Справа: № 826/24267/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
Іменем України
31 січня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Скаленку Р.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2016 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сімер» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ТОВ «Сімер» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення щодо визнання такої, як неподаної податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року Додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість поданих ТОВ «Сімер» 17.07.2015, викладене у формі листа від 24.07.2015 № 13191/10-26-50-28-02;
- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року Додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість поданих ТОВ «Сімер» 17.07.2015;
- вважати прийнятою та зареєстрованою звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року ТОВ «Сімер» з дня її фактичного отримання, тобто з 17.07.2015 16:53:22;
- вважати прийнятим та зареєстрованим Додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Сімер» з дня його фактичного отримання, тобто з 17.07.2015. 16:53:22.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2016 позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Сімер» (код ЄДРПОУ 37723801) як платник податків перебуває на податковому обліку у ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві.
17.07.2015 позивачем засобами електронного зв'язку подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року з відповідним Додатком 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) до неї.
Відповідно до квитанцій № 2 зазначені документи доставлено та пакет прийнято.
У той же час, позивачем від контролюючого органу отримано лист від 24.07.2015 № 13191/10-26-50-28-02, яким повідомлено, що податкова декларація з ПДВ за червень 2015 року не вважається податковою декларацією, оскільки рядок 6 - місцезнаходження (місце проживання) платника податку заповнений з порушеннями.
Не погоджуючись з такими висновками відповідача, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем не доведено законності та обґрунтованості відмови у визнанні вищезазначеної декларації з ПДВ за червень 2015 року, а судом не встановлено підстав для їх неприйняття та невизнання з боку ДПІ, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Відповідно до пункту 46.1. статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.
Згідно з пунктом 48.1 статті 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.
Обов'язковими реквізитами податкової декларації є інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків (п.48.2 статті 48 ПК України).
Відповідно до п. 48.3 статті 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
Згідно з пунктом 48.4 названої статті у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.
У той же час, податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.
Підпунктом 49.11.1 п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі отримання податкової декларації, надісланої платником податків до контролюючого органу поштою або засобами електронного зв'язку, заповненої з порушенням вимог п.п. 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати цьому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.
Згідно з п. 49.15 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм п.п. 48.3 і 48.4 ст. 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач листом від 24.07.2015 №13191/10-26-50-28-02 «Щодо відмови у прийнятті податкової звітності» повідомив позивача, що податкова декларація з податку на додану вартість з додатками за червень 2015 року за № 9151254517 від 17.07.2015 складена з порушеннями, а тому не вважається податковою декларацією. Відповідачем визначено порушення абз. 8 п. 48.3 статті 48 ПК України, а саме невірно зазначено місцезнаходження (місце проживання) платника податків.
Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, податкова адреса позивача в декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року з додатками (вулиця Горького, буд. 125, м. Київ, 13150) відповідає інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Згідно із ст. 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців» (на момент виникнення спірних правовідносин) місцезнаходження юридичної особи це - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону в ЄДР містяться відомості в тому числі і щодо місцезнаходження юридичної особи, а також дані про установчі документи юридичної особи, дати, номери записів про внесення змін до них, а відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону - також відомості про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.
Таким чином, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та Податкового кодексу України поняття «місце реєстрації» юридичної особи тотожне поняттю «місцезнаходження» юридичної особи.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
З аналізу вищевикладених норм Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» випливає, що єдина підстава стверджувати про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням (місцем реєстрації) може виникнути лише у разі внесення інформації про таку відсутність до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відомості про товариство (в тому числі щодо його місцезнаходження) є достовірними та відповідають ознакам достовірності відповідно до ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».
При цьому, відповідач не надав будь-яких доказів відсутності позивача за місцезнаходженням, а також доказів того, що з моменту державної реєстрації ТОВ «Сімер», як юридичної особи, до установчих документів товариства вносились зміни, що стосуються його місцезнаходження.
В той же час, колегія суддів звертає увагу, що інформація про зміну місцезнаходження (місця реєстрації) не подавалася державному реєстратору та, відповідно, не вносилася до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 05.04.2016 вбачається, що державним реєстратором 15.04.2015 була внесена реєстраційна дія 10681060014028304 про підтвердження відомостей про юридичну особу, а 08.05.2015 реєстраційна дія 10681070015028304 внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах.
Крім того, відповідачем не було надано доказів, що ним вчинялися відповідні дії з встановлення місцезнаходження платника податків.
В той же час, представником відповідача до матеріалів справи було надано ксерокопію поштового повідомлення, з якого вбачається, що за зазначеною вище податковою адресою позивачем були отримані відповідні документи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві неправомірно прийнято рішення про відмову у визнанні податковою звітностю податкову декларацію з ПДВ за червень 2015 року.
Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 15.06.2012 №1503/12/13-12, резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації має містити висновок про визнання протиправною відмову податкового органу прийняти податкову декларацію, а податкової декларації такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати).
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 162 КАС України, з метою відновлення порушених прав позивача, колегія суддів також вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про необхідність задоволення позовних вимог у спосіб визнання протиправною відмову ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві у прийнятті податкової декларації ТОВ «Сімер» з податку на додану вартість за червень 2015 року, що подавалася 17.07.2015, оформленою у вигляді листа від 24.07.2015 №13191/10-26-50-28-02 та визнання податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року та Додаток 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5)» поданою ТОВ «Сімер» у день її отримання органом ДФС, а саме: 17.07.2015.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з апелянта судового збору, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на момент подання позову від 22.05.2015 № 484-VIII, яка набрала чинності 01.09.2015) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати; фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати; немайнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 розмір мінімальної заробітної плати; фізичною особою 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно з п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2015 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» становив 1 218 грн.
З позовної заяви позивача вбачається, що позивачем заявлено чотири вимоги немайнового характеру (визнати протиправним та скасувати рішення щодо визнання такої, як неподаної податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року Додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість поданих ТОВ «Сімер» 17.07.2015, викладене у формі листа від 24.07.2015 № 13191/10-26-50-28-02; визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року Додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість поданих ТОВ «Сімер» 17.07.2015; вважати прийнятими та зареєстрованими звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року ТОВ «Сімер» з дня її фактичного отримання, тобто з 17.07.2015 16:53:22; вважати прийнятими та зареєстрованими Додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Сімер» з дня його фактичного отримання, тобто з 17.07.2015. 16:53:22).
Отже, ставка судового збору за подачу позову становила: (1 218 х 4) = 4 872, 00 грн.
Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2017 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційним судом, то у відповідності до п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» відповідачу потрібно сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 5 359, 20 грн. (4 872, 00 грн. х 110 %).
Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2016 - без змін.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31211206781007, код класифікації 22030101) судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 5 359, 20 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В.В.
Шурко О.І.
Головуючий суддя Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В. В.
Шурко О.І.