов для проживання.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про безпідставне поновлення позивачу строків позовної давності не спростовують висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, і підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 307,308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 жовтня 2006 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий