Справа: № 825/1828/16 Головуючий у 1-й інстанції: Д'яков В.І.
Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.
Іменем України
01 лютого 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;
суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,
за участю секретаря: Левченка А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення - рішення від 03 червня 2016 року №0004451203,
Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення - рішення 03 червня 2016 року №0004451203.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до частини четвертої статті 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до частини першої статті 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, посадовою особою відповідача проведено камеральну перевірку своєчасності подання податкової декларації з рентної плати за спеціальне використання води за І квартал 2016 року; за наслідками перевірки складено акт від 03 червня 2016 року №178/12-03-24.
Актом перевірки встановлено порушення пункту 257.1, 257.3 статті 257, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України, оскільки позивачем несвоєчасно подано податкову декларацію з рентної плати за спеціальне використання води за І квартал 2916 року; граничний строк подання - 10 травня 2016 року; фактично подано 24 травня 2016 року. Також в акті зазначено про наявність в базах даних інформації щодо застосування до платника податків штрафу, який застосований податковим повідомленням - рішенням від 26 травня 2016 року №0000934000 у розмірі 170,00 грн за порушення пункту 120.1 статті 120 ПК України.
03 червня 2016 року відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0004451203, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з рентної плати за спеціальне використання води зі штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1020,00 грн. Вказане податкове повідомлення - рішення отримано позивачем 02 серпня 2016 року.
За наслідками оскарження в адміністративному порядку рішенням ДФС України від 20 вересня 2016 року №9912/с/99-99-11-03-01-25 скаргу залишено без задоволення, податкове повідомлення - рішення від 03.06.2016 №0004451203 - без змін.
Не погоджуючись із податковим повідомленням - рішенням від 03.06.2016 №0004451203 позивач оскаржив його в судовому порядку.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність факту повторності вчинення позивачем правопорушення, за яке передбачена відповідальність частиною другою пункту 120.1 статті 120 ПК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно пункту 255.1 статті 255 ПК України платниками рентної плати за спеціальне використання води є водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форми власності, зокрема фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.
Згідно пункту 49.1 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Пунктом 49.2 статті 49 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Згідно положень статті 257 ПК України базовий податковий (звітний) період для рентної плати за спеціальне використання води дорівнює календарному кварталу (пункту 257.1). Платники рентної плати самостійно обчислюють суму податкових зобов'язань з рентної плати (п. 257.2).
Згідно пункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) подаються протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Відповідно, декларація з рентної плати за спеціальне використання води за І квартал 2016 року повинна бути подана до 10 травня 2016 року.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, позивач є платником рентної плати за спеціальне використання води, який зобов'язаний подавати відповідну звітність у строки, встановлені ПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач фактично оскаржує суму штрафу, який застосований податковим повідомленням - рішення від 03 червня 2016 року №0004451203, не спростовуючи при цьому сам факт порушення строків подання податкової звітності з рентної плати за спеціальне використання води.
Так, на думку позивача, відповідач необґрунтовано застосував до нього штраф як за повторне невчасне подання податкової звітності, оскільки станом на час винесення оскаржуваного податкового повідомлення інше податкове повідомлення - рішення - від 26.05.2016 №0000934000 не було ним отримано, що свідчить про неузгодженість суми грошового зобов'язання, що визначено останнім рішенням контролюючого рішення, та, як наслідок, відсутність повторного порушення.
Відповідно до положень пункту 120.1 статті 120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Повторність здійснення позивачем дій щодо несвоєчасного подання податкової декларації протягом року контролюючим органом зазначена в акті перевірки та запереченнях з посиланням на податкове повідомлення - рішення від 26 травня 2016 року №0000934000, згідно якого на підставі акту перевірки від 26 травня 2016 року №75/40/185031435 за порушення строків подання податкової декларації з акцизного податку до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 170,00 грн.
Відповідно до пункту 116.1 статті 116 ПК України у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.
Підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, передбачених цим Кодексом, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.
Згідно абзацу 2 пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення.
Згідно положень статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку (п. 56.1).
У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п. 56.2).
Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується (п. 56.3).
День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків (абзац 2 пункту 56.17).
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (абзац 4 пункту 56.18).
Отже, узгодження грошового зобов'язання відбувається після вручення платнику податків податкового повідомлення - рішення особисто, або шляхом надіслання на поштову адресу з повідомленням про вручення.
Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення - рішення від 26 травня 2016 року №0000934000 отримано позивачем 25 червня 2016 року, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.
У зв'язку із наведеним, 12 липня 2016 року в обліковій картці з акцизного податку позивачу були нараховані штрафні санкції у сумі 170,00 грн.
Таким чином, враховуючи, що станом на час винесення податкового повідомлення - рішення від 03 червня 2016 року №0004451203 грошове зобов'язання зі штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170,00 грн, що визначено податковим повідомленням - рішенням від 26 травня 2016 року №0000934000 не було узгоджене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідач дійшов необґрунтованого висновку про повторне вчинення позивачем дій щодо невчасного подання податкової звітності, та, як наслідок про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1020,00 грн.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав протиправним та скасував оскаржуване у даній справі податкове повідомлення у повному обсязі, оскільки позивачем порушені строки подання податкової декларації з рентної плати за спеціальне використання води за І квартал 2016 року (граничний строк її подання 10 травня 2016 року, в той час як згідно облікової картки фактично подано 24 травня 2016 року).
Тому, податкове повідомлення - рішення від 03 червня 2016 року №0004451203 підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині збільшення грошового зобов'язання з рентної плати за спеціальне використання води зі штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 850,00 грн, а позовні вимоги частковому задоволенню.
Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до пункту 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області задовольнити частково.
Скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області від 03 червня 2016 року №0004451203 в частині збільшеної суми грошового зобов'язання з рентної плати за спеціальне використання води за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 850,00 грн.
В інший частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
(Постанову у повному обсязі складено 06.02.2017 року)
Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко
Суддя: Л.В. Губська
Суддя: І.В. Федотов
Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.
Судді: Губська Л.В.
Федотов І.В.