Справа: № 826/14866/16 Головуючий у 1-й інстанції: Балась Т.В. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.
Іменем України
08 лютого 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Грибан І.О.,
Губської О.А.,
за участю секретаря Маменко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про скасування наказу та поновлення на посаді,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Служби безпеки України про скасування наказу від 29 липня 2016 року №929-ос, поновлення позивача на посаді з виплатою грошової компенсації у розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 січня 2017 року у задоволенні адміністративного суду відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити у справі нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи та досліджено докази, неправильно надано оцінку наявних у справі доказів та неправильне застосування норм права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги позивача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2001 року по 2014 рік проходив військову службу на різних посадах в Службі безпеки України.
У 2014-2015 роках проходив військову службу на посадах консультанта-експерта (з оперативних питань) ДКІБ СБУ.
Підполковник ОСОБА_1 призначений на посаду консультанта-експерта (з оперативних питань) 1 відділу 4 управління ДКР СБУ наказом СБУ від 30 березня 2015 року № 228-ос.
Наказом Голови СБУ від 26 грудня 2015 року № 1477-ос зарахований у розпорядження начальника ДКР за підпунктом «б» пункту 48 (у зв'язку з проведенням організаційних заходів) відповідно до Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, з 26 грудня 2015 року по 26 березня 2016 року.
При цьому наказом СБУ від 08 травня 2015 року № 331-ос ОСОБА_1 скасовано допуск до державної таємниці за формою 2.
Відповідно до наказу Центрального управління СБУ від 06 травня 2016 року № 224 з метою перевірки відомостей щодо можливого неналежного виконання ОСОБА_1 вимог статутів, нормативно-правових актів СБУ під час оформлення, зберігання та передачі матеріальних носіїв інформації з грифом обмеження доступу «Для службового користування», на підставі відомостей, зазначених у рапорті начальника Управління внутрішньої безпеки СБУ від 28 квітня 2016 року, було проведено службове розслідування.
В ході службового розслідування було встановлено, що позивач у червні 2015 року при отриманні оперативної інформації від разових джерел склав 14 відповідних довідок з грифом обмеження доступу «Для службового користування», які у грудні 2015 року особисто передав на зберігання заступнику начальника режимно-секретного відділу Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ, які знаходились у її сейфі та були вилучені співробітниками управління внутрішньої безпеки СБУ у квітні 2016 року. При цьому, ОСОБА_1 про факт передачі документів з грифом обмеженого доступу до іншого підрозділу керівництву Департаменту контррозвідки СБУ чи безпосередньому начальнику повідомлено не було та вказівки на передачу від них отримано не було.
З огляду на викладене, комісією, що проводила службове розслідування прийнято висновок від 05 червня 2016 року №3/3-1976, відповідно до якого позивачем шляхом передачі матеріальних носіїв інформації (довідок з грифом «Для службового користування») умисно порушено вимоги статутів Збройних Сил України та законодавства, що регламентують питання охорони службової інформації, зокрема, зазначено про невиконання ним вимог статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України; статей 11, 12, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України; пунктів 8, 56, 58 Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1998 року № 1893; пунктів 16, 18 («в», «г», «д»), 58, 114, 119, 158, 166 Інструкції з несекретного діловодства в системі Служби безпеки України, затвердженої наказом Голови СБУ від 03 липня 1999 №140/ДСК; пункту 3.2 Інструкції з питань обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв службової інформації, затвердженої наказом СБУ від 09 січня 2008 року № 3, у зв'язку з чим підполковника ОСОБА_1 може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
За результатами проведеного службового розслідування головою Служби безпеки України 01 липня 2016 року прийнято наказ по особовому складу № 789-ос про накладення дисциплінарного стягнення на позивача у вигляді звільнення його з військової служби за службовою невідповідністю.
Наказом першого заступника голови Служби безпеки України від 29 липня 2016 року № 929-ос відповідно до Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України підполковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби за підпунктом «б» пункту 61 та підпунктом «е» пункту 63 (через службову невідповідність) та пунктом 88-1 у запас Збройних Сил України, виключивши його зі списків особового складу, з урахуванням часу на здавання посади, з 30 липня 2016 року.
Не погоджуючись з наказом першого заступника голови Служби безпеки України від 29 липня 2016 року № 929-ос, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваного наказу від 29 липня 2016 року № 929-ос, відповідач діяв в межах своїх повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.
З таким висновком суд апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю.
Статтями 11, 12, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зазначено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців обов'язок, зокрема, суворо зберігати державну таємницю.
Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно з пунктом 8 Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1998 року №1893 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Інструкція №1893) співробітники організацій, які працюють з документами з грифом «Для службового користування», в обов'язковому порядку підлягають ознайомленню під розписку із цією та відповідними відомчими інструкціями. Ознайомлення здійснюють канцелярії організацій.
Співробітникам (виконавцям), допущеним до роботи з документами з грифом «Для службового користування», забороняється повідомляти усно або письмово будь-кому відомості, що містяться у цих документах, якщо це не викликано службовою потребою.
Положеннями пунктів 56, 58 Інструкції №1893 визначено, що справи з грифом «Для службового користування», видані для роботи, підлягають поверненню у канцелярію або архівний підрозділ у той же день.
Окремі справи з грифом «Для службового користування» з дозволу керівника канцелярії або архівного підрозділу організації можуть перебувати у виконавця протягом терміну, необхідного для виконання завдання, за умови повного забезпечення їх схоронності і додержання правил зберігання.
Передача документів з грифом «Для службового користування» іншим співробітникам здійснюється тільки через канцелярію, архівний підрозділ або бібліотеку.
Забороняється виносити документи з грифом «Для службового користування» за межі службових приміщень організації.
У разі потреби керівник організації (структурного підрозділу) може дозволити виконавцям або співробітникам канцелярії винести за межі службового приміщення організації документи з грифом «Для службового користування» для їх погодження, підписання тощо в організаціях, що знаходяться у межах одного населеного пункту.
Так, порушення позивачем вимог вищезазначених положень Статутів та Інструкцій, підтверджується висновком комісії, що проводила службове розслідування від 05 червня 2016 року №3/3-1976 та показами допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_2 , яка зазначила про отримання від ОСОБА_1 на тимчасове зберігання у своєму службовому кабінеті матеріальних носіїв службової інформації, всупереч вимогам Інструкцій про необхідність їх передачі тільки через канцелярію або архівний підрозділ.
Відповідно до підпункту «б» пункту 61 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 2007 року №1262/2007 (далі - Положення №1262) звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється у запас Збройних Сил України осіб офіцерського складу, якщо вони не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби в мирний або воєнний час, у разі недоцільності використання їх у запасі Служби безпеки України або на їх прохання.
Згідно з підпунктом «е» пункту 63 Положення №1262 особи офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу, звільняються з військової служби через службову невідповідність.
Пунктом 88-1 Положення №1262 визначено, що під час дії особливого періоду військовослужбовці також можуть бути звільнені з військової служби з підстав, передбачених, зокрема, підпунктом «е» пункту 63 цього Положення.
Відповідно до частини 1 статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Згідно зі статтею 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження в посаді; пониження військового звання на один ступінь; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; позбавлення військового звання.
Положеннями частини 1 статті 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Згідно зі статтею 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
Пунктом 7.9. Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженої наказом СБУ від 14 жовтня 2008 року (далі - Інструкція №772) визначено, що наказ про накладення на військовослужбовців дисциплінарного стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, виданий посадовими особами у межах дисциплінарних повноважень, є підставою для оформлення документів, необхідних для видання наказу по особовому складу про таке звільнення.
З метою своєчасного виконання вимог статті 96 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України щодо негайного виконання дисциплінарного стягнення, яке накладено на військовослужбовців у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у день надходження відповідних документальних матеріалів про накладення такого дисциплінарного стягнення начальником органу, підрозділу, закладу, установи оголошується військовослужбовцю про накладення стягнення та проводиться з ним бесіда. Під час бесіди надаються необхідні роз'яснення, доводиться вислуга років, розрахована підрозділом кадрового забезпечення, визначається військовий комісаріат за вибраним місцем мешкання для направлення на військовий облік.
Видання наказу по особовому складу про звільнення військовослужбовця з військової служби за службовою невідповідністю здійснюється не пізніше місячного строку з дня видання наказу про накладення такого стягнення.
Відповідно до частини першої статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування.
Абзацом третім пункту 2 розділу І Інструкції про порядок проведення службових розслідувань та службових перевірок стосовно військовослужбовців Служби безпеки України (затвердженої наказом ЦУ СБУ від 04.02.2016 № 45, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 328/28458 від 02.03.2016, далі - Інструкція № 45) службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються відповідно до цієї Інструкції з метою з'ясування обставин вчинення військовослужбовцями СБУ дисциплінарних порушень, відповідальність за які передбачена Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, уточнення причин та умов, що сприяли їх вчиненню, та ступеня вини.
Згідно з наказом Центрального управління СБУ від 06.05.2016 № 224 з метою перевірки відомостей щодо можливого неналежного виконання підполковником ОСОБА_1 вимог військових статутів, нормативно-правових актів СБУ під час оформлення, зберігання та передачі матеріальних носіїв інформації з грифом обмеження доступу “Для службового користування” було проведено службове розслідування.
Судом встановлено, що підставою для призначення службового розслідування стали відомості, наведені в доповідній записці начальника Управління внутрішньої безпеки СБУ від 28 квітня 2016 року (а.с.53) щодо недотримання ОСОБА_1 законодавства у сфері охорони державної таємниці та обігу службової інформації. В зв'язку з цим, начальником Управління внутрішньої безпеки СБУ запропоновано Голові СБУ доручити Головній інспекції провести службове розслідування за вказаним фактом. Ознайомившись із обставинами, викладеними в доповідній записці, Голова СБУ вчинив резолюцію “Згоден” від 28.04.2016.
Відповідно до абзацу другого пункту 1 частини III Інструкції № 45 службове розслідування призначається не пізніше 10 діб від дня, коли начальнику стало відомо про факт вчинення дисциплінарного правопорушення.
Враховуючи, що Голові СБУ про обставинами, викладеними в доповідній записці, стало відомо 28 квітня 2016 року, а наказ Центрального управління СБУ № 224 про прийнято 06 травня 2016 року, колегія суддів вважає, що призначення службового розслідування відбулося з дотриманням встановленого законодавством десятиденного строку.
При цьому, службове розслідування закінчено 05 червня 2016 року, що підтверджується висновком №3/3-1976, дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю накладено на позивача наказом СБУ від 01 липня 2016 року №789-ос, наказ про звільнення позивача з військової служби прийнято 29 липня 2016 року за №929-ос.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем при звільненні позивача вимоги Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та Інструкції №772 порушено не було.
Слід зазначити, що в рамках проведення службового розслідування ОСОБА_1 було запропоновано з'явитися до СБУ для дачі пояснень, однак він, керуючись статтею 63 Конституції України, відмовився надавати будь-які письмові пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, відмовився підписувати довідки про ознайомлення з його правами й іншими документами. Зазначений факт зафіксовано у довідці від 23.05.2016 № 3/3-1837 про результати телефонної бесіди з підполковником ОСОБА_1 (а.с.59). Також відмовився прибути для ознайомлення з наказом про проведення службового розслідування.
Як вбачається з довідки, складеної членами комісії, що проводила службове розслідування від 03 червня 2016 року, з метою ознайомлення позивача з висновком за результатами службового розслідування було здійснено декілька телефонних дзвінків, на які він не відповідав (а.с.60).
Крім того, листами від 05 серпня 2016 року, 06 вересня 2016 року, направленими на адресу позивача, ОСОБА_1 повідомлено про прийняття наказу про його звільнення з військової служби за підпунктом «б» пункту 61 та підпунктом «е» пункту 63 (через службову невідповідність).
Щодо посилань позивача на не проведення з ним бесіди перед звільненням, колегія суддів зазначає, що таке є необґрунтованим, оскільки відповідно до пункту 7.5 Інструкції № 772, з військовослужбовцями, які звільняються з військової служби за підставами, передбаченими підпунктами "е"- "ж", "и", "і" пункту 62 Положення та підпунктами "е"-"з" пункту 63 Положення, бесіди, передбачені пунктом 7.4 цієї Інструкції, не проводяться.
Судом апеляційної інстанції встановлено з матеріалів справи та пояснень учасників процесу, що на час розгляду справи судом апеляційної інстанції, наказ по особовому складу № 789-ос від 01 липня 2016 року про накладення дисциплінарного стягнення на позивача у вигляді звільнення його з військової служби за службовою невідповідністю ОСОБА_1 не оскаржено та такий є чинним.
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а підстави для задоволення позову відсутні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо правомірності дій відповідача.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачами в даному випадку виконаний.
Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 січня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали складено та підписано 08.02.2017.
Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович
Судді: І.О. Грибан
О.А. Губська
Головуючий суддя Ключкович В.Ю.
Судді: Грибан І.О.
Губська О.А.