Справа: № 730/1111/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Новіков О.М. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.
Іменем України
06 лютого 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Кучми А.Ю.
суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Борзнянському районі Чернігівської області на постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 29.12.2016 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Борзнянському районі Чернігівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити ді,-
Позивач звернувся до Бахмацького районного суду Чернігівської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Борзнянському районі Чернігівської області про визнання неправомірним рішення від 09.11.2016 про відмову у поновленні виплати позивачу пенсії за віком, з відновленням обов'язку відповідача виплатити позивачу пенсії за віком, призначеної у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з 01.06.2015.
Ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 29.12.2016 адміністративний позов залишено без розгляду в частині періоду з 01.06.2015 по 21.05.2016 включно.
Постановою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 29.12.2016 вищевказаний адміністративний позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного Фонду України в Борзнянському районі Чернігівської області щодо призупинення виплати пенсії позтвачу з 01.06.2015. Зобов'язано управління Пенсійного Фонду України в Борзнянському районі Чернігівської області відновити позивачу виплату раніше призначеної пенсії за віком з 08.11.2016 . Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Борзнянському районі Чернігівської області на користь позивача 551, 20 грн, сплачених позивачем при подачі позову до суду. В задоволенні решти заявлених вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Відповідно до Постанови ВР України № 3619-VI ОСОБА_2 обраний суддею Борзнянського районного суду Чернігівської області.
Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 позивач отримує пенсію за віком з 17.08.2016 (а.с. 8).
08.11.2016 позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Борзнянському районі Чернігівської області із заявою про поновлення пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Борзнянському районі Чернігівської області від 09.11.2016 відмовлено позивачу у поновленні пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 5-6).
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02.03.2015 абз. 2 частини першої ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-VI від 09.07.2003 викладено в такій редакції: «Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", «Про державну службу",«Про судоустрій і статус суддів", пенсія, призначена відповідно до цієї статті, не виплачується; у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на інших посадах/роботах пенсії, призначені відповідно до цієї статті, розмір яких перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність".
Аналогічні зміни було внесено до ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень вищезазначеного Закону № 213-VІІІ порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширювався на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.
Згідно п. 1 Прикінцевих положень Закону№ 213-VІІІ цей Закон набрав чинності з 01.04.2015.
З 01.01.2016 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VІІІ від 24.12.2015, яким було продовжено особливий порядок виплати пенсії працюючим пенсіонерам у період з 01.01.2016 по 31.12.2016.
Частиною першою статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (зі змінами, внесеними Законом України № 911-VIII, які набрали чинності з 01.01.2016 ) було передбачено, що тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016 у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються; після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
Крім того, статтею 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було встановлено, що тимчасово, у період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про прокуратуру», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються; у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на інших посадах/роботах щомісячне довічне грошове утримання, розмір якого перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Після звільнення з роботи щомісячне довічне грошове утримання виплачується у повному розмірі.
Пунктом 5 Прикінцевих положень ЗаконуУкраїни "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02.03.2015 передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/довічне грошове утримання призначаються, зокрема відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
З огляду на викладене, дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу ґрунтувалися на вимогах чинного на той час законодавства.
Однак, 08.06.2016 Конституційним Судом України прийнято рішення № 4-рп/2016 (справа №1-8/2016), яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:
- частини третьої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" N 2453-VI від 07.07.2010 у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015;
- абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" N2453-VI від 07.07.2010 у редакціях Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02.03.2015, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-VIII від 24.12.2015;
- пункту 5 розділу III Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" N 213-VIII від 02.03.2015 в частині скасування з 01.06.2015 норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Таким чином, рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 08.06.2016 визнано неконституційною заборону виплати з 01.04.2015 і з 01.01.2016 пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 особам, які працюють на окремих посадах, у тому числі на посаді судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
При цьому, у вказаному рішенні Конституційним Судом України визначено зазначені нормативно-правові акти як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Відтак, Рішення Конституційного Суду України N4-рп/2016 від 08.06.2016 в частині визнання неконституційними положень вказаного законодавства підлягає застосуванню до правовідносин, що виникли після 08.06.2016 та зворотної сили не має.
Отже, позивач продовжуючи працювати на посаді судді отримав право на поновлення йому виплати пенсії, призначеної на загальних підставах.
Колегія суддів переглядає спірну постанову суду першої інстанції в межах апеляційної скарги пенсійного органу.
Поряд із цим, колегія суддів враховує положення ст. 126 Конституції України, згідно якої до основоположних принципів здійснення правосуддя в Україні віднесено принципи незалежності та недоторканності суддів.
У правовій позиції Конституційного Суду України, висловленій ним у рішенні по справі про гарантії незалежності суддів № 4-рп/2007 від 18.06.2007, а також у низці його попередніх рішень, зокрема, №6-рп/99 від 24.06.1999 (справа про фінансування суддів), № 5-рп/2002 від 20.03.2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), № 19-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), № 20-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного грошового утримання), Конституційний Суд України наголошував, що частина 3 статті 22 Конституції України встановила, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, зокрема зменшення розміру довічного щомісячного грошового утримання суддів, що пов'язано із особливістю правового статусу суддів, як конституційних гарантій їх незалежності.
Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що пенсія позивачу була призначена відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тобто на загальних підставах, за віком, а не як гарантія, яка обумовлена статусом судді. За таких обставин, звуження прав і свобод позивача як судді, що пов'язане із особливістю правового статусу суддів, як конституційних гарантій їх незалежності, не відбулось.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо зобов'язання відповідача поновити позивачу виплату пенсії за віком.
Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Борзнянському районі Чернігівської області залишити без задоволення, а постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 29.12.2016 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма
Судді: В.О. Аліменко
Н.В. Безименна
Головуючий суддя Кучма А.Ю.
Судді: Безименна Н.В.
Аліменко В.О.