Копія
Справа № 822/2487/16
03 лютого 2017 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіМатущака В.В.
при секретаріТроян О.А.
за участі:представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Хмельницькій області про стягнення заборгованості та моральної шкоди, -
ОСОБА_3 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління національної поліції України в Хмельницькій області, в якому просить: стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 26562,51 грн. за період з 24.06.2008 по 21.09.2009.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 24.06.2008 був звільнений зі служби в органах внутрішніх справ на підставі наказу УМВС України в Хмельницькій області від 24.06.2008 №238 о/с.
Позивач звернувся до суду з позовом про скасування наказу та поновлення його на посаді.
На виконання постанови суду від 27.01.2009, відповідно до наказу УМВС України в Хмельницькій області від 21.09.2009 №236 о/с відмінено пункт наказу УМВС України в Хмельницькій області від 24.06.2008 №238 о/с в частині звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ.
Зазначає, що у зв'язку із незаконним звільненням його зі служби, у нього виник вимушений прогул, період якого складає з 24.06.2008 по 21.09.2009.
В судовому засіданні протокольною ухвалою суд здійснив заміну первинного відповідача - Головне управління національної поліцій України у Хмельницькій області на належного відповідача по справі - ліквідаційну комісію управління МВС України у Хмельницькій області.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та надав пояснення згідно обставин викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю та надав суду заперечення згідно яких у задоволенні позову просить суд відмовити. Наголосив, що відповідно до п.3.5.2 Інструкції №499 "Про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ" у разі поновлення особи на посаді здійснюється виплата грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Разом з тим представник відповідача надав суду докази виплати позивачу грошового забезпечення за повний місяць червень 2008.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 24.06.2008 був звільнений зі служби в органах внутрішніх справ на підставі наказу УМВС України в Хмельницькій області від 24.06.2008 №238 о/с.
За наслідками оскарження даного наказу у суді, постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.01.2009 позов ОСОБА_3 задоволено, скасовано наказ УМВС України в Хмельницькій області від 24.06.2008 №238 о/с та поновлено позивача на службі в органах МВС України на посаді оперуповноваженого відділу боротьби зі злочинами, пов'язаними із торгівлею людьми управління УМВС у Хмельницькій.
Дана постанова залишена без змін відповідно до ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2009 та 10.09.2009 позивачу видано виконавчий лист по справі №2-а-11931/08/2270.
На виконання постанови суду, відповідно до наказу УМВС України в Хмельницькій області від 21.09.2009 №236 о/с, відмінено пункт наказу УМВС України в Хмельницькій області від 24.06.2008 №238 о/с в частині звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ.
Дослідивши обставини справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позивача в частині виплати йому грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.
Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.
Позивач просить стягнути на свою користь середній заробіток в сумі 26562,51 грн. Разом з тим встановлено, що працівникам органів внутрішніх справ виплачується не заробітна плата, а грошове забезпечення, тому, суд не може взяти до уваги розрахунок середнього заробітку, наданий позивачем.
Під час судового розгляду встановлені також окремі обставини, які впливають на порядок обчислення та розміри грошового забезпечення позивача, такі як зокрема, виплата йому грошового забезпечення за червень 2008. Вказані обставини підтверджуються відповідними письмовими доказами.
Суд, керуючись ч.2 ст.11 КАС України виходить за межі позовних вимог, оскільки вважає, що факт вимушеного прогулу позивача з 24.06.2008 по 21.09.2009 доведений судовими рішеннями у справі про поновлення його на посаді та під час розгляду цієї справи.
Разом з тим, суд позбавлений можливості визначити розмір грошового забезпечення, яке підлягає виплаті позивачу як оплата вимушеного прогулу, у твердій сумі.
Тому, суд вважає необхідним зобов'язати Ліквідаційну комісію Управління МВС України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 01.07.2008 по 21.09.2009.
Разом з тим суд зазначає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 10000 грн. задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 №5 зазначено, що моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Суд зважає, що позивачем до позовної заяви не подано жодних відомостей, які б свідчили про ступінь страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких він зазнав, достовірність відомостей, що саме внаслідок вимушеного прогулу з вини відповідача погіршили стан його здоров'я або спричинили зміни у його життєвих і виробничих стосунках, ступіні зниження престижу, ділової репутації, тобто позивачем не надано жодних доказів, які б слугували підставою для відшкодування моральної шкоди.
Разом з тим суд зазначає, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З врахуванням зазначених обставин, норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими, а тому їх необхідно задовольнити частково.
Керуючись ст.ст.158-163, 254 КАС України, суд -
адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати Ліквідаційну комісію Управління МВС України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 01.07.2008 по 21.09.2009.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 08 лютого 2017 року
Суддя/підпис/В.В. Матущак
"Згідно з оригіналом" Суддя В.В. Матущак