Справа № 521/14402/16-ц
Номер провадження 2/521/2250/17
02 лютого 2017 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Лічмана Л.Г.,
при секретарі - Тимофієнко Н.М.,
за участі представника позивача - ОСОБА_1, адвоката Кондоні Т.О.,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, за участю третьої особи - Сьомої одеської державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування,-
11.11.2016 р. представник ОСОБА_4, громадянки Федеративної Республіки Німеччина, ОСОБА_1, звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з позовною заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Зазначений позов був доповнений вимогами про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину на автомобіль, визнання частково недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, визнання права власності у порядку спадкування за законом на ? частину автомобіля, квартири та грошових внесків. За клопотанням представника позивача ухвалою суду від 02.02.2017 року вказані позовні вимоги роз'єднанні у різні провадження. У самостійне провадження виділені позовні вимоги про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину на автомобіль, визнання частково недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, визнання права власності у порядку спадкування за законом на ? частину автомобіля, квартири та грошових внесків.
Представники позивача просили суд визначити ОСОБА_4 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті її батька - ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 В обґрунтування позовних вимог зазначили, що ОСОБА_4 народилася в сім'ї ОСОБА_9 та ОСОБА_1, які проживали АДРЕСА_1. Після розлучення у 1985 р. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 почали проживати окремо, матеріальної допомоги батько доньці не надавав. ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_22 у Німеччині та проживає там постійно. Випадково у серпні 2016 р. їй стало відомо, що ОСОБА_9, помер у ІНФОРМАЦІЯ_2 Після звернення до Сьомої одеської державної нотаріальної контори представнику позивача повідомлено, що нею пропущено 6 місячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, а також про відсутність необхідних документів. Вважаючи, що строк для подання заяви пропущено ОСОБА_4 з поважної причини, оскільки вона мешкає в іншій державі і раніше з незалежної від неї причини не могла дізнатися про смерть батька, тому, що відповідач приховала цей факт від неї.
Представники позивача ОСОБА_1 та адвокат Кондоні Т.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_5 позов не визнала і вказала, що перебувала в шлюбі з ОСОБА_9 з 05.12.1992 р. та проживала з ним за адресою: АДРЕСА_1. Після розлучення з ОСОБА_1 ОСОБА_9 залишив квартиру АДРЕСА_3 для проживання позивачу та її матері. Протягом багатьох років донька ОСОБА_4 не спілкувалася з батьком, не дзвонила, не писала не надавала жодних відомостей про себе. Чоловік часто хворів, на його лікування були витрачені спільні кошти. Востаннє ОСОБА_9, спілкувався з донькою близько 3 років назад. На підставі зазначеного у задоволенні позовної вимоги про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини на переконання відповідача необхідно відмовити.
Крім того, ОСОБА_5 пред'явила зустрічну позовну заяву про усунення від права на спадкування ОСОБА_4, вказуючи, що вона ухилялась від надання допомоги спадкодавцеві, своєму батьку ОСОБА_9, який через похилий вік, тяжку хворобу був у безпорадному стані.
Відповідач ОСОБА_6 позовні вимоги ОСОБА_4 не визнав і зазначив, що він постійно спілкувався зі своїм дядьком ОСОБА_9, надавав йому матеріальну та іншу допомогу у зв'язку з хворобою. За домовленістю до нього перейшло право власності на автомобіль ОСОБА_9 «Тойота Королла». Після отримання зазначеного автомобіля він здійснював його ремонт.
Представники позивача у задоволенні зустрічного позову просили відмовити, надали заперечення у яких вказали, що ОСОБА_9 не потребував матеріальної допомоги, тому, що в нього залишилися кошти та майно, а також він ніколи не звертався до ОСОБА_4 з проханням про допомогу, оскільки спадкодавцеві було відомо, що у неї хворіє чоловік та є діти, які потребують допомоги. Позивач ніколи не ухилялася від допомоги батькові, тому, що він сам був у змозі утримувати себе і свою дружину, яка все своє майно залишила своїй доньці.
Представники третьої особи - Сьомої одеської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явилися , про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили, надали заяву про розгляд справи у їх відсутність.
Вислухавши пояснення представників позивача ОСОБА_1 та адвоката Кондоні Т.О., відповідача ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_6, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5 необхідно відмовити з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлені наступні фактичні обставини.
ОСОБА_4, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 є донькою ОСОБА_9 та ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2, виданим Іллічівським РАГС м. Одеси 23.10.1976 р. (т. 1 а.с. 11)
Шлюб між ОСОБА_9, та ОСОБА_1 розірвано 15.05.1985 р. рішенням суду за повторним позовом ОСОБА_1, на підставі якого відділом РАГС Малиновського РВК м. Одеси видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3. (т.1 а.с. 106)
05.12.1992 р. ОСОБА_9, та ОСОБА_5 уклали шлюб, про що Малиновським відділом РАГС м. Одеси видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 від 05.12.1992 р. Прізвище дружини змінено на «ОСОБА_9». (т. 1 а.с. 90)
Свідоцтвом про право власності на житло від 04.05.1999 р., виданим Управлінням житлово-комунального господарства Виконкому Одеської міської ради згідно з розпорядженням органу приватизації від 04.05.1999 р. № НОМЕР_5, зареєстрованого і записаного у реєстрову книгу за № 3-13985, посвідчено, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, дійсно належить на праві приватної власності ОСОБА_9 Вказане свідоцтво зареєстровано в «ОМБТІ та РОН» за № 312 пр. стор. 85 р. № 189 від 29.06.1999 р. (т. 1 а.с. 92)
З кінця 1990 років ОСОБА_4 проживає у Німеччині.
Зі свідоцтва про шлюб, перекладеного з німецької мови, вбачається, що ОСОБА_22 та ОСОБА_4 уклали шлюб 08.08.2008 р. у м. Хаммерсбах, Німеччина, внаслідок чого дружині присвоєно прізвище «ОСОБА_22». (т. 1 а.с. 12-13)
Під час перебування в м. Одесі з 09.07.2013 року по 23.07.2013 року ОСОБА_4 двічі спілкувалася з батьком ОСОБА_9 Більше вона не проявляла будь-якої ініціативи щодо спілкування з батьком до самої його смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_2
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6, виданого Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 67 років, про що видано актовий запис 380. (т. 1 а.с. 73, 97, 126)
Витрати на лікування та поховання ОСОБА_9 були здійсненні ОСОБА_5
З відповіді, наданої ПАТ «Київстар» по номеру телефону ОСОБА_9 НОМЕР_7 щодо міжнародних зв'язків за період з 10.01.2013 р. по ІНФОРМАЦІЯ_2 видно, що 27.04.2014 р. ОСОБА_9 зателефонував ОСОБА_4 до Німеччини на номер НОМЕР_8. Тривалість з'єднання продовжувалась 39 секунд. Більше телефонних контактів за вказаний період між ними не було. (т. 1 а.с. 179-181)
Під час перебування в м. Одесі з 25.07.2016 року по 10.08.2016 року ОСОБА_4 не дізналась про смерть батька - ОСОБА_9
Перед від'їздом, 09.08.2016 року, вона зателефонувала своєму хрещеному батьку ОСОБА_13, у якого спитала про батька. В цій розмові ОСОБА_13 не повідомив їй про смерть ОСОБА_9 Наступного дня зв'язку з ОСОБА_4 не було. ОСОБА_13 зателефонував матері ОСОБА_4, яка йому повідомила про від'їзд доньки до Німеччини, а він проінформував її про смерть ОСОБА_9
Ці обставини підтверджені поясненнями представників сторін та ОСОБА_5, показаннями свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15, допитаних за клопотанням сторони первісного позивача і свідків ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_17, ОСОБА_18, допитаних за клопотанням сторони первісного відповідача.
Про взаємовідносини і про спілкування ОСОБА_4 з ОСОБА_9 після 23.07.2013 року і до смерті ОСОБА_9 свідкам ОСОБА_14 та ОСОБА_15 достовірно нічого невідомо. Свідок ОСОБА_15 також показала, що спілкувалась з ОСОБА_4 по Вайберу.
З показань свідка ОСОБА_16, сусідки подружжя ОСОБА_9 та ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_17, двоюрідної сестри ОСОБА_9 та ОСОБА_18, знайомої ОСОБА_9 протягом тривалого часу, судом встановлена наступна обставина. За життя ОСОБА_9 неодноразово заявляв, що донька від нього відмовилась, тому що він не хотів виконувати її вимогу переписати на неї квартиру. ОСОБА_5 любила ОСОБА_9, належним чином доглядала за ним, коли він хворів. ОСОБА_9 допомагав доньці, сплачував її навчання.
Після смерті ОСОБА_9 до Сьомої одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини № 894 від 29.06.2016 р. звернулася ОСОБА_5, повідомивши нотаріус, що крім неї інших спадкоємців немає. (т. 1 а.с. 125 звор.)
На підставі зазначеної заяви згідно Витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі № 44284941 заведено спадкову справу № 345/2016, номер у спадковому реєстрі НОМЕР_9. З Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 44284952 видно, що ОСОБА_9 заповіту або спадкового договору після своєї смерті не лишив. (т. 1 а.с. 130 звор, т. 1 а.с. 31)
Листом Філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» від 19.12.2016 р. № 16-09/475-20306 повідомлено, що на ім'я ОСОБА_9 обліковуються наступні компенсаційні рахунки: № НОМЕР_1, відкритий 29.04.1997 р., залишок коштів на якому становить 4838,40 грн., та № НОМЕР_10, відкритий 29.04.1997 р., залишок коштів на якому становить 2349,90 грн. (т.1 а.с. 283)
13.07.2016 р. ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме на автомобіль «Тойота Королла», легковий седан, 2006 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_11, який належав спадкодавцю ОСОБА_9 (т. 1 а.с. 137)
15.07.2016 року ОСОБА_5 продала вказаний автомобіль ОСОБА_6 ( т. 1 а.с. 213)
ОСОБА_4 з письмовою заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталася, що підтверджується матеріалами спадкової справи. 11.11.2016 р. її представник звернулася до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до ст.ст. 1217, 1218 ЦК України (далі ЦК), спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У зв'язку з відсутності заповіту ОСОБА_9 право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 і 1262 ЦК.
Відповідно до ст. 1261, 1262 ЦК у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
До спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_9 відносяться ОСОБА_5 та ОСОБА_4
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (статті 1220, 1222 ЦК).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1268 та ч. 1 ст. 1270 ЦК спадкоємець за законом чи за заповітом має право прийняти спадщину протягом шістьох місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно до ч. 1 с. 1269 ЦК спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 сплинув 11.07.2016 р.
Після смерті ОСОБА_9 в установленому законом порядку спадщину прийняла лише ОСОБА_5
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог за первісним позовом, суд виходить з наступних міркувань.
Відповідно до ст. 1272 ЦК визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Виходячи з змісту статтей 1268-1272 ЦК , суд виокремлює норму спадкового права, яка регулює правовідносини щодо здійснення права на спадкування за законом повнолітнім спадкоємцем першої черги, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем.
Якщо зазначений спадкоємець бажає прийняти спадщину, то він має особисто подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування, заяву про прийняття спадщини у строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Інакше такий спадкоємець вважається таким, що не прийняв спадщини і його суб'єктивне право на спадкування (правонаступництво), на отримання спадщини припиняється.
З цього правила передбачено виключення: у випадку надання письмової згоди спадкоємцями, які прийняли спадщину, на подання спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, заяви про прийняття спадщини або у разі задоволення судом позову зазначеного спадкоємця про визначення йому додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини з підстав пропущення строку для прийняття спадщини з поважної причини.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 N 7 вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Основною причиною пропуску строку для прийняття спадщини ОСОБА_4 назвала незнання про смерть спадкодавця, яку відповідач приховала від неї.
Відповідно до ст.ст. 70-71 Закону України «Про міжнародне приватне право» спадкові відносини регулюються правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано в заповіті право держави, громадянином якої він був. Спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України.
Іншого правового регулювання цих відносин, в тому числі міжнародним договором, не має.
Однією з загальних засад цивільного законодавства є: 6) справедливість, добросовісність та розумність. (п. 6 ч. 1ст. 3 ЦК)
Знання про життя, стан здоров'я, потреби таких близьких людей, як батьки, що перебувають у похилому (літньому) віці, живуть в іншій країні, хоча б психологічна підтримка їх, є не тільки моральними, а й правовими зобов'язаннями дорослих дітей і перш за все тих, які мають бажання отримати спадщину після смерті батьків. Таке судження суду відповідає загальнолюдським моральним засадам, а також моралі українського суспільства і принципу справедливості, що є складовою засади верховенства права взагалі і цивільного зокрема.
Позивач, як єдина донька свого батька, особи похилого віку, не спілкувалась з ним більше двох з половиною останніх його років життя, вона не цікавилась його життям і не знала, що протягом останніх трьох років він хворів, неодноразово лікувався, переносив оперативні втручання. На переконання суду у ОСОБА_4 за допомогою сучасних засобів зв'язку не було перешкод у спілкуванні з батьком, хоча зі своєю знайомою вона спілкувалась по вайберу. Якби таке спілкування відбувалося, якби ОСОБА_4 цікавилась життям батька через свого хрещеного батька, дружину ОСОБА_9, інших родичів та знайомих, то вона своєчасно дізналась би про смерть спадкодавця. Зазначені обставини, безумовно свідчать, що ОСОБА_4 повинна була знати про смерть батька. Поважних причин, за яких ОСОБА_4 не могла знати про смерть ОСОБА_9, обставин, які унеможливлювали отримання нею такої інформації, немає, вони не названі стороною позивача і не встановлені судом.
Тому, така обставина, як незнання про смерть спадкодавця, не є поважною причиною пропуску ОСОБА_4 строку для прийняття спадщини, оскільки така причина не пов'язана з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Інші причини на які посилається позивач, а саме, що відповідач приховала смерть батька, що вона мешкає в іншій державі, що має чоловіка-інваліда і неповнолітню доньку також судом не визнаються поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини.
Ці обставини не знаходяться у прямому причинному зв'язку з неприйняттям спадщини, тому що сама ОСОБА_4 стверджує, що не знала про відкриття спадщини. Крім того, чинне законодавство не зобов'язує спадкоємця повідомляти інших спадкоємців про відкриття спадщини. ОСОБА_5 звернулась до нотаріуса, коли закінчувався 6 місячний строк для прийняття спадщини. З урахуванням відношення ОСОБА_4 до ОСОБА_9 в останні роки його життя, ОСОБА_5 вважала, що донька не мала право на спадкування.
Проживання в іншій державі, наявність чоловіка-інваліда і неповнолітньої доньки, який виповнилось 15 років, також не є поважними причинами. По-перше, спадщину можна прийняти поштою відповідно до п. 2.1. глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерстві юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595, в якому зазначається, що спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини. По-друге, сама ОСОБА_4 в період з 10.01.2016 року по 11.07.2016 року не хворіла на тяжкі захворювання, не була в безпорадному або іншому стані, який би перешкоджав їй звернутися з заявою про прийняття спадщини, вона достатньо грамотна людина і мала матеріальну можливість приїхати до Одеси і після отримання інформації про смерть батька одразу прийняла заходи щодо прийняття спадщини. ОСОБА_4 працює, що свідчить про те, що вона не здійснює постійного догляду за чоловіком.
Інші доводи представників первісного позивача про реалізацію відповідачем власної квартири, про їхнє проживання в спірній квартирі не є правовими, такими, що мають значення для справи.
Позивач ОСОБА_4 не надала належних, допустимих і безспірних доказів поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини та чи є вони підставою для визнання їх поважними, хоча ч. 3 ст. 10 ЦПК встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, на підставі зібраних і належно оцінених доказів, встановлених судом фактичних обставин справи та переконання суду, ОСОБА_4 пропустила строк для прийняття спадщини не з поважних причин, пов'язаних з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Тому відсутні підстави для задоволення позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
При прийнятті рішення суд враховує аналогічні правові позиціі, які міститься у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16.
Суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову про усунення від права на спадкування з наступних міркувань.
Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Судом визнано, що ОСОБА_4 пропустила строк для прийняття спадщини не з поважних причин, тому вона вважається такою, що не прийняла спадщину і її суб'єктивне право на спадкування (правонаступництво), на отримання спадщини припинено. Тому рішення суду про усунення ОСОБА_4 від спадкування немає правового значення.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. № 7 правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України (далі - СК). Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.
Правило частини п'ятої статті 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобов'язані утримувати спадкодавця.
Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
У судовому засіданні встановлено, що померлий ОСОБА_9 хворів з 2011 року на ІБС: стабільну стенокардію, ІІІ ФК. Стенозуючий атеросклероз коронарних артерій. Гіпертонічна хвороба 2 ступеню. Гіпертензивне серце. Цукровий діабет 2 типу, ст. субкомпенсації. Він неодноразово лікувався в лікарнях м. Одеси з оперативним втручанням. ( т. 1 а.с.101-105, 107, 269-277)
Відповідно до Лікарського свідоцтва про смерть № 22 від ІНФОРМАЦІЯ_2, засвідченого лікарем КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 16» ОСОБА_21 смерть ОСОБА_9 настала внаслідок хронічної серцево-судинної недостатності та атеросклеротичної кардіосклероз, інші фонові стани гіпертонічна хвороба, цукровий діабет. (т. 1 а.с. 100)
Разом з тим, ОСОБА_9 не знаходився у безпорадному стані та постійно не потребував сторонньої допомоги та піклування, частково міг самостійно забезпечити умови свого життя.
Сама ОСОБА_5 суду повідомила, що за станом здоров'я ОСОБА_9 було тяжко дійти до автостоянки, але коли до парадної підганяли його автомобіль, він керував ним до грудня 2015 року, тобто практично до самої смерті. Свідок ОСОБА_13 також підтвердив, що ОСОБА_9 майже до смерті виходив на вулицю, гуляв біля парадної.
ОСОБА_4 через непроінформованість про стан здоров'я батька останніх три роки його життя, не розуміла свого обов'язку щодо надання допомоги спадкодавцю. Крім того, вона знала, що батько отримує пенсію і за допомогою до неї не звертався.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 необхідно відмовити.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 02.09.2016 р. задоволено заяву представника позивача щодо вжиття заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1.
Відповідно вимог п. 8 ч. 1 ст. 214 ЦПК України суд вважає за можливе разом з ухваленням рішення скасувати заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 вжиті ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 02 вересня 2016 року.
Керуючись вимогами ст.ст. 60, 209, 212-215 ЦПК України, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, - відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 вжиті ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 02 вересня 2016 року.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги через Малиновський районний суд м. Одеси до апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.