61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
31.01.2017 Справа № 905/2780/16
Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.
при секретарі судового засідання Степаненко Д.І.,
розглянувши матеріали справи за позовом: Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м. Маріуполь
до відповідачів: 1. Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ; 2. Публічного акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат”, м.Кривий Ріг
про стягнення збитків в сумі 4745,82 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: не з'явився
Позивач, Приватне акціонерне товариство “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м. Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства “Донецька залізниця”, м. Донецьк та Публічного акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат”, м.Кривий Ріг про стягнення збитків в сумі 4745,82 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення ст.32 Статуту залізниць України та п.п.5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, вантаж за досилочною накладною № 47236914 від 09.06.2016р. до основної накладної № 47129648 від 31.05.2016р. у напіввагоні № 53547584 не був підготовлений відповідачем 2 до перевезення з урахуванням схоронності під час транспортування, а також прийнятий відповідачем 1 до перевезення в пошкодженому стані.
Наявність вказаних обставин підтверджується комерційним актом БН 725017/496 від 13.06.2016р. та, на думку позивача, є підставою для солідарного стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ та Публічного акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат” збитків у розмірі 4745,82 грн.
Ухвалою суду від 16.11.2016р. замінено неналежного відповідача 1 по справі, Державне підприємство “Донецька залізниця” на належного - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що позивачем не надані належним чином засвідчені документи розміру дійсної вартості втраченого вантажу. Також зазначив, що вагон № 53547584 був технічно несправний згідно акту № 234 від 13.06.2016р., а отже вантажовідправник несправність виявити міг, але не прийняв мір по їх усуненню. Крім того, 30.01.2017р. через канцелярію суду надав пояснення на заперечення, в яких зазначив, що вагон завантажувався засобами відправника, відтак саме він зобов'язаний був прийняти всі необхідні міри до збереження вантажу.
Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував. Зокрема, посилався на те, що протягом 30 днів з моменту поставки, а саме з 09.06.2016р. інформації від покупця або виклику продавця для засвідчення факту недостачі вантажу у вагоні № 53547584 на адресу ПАТ «Кривбасзалізрудком» не надходило. Також зазначив, що в процесі передачі перевізником вантажовідправнику вагону № 53547584 в порожньому стані і передачі вантажовідправником перевізнику зазначеного вагона в навантаженому стані технічних або комерційних несправностей, ні відповідальними працівниками перевізника, ні відповідальними працівниками вантажовідправника на коліях станції Рокувата виявлено не було, про що свідчить відсутність акту загальної форми ГУ-23 або запису про технічну несправність вагону № 53547584 в Книзі ВУ-15.
За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).
Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін у світлі приписів ст. ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Між Публічним акціонерним товариством “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (покупець) та Публічним акціонерним товариством “Криворізький залізорудний комбінат” (продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 1/136 від 05.01.2015р. (далі - договір), на підставі якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю залізорудну сировину (товар), а покупець зобов'язався прийняти і оплатити його вартість.
09.06.2016р. за досилочною накладною № 47236914 до основної накладної № 47129648 від 31.05.2016р. ПАТ “Криворізький залізорудний комбінат” (вантажовідправник) зі станції відправлення Роковата Придніпровської залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці відвантажив на адресу ПрАТ “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (вантажоотримувач) у напіввагоні № 53547584 вантаж - аглоруда (руда залізна агломераційна).
При оформленні вказаної залізничної накладної відправником вказано масу вантажу у напіввагоні № 53547584: брутто - не вказано, тара - 22 200 кг, нетто - 69 000,00 кг.
Згідно рахунку-фактури № 597/21 від 31.05.2016р. вантажовідправника ПАТ “Криворізький залізорудний комбінат”, виставленого ПрАТ “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, ціна 1т коксу доменного класу за розміром 25мм і більше марки КДМ1 у напіввагоні № 53547584 - 515,29 грн. з ПДВ;
На підставі абз.2 ч.1 ст.52 Статуту залізниць України (прибуття вантажу з ознаками нестачі під час перевезення у відкритому рухомому складі) вантаж видавався з перевіркою його маси представниками станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці.
За результатами перевірки залізницею був складений комерційний акт БН №725017/496 від 13.06.2016р. згідно з яким:
- вагон № 53547584 прибув в технічному відношенні несправний: в 1, 2, 3, 7 люках з обох сторін відсутні арміровочні листи, двері решти люків справні та закриті;
- навантаження в вагоні нижче рівня бортів на 400мм, нерівномірне, поверхня вантажу не маркована;
- над 1-3 люками є заглиблення розмірами 4000мм х на ширину вагону х до дна вагону, над 7 люком розміром 1500мм х на ширину вагону х до дна вагону;
- витікання вантажу на станції немає;
- зважування вагону проводилося на 150 тонних електронних вагах ст. Сартана-2 комбінату ім. Ілліча з повною зупинкою вагону;
- вага нетто зважування вантажу 59 100 кг (брутто 81 300 кг, тара 22 200 кг), нестача вантажу складає 9900 кг проти даних залізничної накладної;
Комерційний акт підписано належними особами, зокрема, з боку залізниці: начальником станції та комерційним агентом, з боку одержувача - прийомоодержувачем комбінату ім. Ілліча.
Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), підтверджується складанням транспортної накладної.
Згідно з ч.2 ст.924 ЦК України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 ЦК України закріплено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України “Про залізничний транспорт” залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Згідно з ч.1 ст. 23 вищевказаного Закону, перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.
Стаття 110 Статуту залізниць України (далі - Статут) передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно з ст. 113 Статуту, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Відповідно до ч.1 ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом а) ч. 2 ст. 129 Статуту встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Пунктами 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених наказом Мінтрансу України № 542 від 20.08.2001р. встановлено, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.
Згідно з ч.1 ст. 31 Статуту, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.
Відповідно до ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Згідно ч. 3 ст. 917 Цивільного кодексу України перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.
Суд приймає до уваги те, що спірний вантаж був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень та встановлене комерційним актом прибуття вантажу з недостачею у технічному відношенні несправному вагоні.
Відповідно до ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення. Відповідачем 1 в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду, що недостача вантажу відбулась не з вини залізниці.
Відповідно до п.1 Правил складання актів, затверджених наказом №434 від 28.05.2002р. Міністерства транспорту України, при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми.
Крім того, у необхідних випадках можуть складатися акти про технічний стан вагона або контейнера, акти розкриття вагона або контейнера для митного, прикордонного та інших видів контролю, акти про пошкодження вагона або контейнера та інші акти у випадках, передбачених правилами перевезення, що застосовуються до даного виду вантажу.
В матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія акту загальної форми № 06705 від 02.06.2016р., який складений на Ніжньодніпровському вузлі, згідно якого вагон № 53547584 відчеплений від групи вагонів з технічної несправності. Також актом від 13.06.2016 р. № 234, який складений на станції Маріуполь-Сортувальний засвідчено, що вагон № 53547584 технічно несправний.
Пунктом 3.8 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” №04-5/601 від 29.05.2002 зазначено, що відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.
За приписами п.3.9 вказаного Роз'яснення відповідно до статті 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.
У випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання; якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника; винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу; прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера; у такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю.
Згідно з абз. 4 пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000р. встановлено що, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до накладної № 47236914 вантаж завантажено у вагони відправником, на станції відправлення залізницею будь-яких зауважень до стану вантажу та вагону не було, що свідчить про те, що відправником були виконані вищезазначені вимоги Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.
Досліджені у судовому засіданні письмові докази свідчать про те, що нестача виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагонів, вантажу, його маркування та кріплення у вагонах, залізницею, на станції відправлення, вантаж був прийнятий без зауважень, просипання вантажу не було виявлено, про наявність заглиблень у напіввагоні залізницею зазначено не було, що в свою чергу, свідчить про відсутність вини вантажовідправника у нестачі вантажу.
Зауважень з боку залізниці до стану напіввагону № 53547584 та вантажу в ньому не було ані на станції відправлення, ані на попутних залізничних станціях від станції відправлення до станції призначення.
Матеріалами справи не підтверджено, що завантаження спірного вантажу здійснювалось Публічним акціонерним товариством «Криворізький залізорудний комбінат» у технічно несправний напіввагон № 53547584 і відповідач 2 був обізнаний про це.
Таким чином, вимоги позивача до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» є необгрунтовними та такими, що підлягають залишенню без задоволення.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребоває докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що нестача вантажу сталась внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування. Залізниця не довела, що нестача вантажу виникла з незалежних від неї причин.
Відповідно до частини 3 статті 314 ГК України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або нестачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Частиною 1 статті 115 Статуту передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Нестача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, відповідно до ч.2 ст.114 Статуту, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Вартість вантажу, якого не вистачає у напіввагоні 53547584, з урахуванням норми природної втрати маси вантажу зданого до перевезення (2%, відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644) становить 4745,82 грн.
За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ збитків в сумі 4745,82 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача 1 та підлягає стягненню з відповідача 1 на користь позивача.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В И Р I Ш И В :
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м. Маріуполь до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ та Публічного акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат”, м.Кривий Ріг про стягнення збитків в сумі 4745,82 грн. - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (87504, м. Маріуполь, вул. Левченко,1, п/р № НОМЕР_1 в ПАТ “ПУМБ” м. Київ, МФО 334851, код ЄДРПОУ 00191129) 4745,82 грн. вартості нестачі вантажу.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (87504, м. Маріуполь, вул. Левченко,1, п/р № НОМЕР_1 в ПАТ “ПУМБ” м. Київ, МФО 334851, код ЄДРПОУ 00191129) судовий збір в сумі 1378,00 грн.
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків в сумі 4745,82 грн. з Публічного акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат”, м. Кривий Ріг - відмовити.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписаний 06.02.2017 р.
Суддя Ю.В. Бокова