33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
про повернення апеляційної скарги
"07" лютого 2017 р. Справа № 903/972/16
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Мамченко Ю.А.
судді Дужич С.П. ,
судді Саврій В.А.
розглянувши апеляційну скаргу відповідача - ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Волинській області на рішення господарського суду Волинської області від 23 січня 2017 року у справі № 903/972/16
за позовом Державного підприємства "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"
до ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Волинській області
про стягнення 976289,54 грн.
Рішенням господарського суду Волинської області від 23 січня 2017 року у справі №903/972/16 було задоволено позов Державного підприємства "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" до ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Волинській області про стягнення 976289,54 грн. Присуджено до стягнення з ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Волинській області (43021, м. Луцьк, вул. Винниченка, 67, код ЄДРПОУ 39767861) на користь Державного підприємства Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою (43021, м.Луцьк, вул. Винниченка, 63, код ЄДРПОУ 00692630) 976289,54 грн. заборгованості та 14644,34 грн. витрат по судовому збору.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Волинській області звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 23 січня 2017 року у справі №903/972/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості повністю.
Вивчивши зміст апеляційної скарги та розглянувши додані до неї документи, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для прийняття апеляційної скарги до розгляду.
У відповідності до частини 3 статті 94 ГПК України, до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Як вбачається з апеляційної скарги та додатків до неї, апелянтом не додано до апеляційної скарги доказу сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Водночас, апелянт просить звільнити його від сплати судового збору, а у разі неможливості звільнення від сплати судового збору, просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення апеляційною інстанцією.
Обґрунтовуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору та клопотання про відстрочення сплати судового збору апелянт зазначає, що неможливість вчасної сплати судового збору пов'язана з рядом об'єктивних причин. Пояснює, що Головне управління держгеокадастру у Волинській області є бюджетною установою та фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України. Вказує, що відповідно до пункту 8 статті 20 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів у 45-денний термін з дня набрання чинності законом про Державний бюджет України затверджує спільно з Міністерством фінансів України паспорт бюджетної програми. Зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228 "Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ" унормовано, що кошториси бюджетних установ мають бути затверджені протягом 30 календарних днів після затвердження розписів відповідних бюджетів. Пояснює, що до моменту затвердження кошторису здійснення платежів неможливе, а тому просить звільнити скаржника від сплати судового збору або відстрочити сплату судового збору.
Розглянувши клопотання ОСОБА_1 управління держгеокадастру у Волинській області про звільнення від сплати судового збору та клопотання про відстрочення сплати судового збору колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати враховуючи майновий стан сторони.
Згідно пункту 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін.
Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Прикінцевими положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22 травня 2015 року №484-VIII на Кабінет Міністрів України було покладено обов'язок забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору, отже обмежене фінансування бюджетної установи або відсутність фінансування щодо витрат зі сплати судового збору не є підставою для відстрочки від його сплати, у тому числі зважаючи на приписи статті 129 Конституції України, якою визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Слід зазначити, що дії суду при розгляді клопотання про звільнення від сплати судового збору (відстрочення сплати судового збору) повинні здійснюватись з дотриманням принципів рівності та збалансованості інтересів сторін. Звільнення від сплати судового збору (відстрочення сплати судового збору) є правом суду, тобто на суд не покладено обов'язку у будь-якому випадку задовольняти клопотання учасників судового процесу про відстрочення сплати ними судового збору. Отже, прийняття рішення про звільнення від сплати судового збору або про відстрочення сплати судового збору належить до дискреційних повноважень суду та застосовується лише у випадку, коли заявник надасть дійсно переконливі докази скрутного матеріального становища, яке перешкоджає йому вчинити необхідні дії по сплаті судового збору, а також докази того, що судовий збір дійсно може бути сплачений до ухвалення судового рішення по справі.
Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання скаржника на те, що до моменту затвердження кошторису бюджетної установи неможливо здійснювати платежі та брати на себе фінансові зобов'язання, у т.ч. здійснювати сплату судового збору, з огляду на наступне.
Відповідно до абзаців 1-3 пункту 44 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228 "Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ" здійснення видатків або надання кредитів з бюджету без затверджених у встановленому порядку кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду і планів використання бюджетних коштів, помісячних планів використання бюджетних коштів припиняється через 30 календарних днів після затвердження розписів відповідних бюджетів.
До затвердження в установленому порядку кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду і планів використання бюджетних коштів, помісячних планів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків або надання кредитів з бюджету є проекти зазначених кошторисів і планів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або головного бухгалтера.
Після закінчення 30-денного терміну органи Державного казначейства здійснюють операції з розрахунково-касового обслуговування розпорядників коштів бюджету тільки відповідно до затверджених та зареєстрованих у обліку відповідних органів Державного казначейства кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів.
Також пунктом 45 вищезазначеної Постанови передбачено, що у разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а вищі навчальні заклади та наукові установи також тимчасові індивідуальні плани використання бюджетних коштів і тимчасові індивідуальні помісячні плани використання бюджетних коштів, які затверджуються їх керівниками.
Вищенаведені положення законодавства доводять безпідставність посилань скаржника на обставини, якими він обґрунтовує клопотання про звільнення від сплати судового збору та клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Розглянувши клопотання про звільнення від сплати судового збору та клопотання про відстрочення сплати судового збору та враховуючи обставини даної справи колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору слід відмовити.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 95 ГПК України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у сторони відсутні.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17 травня 2011 року "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" належним доказом надсилання іншій стороні у справі копії апеляційної скарги і доданих до неї документів може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), а також реєстр поштових відправлень, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії.
Відповідно до пункту 2 Правил поштового зв'язку розрахунковий документ - документ встановленої, відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
Копія апеляційної скарги з відміткою позивача про її отримання не є належним доказом отримання позивачем копії апеляційної скарги в розумінні частини 3 статті 94 ГПК України.
З урахуванням зазначеного, апеляційна скарга ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Волинській області не приймається до розгляду та підлягає поверненню.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні та документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Відповідно до частини 4 статті 97 ГПК України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2 і 3 частини першої цієї статті, апеляційна скарга може бути подана повторно.
При повторному зверненні, у разі пропуску строку, встановленого для подання апеляційної скарги, апелянт зобов'язаний подати разом з апеляційною скаргою заяву (клопотання) про відновлення строку.
Керуючись статтею 86, пунктами 2, 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Волинській області про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Волинської області від 23 січня 2017 року у справі №903/972/16.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Волинській області про відстрочення плати судового збору до ухвалення судового рішення по справі за апеляційною скаргою на рішення господарського суду Волинської області від 23 січня 2017 року у справі №903/972/16.
Не приймати до розгляду та повернути апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Волинській області від 02 лютого 2017 року з додатками, всього на 7 аркушах.
Справу №903/972/16 повернути господарському суду Волинської області.
Головуючий суддя Мамченко Ю.А.
Суддя Дужич С.П.
Суддя Саврій В.А.