Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
місто Харків
08.02.2017р. справа № 820/7083/16
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Спірідонова М.О., розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Київській області, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, про скасування рішення , -
встановив:
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України у Київській області № 215 від 03.11.2016 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки прийнятий за відсутності передбачених законом підстав для скасування дозволу на імміграцію, а також із порушеннями передбаченої законом процедури. З огляду на викладене, позивач просила суд ухвалити рішення про задоволення позову.
Позивач у судове засідання не прибула, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач, Управління Державної міграційної служби України в Київській області , з поданим позовом не погодився, надав свої письмові заперечення, в обґрунтування яких зазначив, що спірне рішення відповідає вимогам закону, прийняте за наявності передбачених підстав та у межах наданих повноважень. Так, відповідач зазначив, що позивач отримала дозвіл на імміграцію в України як дружина іммігранта ОСОБА_3, проте, видана вказаній особі посвідка на постійне проживання в України була визнана недійсною наказом ДМС України від 31.08.2016 р. №222. Викладене, на думку відповідача, було достатньою підставою для прийняття оскаржуваного в даній справі рішення.
Від представника відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Третя особа , Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, письмово своєї правової позиції по суті позовних вимог не висловив, представника для участі в судовому засіданні не направив.
З огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України суд, зібравши докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, суд доходить висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
За матеріалами справи судом встановлено, що громадянку СРВ ОСОБА_1 було документовано посвідкою на постійне проживання в України 03.10.2008 р.
28.11.2016 р. позивач отримала повідомлення Комінтернівського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну згідно з рішенням №215 від 03.11.2016 р., прийнятим УДМС України в Київській області.
Як зазначено в оглянутому судом рішенні, його було прийнято із посиланням на п. 6 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію".
Як встановлено судом, прийняттю оскаржуваного рішення передував висновок відповідача від 03.11.2016 р., згідно якого, на думку УДМС України в Київській області, посвідка на постійне проживання в Україні на ім'я позивача підлягає скасуванню. Підставою для такого висновку стало судження суб'єкта владних повноважень про те, що позивача було документовано посвідкою як дружину іммігранта ОСОБА_3, проте посвідка на проживання в Україні останнього була визнана недійсною.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив, що умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України "Про імміграцію"; процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою КМУ від 26.12.2002 р № 1983 (далі за текстом - Порядок №1983) і Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання і технічного опису їх бланків та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 р. №1983, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 р. №251 (далі за текстом - Порядок №251)
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про імміграцію", дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Відповідно до п.п. 21-24 Порядку №1983, дозвіл на імміграцію скасовується органом за місцем його видачі. Питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу за місцем прийняття рішення про надання такого дозволу. ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до ст. 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.
Частиною першою статті 13 Закону України "Про імміграцію" передбачено, що орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем проживання особи, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, не пізніш як у тижневий строк з дня отримання цього рішення надсилає його копію особі та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.
Суд зазначає, що Законом України "Про імміграцію" встановлений вичерпний перелік підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну, зі змісту якого вбачається, що підставами для скасування дозволу на імміграцію можуть бути лише винні дії іммігранта.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення не містить посилань на конкретні обставини як на підставу застосування ст. ст. 12, 13 Закону України "Про імміграцію" для скасування дозволу на імміграцію позивачу.
Відповідачем у спірному рішенні, у висновку і у ході розгляду справи не зазначено, до якого з перелічених у ст. 12 Закону України "Про імміграцію" положень відноситься та обставина, що посвідка на постійне проживання в України, видана на ім'я громадянина ОСОБА_3, була скасована як така, що видана із порушенням чинного законодавства.
Матеріали справи не містять також і доказів притягнення до відповідальності позивача, її чоловіка, інших осіб, службових осіб органів міграційної служби або будь-яких інших осіб за діяння, про які йдеться у рішенні УДМС України у Київській області.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час судового розгляду справи, відповідачем не доведено наявність передбачених законами України підстав для скасування наданого позивачу дозволу на імміграцію.
Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази запрошення громадянки ОСОБА_1 для надання пояснень, тобто в порушення визначеної Порядком №1983, питання про скасування дозволу на імміграцію розглядалось без запрошення позивача для надання пояснень, при винесенні оскаржуваного рішення не вивчались обставини наявності підстав для скасування дозволу на імміграцію.
Таким чином, відповідачем, крім іншого, не дотримано принципу пропорційності, необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призводить до настання несприятливих наслідків для позивача при відсутності будь-якої його вини у виниклих обставинах.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).
З'ясувавши обставини спірних правовідносин та перевіривши їх зібраними по справі доказами, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог.
За таких обставин, рішення Управління Державної міграційної служби України в Київській області про скасування дозволу на імміграцію громадянці ОСОБА_1 від 03.11.2016 р. підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Київській області, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, про скасування рішення - задовольнити.
Скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України у Київській області № 215 від 03.11.2016 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Спірідонов М.О.