33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
про повернення апеляційної скарги
"06" лютого 2017 р. Справа № 903/895/16
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Петухов М.Г.
суддя Гулова А.Г. ,
суддя Маціщук А.В.
розглянувши апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 управління держгеокадастру у Волинській області
на рішення господарського суду Волинської області від 18.01.2017р.
у справі № 903/895/16 (суддя Бондарєв С.В.)
за позовом Державного підприємства "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"
до відповідача ОСОБА_1 управління держгеокадастру у Волинській області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 управління державної казначейської служби України у Волинській області
про стягнення 601 960,93грн.
03 лютого 2017 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 управління держгеокадастру у Волинській області на рішення господарського суду Волинської області від 18.01.2017р. у справі № 903/895/16, у якій скаржник просить скасувати означене рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 управління держгеокадастру у Волинській області дійшла висновку про її повернення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.95 Господарського процесуального кодексу України, особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у сторони відсутні.
Згідно п. 2 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам).
Разом з тим, колегією суддів встановлено, що до матеріалів апеляційної скарги не додано доказів її направлення третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 управлінню державної казначейської служби України у Волинській області.
Відповідно до абз. 9 п. 4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" треті особи користуються правами і несуть обов'язки сторони у справі (за деякими винятками щодо третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору); прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони (статті 26, 27, 29 ГПК). Тому якщо до апеляційної скарги не додано доказів надіслання її копії третім особам, прокурору, який бере участь у справі, то така апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається господарським судом (пункт 2 частини першої статті 97 ГПК).
Також , колегією суддів встановлено, що до матеріалів апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору, водночас апелянт просить звільнити його від сплати судового збору, а у разі неможливості звільнення від сплати судового збору, просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення апеляційною інстанцією.
Обґрунтовуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору та клопотання про відстрочення сплати судового збору апелянт зазначає, що неможливість вчасної сплати судового збору пов'язана з рядом об'єктивних причин. Пояснює, що Головне управління держгеокадастру у Волинській області є бюджетною установою та фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України. Вказує, що відповідно до п.8 ст. 20 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів у 45-денний термін з дня набрання чинності законом про Державний бюджет України затверджує спільно з Міністерством фінансів України паспорт бюджетної програми. Зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 р. № 228 "Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ" унормовано, що кошториси бюджетних установ мають бути затверджені протягом 30 календарних днів після затвердження розписів відповідних бюджетів. Пояснює, що до моменту затвердження кошторису здійснення платежів неможливе, а тому просить звільнити скаржника від сплати судового збору або відстрочити сплату судового збору.
Розглянувши клопотання ОСОБА_1 управління держгеокадастру у Волинській області про звільнення від сплати судового збору та клопотання про відстрочення сплати судового збору колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати враховуючи майновий стан сторони.
Згідно п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін.
Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Прикінцевими положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 №484-VIII на Кабінет Міністрів України було покладено обов'язок забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору, отже обмежене фінансування бюджетної установи або відсутність фінансування щодо витрат зі сплати судового збору не є підставою для відстрочки від його сплати, у тому числі зважаючи на приписи статті 129 Конституції України, якою визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Слід зазначити, що дії суду при розгляді клопотання про звільнення від сплати судового збору (відстрочення сплати судового збору) повинні здійснюватись з дотриманням принципів рівності та збалансованості інтересів сторін. Звільнення від сплати судового збору (відстрочення сплати судового збору) є правом суду, тобто на суд не покладено обов'язку у будь-якому випадку задовольняти клопотання учасників судового процесу про відстрочення сплати ними судового збору. Отже, прийняття рішення про звільнення від сплати судового збору або про відстрочення сплати судового збору належить до дискреційних повноважень суду та застосовується лише у випадку, коли заявник надасть дійсно переконливі докази скрутного матеріального становища, яке перешкоджає йому вчинити необхідні дії по сплаті судового збору, а також докази того, що судовий збір дійсно може бути сплачений до ухвалення судового рішення по справі.
Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання скаржника на те, що до моменту затвердження кошторису бюджетної установи неможливо здійснювати платежі та брати на себе фінансові зобов'язання, у т.ч. здійснювати сплату судового збору, з огляду на наступне.
Відповідно до абз. 1-3 п. 44 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 р. № 228 "Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ" здійснення видатків або надання кредитів з бюджету без затверджених у встановленому порядку кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду і планів використання бюджетних коштів, помісячних планів використання бюджетних коштів припиняється через 30 календарних днів після затвердження розписів відповідних бюджетів.
До затвердження в установленому порядку кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду і планів використання бюджетних коштів, помісячних планів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків або надання кредитів з бюджету є проекти зазначених кошторисів і планів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або головного бухгалтера.
Після закінчення 30-денного терміну органи Державного казначейства здійснюють операції з розрахунково-касового обслуговування розпорядників коштів бюджету тільки відповідно до затверджених та зареєстрованих у обліку відповідних органів Державного казначейства кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів.
Також п. 45 вищезазначеної Постанови передбачено, що у разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а вищі навчальні заклади та наукові установи також тимчасові індивідуальні плани використання бюджетних коштів і тимчасові індивідуальні помісячні плани використання бюджетних коштів, які затверджуються їх керівниками.
Вищенаведені положення законодавства доводять безпідставність посилань скаржника на обставини, якими він обґрунтовує клопотання про звільнення від сплати судового збору та клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Розглянувши клопотання про звільнення від сплати судового збору та клопотання про відстрочення сплати судового збору та враховуючи обставини даної справи колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору слід відмовити.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Враховуючи вищезазначене, апеляційна скарга ОСОБА_1 управління держгеокадастру у Волинській області на рішення господарського суду Волинської області від 18.01.2017р. у справі № 903/895/16 не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом.
Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що після усунення обставин, які зазначені у п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 97 ГПК та стали причиною повернення скарги, скаржник має право повторно подати апеляційну скаргу в порядку, визначеному ст. 93 ГПК України.
Керуючись ст. 86, п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -
1. Повернути апеляційну скаргу на рішення господарського суду Волинської області від 18.01.2017р. у справі № 903/895/16 та додані до неї документи ОСОБА_1 управлінню держгеокадастру у Волинській області без розгляду.
2. Матеріали справи повернути в господарський суд Волинської області.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Гулова А.Г.
Суддя Маціщук А.В.