31 січня 2017 рокусправа № 208/5843/16-а (2-а/208/192/16)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю
суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Кязимова Д.В.
за участю:
позивача: - ОСОБА_1
відповідача: - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 вересня 2016 року
у справі № 208/5843/16-а(2-а/208/192/16)
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту з гуманітарних питань Кам'янської міської ради
про оскарження рішення,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту з гуманітарних питань Кам'янської міської ради, в якому просила:
визнати незаконним наказ управління освіти і науки Дніпродзержинської міської ради від 09.01.2013 №04-к про призначення ОСОБА_2 на посаду директора комунального закладу «Дніпродзержинський центр практичної психології та соціальної роботи психолого-медико-педагогічна консультація з корекційно-розвитком відділенням «Сузір'я» Дніпродзержинської міської ради».
скасувати наказ Фонду комунальної власності м. Дніпродзержинська Дніпродзержинськї міської ради від 01.04.2013 №03/07 про затвердження зімн до Статуту комунального закладу «Дніпродзержинський центр практичної психології та соціальної роботи психолого-медико-педагогічна консультація з корекційно-розвитком відділенням «Сузір'я» Дніпродзержинської міської ради».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до рішення атестаційної комісії головного управління освіти і науки обласної державної адміністрації від 18.04.2011 ОСОБА_1 встановлено кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії» у той час, коли ОСОБА_3 в 2011 році встановлено лише кваліфікаційну категорію «спеціаліст II категорії», також позивач має дві вищі освіти: психологічну та спеціальну (корекційну) педагогічну освіту, стаж роботи саме в спеціальних закладах освіти з 2002 року, тобто позивач зазначає, що має всі необхідні уміння і досвід, відповідає всім вимогам до керівника Центру «Сузір'я». Зауважує, що ОСОБА_4 не має вищу спеціальну педагогічну освіту та стаж педагогічної роботи в спеціальних закладах освіти не менше 5 років. Крім того на момент призначення ОСОБА_2Г її кандидатура не була погоджена відповідно до Статуту, а тому вважає оскаржуване рішення протиправним.
Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20.09.2016 адміністративний позов повернуто на підставі п.3 ч.3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направити справу для розгляду до суду першої інстанції. Позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм чинного законодавства та без з'ясування всіх обставин, яки викладені в адміністративному позові.
Позивач в судовому засіданні підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, внаслідок наступного.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.108 КАС України,на яку посилається суд першої інстанції, позовна заява повертається позивачеві, якщо позовну заяву подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.
Застосовуючи наведену правову норму, суд виходив з того, що оскаржуване рішення прийнято не по відношенню до позивача.
Апеляційний суд вважає такий висновок помилковим.
Поняття адміністративної процесуальної дієздатності наведено у статті 48 КАС України, яка визначає адміністративно процесуальну правосуб'єктність.
Адміністративна процесуальна правосуб'єктність (процесуальна правоздатність та процесуальна дієздатність) врегульована статтею 48 КАС України, відповідно до частини 2 якої здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Відповідно до ч.2 ст.50 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.
За правилами ч.1 ст.56 КАС України сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою, що в розумінні наведеної норми ст.48 КАС України наділена адміністративною процесуальною дієздатністю, звернулась до суду за захистом своїх прав особисто,
Наведені судом першої інстанції в обґрунтування висновків про повернення позовної заяви обставини ніяким чином не стосуються питання адміністративної процесуальної дієздатності і не можуть бути підставою для застосування п.3 ч.1 ст.108 КАС України.
Також апеляційній суд вважає за необхідне зазначити, що на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі встановлення судом першої інстанції правомірності та обґрунтованості позову, фактів, що стосуються обставин справи, не відповідає нормам Кодексу адміністративного судочинства України, які визначають повноваження суду першої інстанції під час розгляду позовної заяви, і не є законодавчо встановленими підставами для повернення позовної заяви відповідно до ст.108 КАС України.
Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, невірно застосував норми процесуального права, що призвело до невірного вирішення питання, що відповідно до ст.204 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись п.3 ч.1 ст. 199, ст.ст.204, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 вересня 2016 року у справі № 208/5843/16-а(2-а/208/192/16) скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: Я.В. Семененко