Справа № 22Ц - 494/2007 р. Головуючий у 1-й інстанції Медвідь Н.О.
Категорія 42 Доповідач в 2-й інстанції Поліщук М.А.
Іменем України.
2 лютого 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого - судді Мазурка В.А. суддів - Поліщука М.А., Тракало В.В. при секретарі - Козак І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 4 грудня 2006 року у справі за скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на дії Державної виконавчої служби у Києво-Святошинському районі.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь в розгляді справи, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
В листопаді 2006року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулись в суд із скаргою на дії державного виконавця і просили скасувати постанови державного виконавця Державної виконавчої служби у Києво-Святошинському районі: від 10.10.2006року про стягнення з боржника виконавчого збору, якою стягнуто з ОСОБА_1 5299,10грн. виконавчого збору; від 10.10.2006року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою арештована 1\3 частини квартири, що належить ОСОБА_1; від 10.10.2006року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою арештована 1\3 частини квартири, що належить ОСОБА_2; від 10.10.2006року про звернення стягнення на майно боржника, якою вирішено звернути стягнення на майно ОСОБА_1; від 10.10.2006року про звернення стягнення на майно боржника, якою вирішено звернути стягнення на майно ОСОБА_2, посилаючись на те, що вказані постанови є незаконними, порушують їх права та свободи.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 4 грудня 2006 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на постанови державного виконавця відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просять ухвалу суду скасувати, ухвалити нове судове рішення про скасування постанов державного виконавця від 10.10.2006року, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду від 22 грудня 2005року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 52 991грн. за належну її малолітньому сину ОСОБА_4 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 в рівних частках та визнано за
2
ОСОБА_1, ОСОБА_2 право власності на всю квартиру АДРЕСА_1 в рівних частках.
1.09.2006року державним виконавцем державної виконавчої служби у Києво-Святошинському районі відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа, копії постанов направлено боржникам і запропоновано ОСОБА_1, ОСОБА_2 добровільно виконати постанову на протязі 7 днів з дня її отримання.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду від 6 жовтня 2006року в заяві ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відстрочку та розстрочку виконання рішення відмовлено.
10.10.2006року державним виконавцем винесено оскаржувані постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, якою стягнуто з ОСОБА_1 5299,10грн. виконавчого збору; про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою арештована 1\3 частини квартири, що належить ОСОБА_1; про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою арештована 1\3 частини квартири, що належить ОСОБА_2; про звернення стягнення на майно боржника, якою вирішено звернути стягнення на майно ОСОБА_1; про звернення стягнення на майно боржника, якою вирішено звернути стягнення на майно ОСОБА_2
Постановлюючи ухвалу про відмову в задоволенні скарги на дії державного виконавця, суд виходив із того, що оскаржувані постанови державного виконавця відповідають вимогам закону.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, поскільки вони є обґрунтованими і відповідають вимогам закону.
Як вбачається із матеріалів справи відповідно до ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець державної виконавчої служби у Києво-Святошинському районі після відкриття виконавчого провадження 1.09.2006року, направив поштою копію постанови, в якій було роз'яснено строк і порядок для добровільного виконання рішення суду.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 копію постанови про відкриття виконавчого провадження отримали поштою, вказану обставину не заперечували, отримані постанови державного виконавця в установленому законом порядку не оскаржували, правом на добровільне виконання рішення суду не скористались.
Відповідно до ч.б ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» якщо боржник у встановлений законом строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.
З врахуванням вказаних вимог закону державний виконавець розпочав примусове виконання рішення суду. Постанови державного виконавця від 10.10.2006року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 5299,10грн.; про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою арештована 1\3 частини квартири, що належить ОСОБА_1; про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою арештована 1\3 частини квартири, що належить ОСОБА_2; про звернення стягнення на майно боржника, якою вирішено звернути стягнення на майно ОСОБА_1; про звернення стягнення на майно боржника, якою вирішено звернути стягнення на майно ОСОБА_2 винесені у відповідності з вимогами ст. ст.24, 46, 55,62
3
Закону України «Про виконавче провадження», в межах повноважень державного виконавця і права та свободи заявників не були порушені.
Суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням вимог закону, підстав для її скасування не вбачається.
Доводи апеляційної скарги про незаконність постанов державного виконавця, порушення норм матеріального і процесуального права є необгрунтованими і не спростовують висновків суду, викладених в оскаржуваній ухвалі.
Керуючись ст.ст.303,307,312 ЦПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 4 грудня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий