01 лютого 2017 р. Справа № 902/1101/16
Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Комунального закладу "Вінницький навчально-виховний комплекс: спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад Вінницької обласної ради", м. Вінниця
до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Вінниця
про стягнення 12 062 грн 19 коп.
За участю секретаря судового засідання Гнатовської Л.С.
За участю представників:
позивача: Книжник Ярослав Валерійович, адвокат, ордер серії ВН № 035883 від 16.12.2016 р., посвідчення № 81 видане 26.07.2001 р.;
відповідача: ОСОБА_3, довіреність № б/н від 20.01.2017 р., паспорт серії НОМЕР_1 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 25.03.1996 р.
Комунальним закладом "Вінницький навчально-виховний комплекс: спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад Вінницької обласної ради" подано позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 12 062 грн 19 коп. збитків.
Ухвалою суду від 19.12.2016 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1101/16 та призначено до розгляду на 01.02.2017 р.
31.01.2017 р. на адресу суду від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшов супровідний лист з доданим до нього документами на виконання вимог ухвали суду, відзивом на позовну заяву Комунального закладу "Вінницький навчально-виховний комплекс: спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад Вінницької обласної ради" в якому останній позов не визнає та просить в його задоволенні відмовити з мотивів наведених у ньому та клопотанням від 27.01.2017 р. про застосування строків позовної давності.
За відсутності відповідного клопотання розгляд справи здійснюється без технічної фіксації судового процесу.
Розглянувши матеріали господарської справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
Із змісту позовної заяви слідує, що обґрунтовуючи вимоги про стягнення збитків в розмірі 12 062 грн 19 коп. позивач посилається на встановлення Державною фінансовою інспекцією у Вінницькій області при проведенні ревізії фінансово-господарської діяльності Комунального закладу "Вінницький навчально-виховний комплекс: спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад Вінницької обласної ради" за період з 01.03.2011 р. по 01.12.2015 р. факту оплати ФОП ОСОБА_1 згідно акту приймання виконаних робіт № 1 за грудень 2013 р. вартості робіт без виключення вартості матеріалів наданих інтернатом на загальну суму 839 грн 04 коп. та факту прийняття й оплати інтернатом завищеної вартості будівельно-монтажних робіт на суму 5 013 грн 21 коп. та 6 209 грн 94 коп.
В якості нормативної підстави позову позивач посилається на ст.ст.22, 625 ЦК України та ст.ст.193, 224, 225 ГК України.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 27.01.2017 р. та клопотанні від 27.01.2017 р. про застосування строків позовної давності позовні вимоги не визнає та просить в їх задоволенні відмовити посилаючись на належне виконання своїх зобов'язань за договором № 1/9 від 17.07.2013 р., проведення їх повної оплати позивачем, відсутність зі сторони позивача будь-яких зауважень щодо вартості, обсягів, об'ємів, якості виконаних робіт при їх прийнятті. При цьому зазначає, що ФОП ОСОБА_1 після підписання акту приймання-здачі виконаних робіт не є матеріально відповідальним за зберігання матеріально-товарних цінностей. Також останній вказує, що витрати ФОП ОСОБА_1 підтверджуються документально. Крім того зауважує, що між позивачем, відповідачем та Управлінням капітального будівництва Вінницької облдержадміністрації укладались договори технічного нагляду по поточному ремонту в тому числі згідного договору №1/9 від 17.07.2013 р. Окрім того, відповідач зазначає, що позивачем за вимогою про стягнення 12 062 грн 19 коп. збитків пропущено строк позовної давності.
Як вбачається із матеріалів справи 17.07.2013 р. між Комунальним закладом "Вінницький навчально-виховний комплекс: спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад Вінницької обласної ради" (надалі Замовник, Позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі Підрядник, Відповідач) укладено договір № 1/9 (Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов'язання у встановлені даним Договором строки на власний ризик виконати поточний ремонт систем опалення у приміщенні Комунального закладу "Вінницький навчально-виховний комплекс: спеціальна загальноосвітня школа інтернат І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад Вінницької обласної Ради" за адресою: м.Вінниця, проспект Юності 53А.
Згідно із п. 2.1. Договору Підрядник повинен виконати передбаченні цим Договором роботи та надати Замовнику відповідні послуги, якість яких відповідає Державним будівельним нормам України ДБН Д.1.1.-1-2000. Договірна ціна є динамічною та розраховується у відповідності до Державних Будівельних норм України ДБН Д.1.1-1-2000. Рівень середньомісячної заробітної плати розрахунково складає 3400 грн. Перегляд договірної ціни обґрунтовується розрахунком та оформлюється сторонами шляхом укладання додаткових угод до договору.
Ціна цього Договору становить 34 684,69 грн в т.ч. ПДВ 11561,15 грн. Матеріали для виконання робіт постачаються Замовником. Підрядник вносить перелік використаних матеріалів в акт виконаних робіт з позначкою "матеріал замовника" (п. 3.1. Договору).
Відповідно до п. 4.1. Договору розрахунки здійснюється після підписання чергового акта здачі-приймання виконаних підрядних робіт протягом 3 (трьох) робочих днів.
Згідно із п. 5.1. Договору строк надання послуг до 31.12.2013 р. Місце поставки товарів, виконання робіт та надання послуг: м. Вінниця, проспект Юності, 53.
Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2013 р. (п. 10.1. Договору).
До вказаного Договору сторонами підписано локальний кошторис та договірну ціну на суму 34 684,69 грн.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору Відповідачем було виконано підрядні роботи, про що свідчать наявні в матеріалах справи акт приймання виконаних робіт (типова форма № КБ-2в) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт (типова форма № КБ-3) за липень 2013 року від 18.07.2013 р. на загальну суму 34 684 грн 69 коп., які підписані повноважними представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень, і скріплені печатками сторін.
Виконані роботи, Позивачем оплачені, що підтверджується наявним в матеріалах справи відповідними платіжними дорученнями № 241 від 19.09.2013 р. на суму 5 000 грн, № 261 від 03.10.2013 р. на суму 8 000 грн, № 263 від 03.10.2013 р. на суму 1 000 грн 55 коп., № 318 від 03.10.2013 р. на суму 4 000 грн, № 319 від 03.10.2013 р. на суму 418 грн, № 313 від 03.10.2013 р. на суму 4 000 грн, № 317 від 03.10.2013 р. на суму 5 000 грн, № 287 від 01.10.2013 р. на суму 2 500 грн, від 01.10.2013 р. на суму 2 582 грн 95 коп. та банківською випискою від 25.10.2013 р. на суму 2 183 грн 19 коп.
Як вбачається із матеріалів справи Державною фінансовою інспекцією у Вінницькій області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального закладу "Вінницький навчально-виховний комплекс: спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад Вінницької обласної ради" за період з 01.03.2011 р. по 01.12.2015 р. за результатами якої складено акт № 03-13/01 від 29.01.2016 р.
З вказаного акту слідує, що при здійсненні ревізії було встановлено факт оплати ФОП ОСОБА_1 згідно акту приймання виконаних робіт №1 за грудень 2013 р. вартості робіт без виключення вартості матеріалів наданих інтернатом на загальну суму 839 грн 04 коп. та факту прийняття й оплати завищеної вартості будівельно-монтажних робіт на суму 5 013 грн 21 коп. та 6 209 грн 94 коп. Відтак, внаслідок завищення касових і фактичних видатків за КЕКВ 1134 "Оплата послуг (крім комунальних)" інтернату завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 12 062 грн 19 коп.
Крім того, в матеріалах справи міститься претензія позивача вих. № 14 від 12.02.2015 р. до відповідача про відшкодування до державного бюджету завданих школі-інтернату збитків в розмірі 12 062 грн 19 коп.
Несплата відповідачем зазначеної у вимозі суми в добровільному порядку стала підставою для звернення з відповідним позовом до суду.
Приймаючи до уваги встановлені обставини суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом з моменту укладення сторонами Договору № 1/9 від 17.07.2013 р. беручи до уваги його зміст, характер взятих на себе сторонами зобов'язань між ними виникли правовідносини з договору будівельного підряду, регулювання яких здійснюється главою 61 "Підряд" § 3 "Будівельний підряд", ст.ст.875-886 ЦК України.
Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.
Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.
За положеннями ч.1 ст.843, ч.1 ст.844, ч.2 ст.845 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.
В частині 4 статті 853 Цивільного кодексу України закріплені положення про те, що у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.
Згідно частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
У ч. 4 ст. 879 ЦК України зазначено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
У пункті 4.1. Договору сторонами встановлено, що розрахунки здійснюється після підписання чергового акта здачі-приймання виконаних підрядних робіт протягом 3 (трьох) робочих днів.
Відповідно до пункту 100 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 року № 668, у разі виявлення невідповідності робіт, пред'явлених до оплати, встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін, розцінок та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт, замовник має право за участю підрядника скоригувати суму, що підлягає сплаті.
Тобто вказана норма передбачає корегування вартості будівельних робіт на стадії підписання актів приймання виконаних робіт.
При цьому, пункти 78, 79 Загальних умов покладають на Замовника обов'язок по здійсненню контролю за ходом, якістю, вартістю та обсягами виконаних робіт.
Згідно ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (частина 3 статті 632 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що у даному випадку правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі договорів підряду, у яких сторони вільно на власний розсуд визначили об'єм робіт, що підлягають виконанню, та їх вартість.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.526 ЦК України).
Як вказувалось вище, Підрядником виконано взяті за договорами зобов'язання по виконанню робіт повністю, а Замовником виконані роботи прийняті без будь-яких зауважень і претензій, про що свідчить наявний в матеріалах справи акт форми № 2 КБ-2в, який підписаний та скріплений печатками сторін, позивач повністю оплатив вартість виконаних відповідачем робіт, яка була визначена сторонами у договорі.
Доводи позивача переконливо не доводять існування розбіжностей між вартістю виконаних робіт зазначеною у Договорі з вартістю виконаних робіт, яка зазначена в актах виконаних робіт.
Як вбачається із матеріалів справи вартість виконаних Підрядником робіт, яка відображена в акті виконаних робіт, не виходить за межі, загальної суми Договору, що приводить суд до висновку про дотримання сторонами такої істотної умови, як ціна договору, та обумовлену цим недоведеність завдання позивачу збитків у зв'язку з неналежним виконанням виконавцем зобов'язань за вказаними договорами.
Наявні ж доводи позивача по суті спрямовані на зміну ціни в договорах після їх виконання сторонами, що згідно імперативних вимог ч.3 ст.632 ЦК України є неприпустимим.
Окрім того суд зазначає, що відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. У розумінні цієї статті Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Аналогічні приписи містяться у статті 225 ГК України. Згідно з пунктом 1 якої до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
За змістом ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.
Правильне встановлення порушеного цивільно-правового обов'язку за договором є необхідним для відповідної кваліфікації змісту правовідносин, що виникли із факту порушення.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки . Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Згідно зі ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до норми ст.19 Основного Закону держави - Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
В силу статей 33, 42, 43 ГПК України правосуддя в господарських сулах здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на вказані положення позивач при зверненні з позовом мав обґрунтувати свої вимоги поданими суду доказами, а відповідач - спростувати доводи позивача. Тобто, виходячи з наведених приписів, згідно з принципом змагальності саме позивач мав надати суду певні докази понесених збитків. У разі ж надання позивачем відповідних доказів та невизнання певних обставин відповідачем, на останнього покладається обов'язок їх спростування.
Так, позивач зобов'язаний довести суду обставини щодо наявності шкоди, протиправної поведінки відповідача, яка спричинила шкоду, причинний зв'язок між шкодою та поведінкою, вину відповідача як підставу для настання відповідальності, підстави виникнення обов'язку відповідача по відшкодуванню збитків та надати докази понесених позивачем збитків у заявленому розмірі.
В даному випадку з огляду на викладене вище суд приходить до висновку про те, що позивач згідно ст.33 ГПК України не довів належним чином факт заподіяння збитків відповідачем, протиправність його поведінки та причинний зв'язок цієї поведінки із заподіяними збитками, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування до відповідача такої міри цивільної відповідальності як відшкодування збитків позаяк судом встановлено, що роботи виконані відповідачем як підрядником належним чином у відповідності до умов укладеного Контракту і прийняті позивачем як замовником без будь-яких заперечень і претензій, отже, в діях відповідача відсутній повний склад цивільного правопорушення.
Таким чином, позивачем не доведено належними доказами протиправної поведінки відповідача у вигляді порушення договірного зобов'язання щодо виконання робіт за договорами.
Посилання позивача на виявлені Державною фінансовою інспекцією у Вінницькій області ревізією фінансово-господарської діяльності Комунального закладу "Вінницький навчально-виховний комплекс: спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад Вінницької обласної ради" порушення, які зафіксовані в акті № 03-13/01 від 29.01.2016 р. не приймається судом до уваги, оскільки вказаний акт не може обмежувати права і обов'язки сторін з приводу виконання зобов'язань за укладеним між ним Договором та впливати на умови цього Договору і змінювати його, у тому числі щодо обсягів та вартості виконаних робіт.
У той же час, виявлення вказаних порушень може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку.
Разом з тим, довідка контрольно-ревізійного управління чи акт перевірки може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема - пред'явлення відповідного позову до суду), однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.
Беручи до уваги викладене вище, оцінюючи встановлені обставини справи та приписи законодавства в сукупності суд з огляду на те, що сторони при укладенні договору узгодили обсяг і зміст робіт, договірну ціну; замовником при укладенні договору без перевірки погоджено розрахунок договірної ціни та локального кошторису, зміни до якого згідно із ч. 3 ст. 844 Цивільного кодексу України можуть вноситись лише за погодженням сторін; відсутність підтвердження тієї обставини, що підрядник при виконанні договору відступив від умов та допустив інші порушення договору підряду, які мають наслідком виникнення у замовника збитків; прийняття робіт замовником за відсутності контролю та перевірки обсягів виконаних підрядником робіт, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 853 Цивільного кодексу України, дійшов висновку, що позовні вимоги із доводами, які обґрунтовують їх, не можуть слугувати підставою для його задоволення в зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні позову з мотивів наведених вище.
Водночас щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності суд вважає необхідним зазначити наступне.
Згідно із пунктом 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
З огляду на вказані вище мотиви суд зауважує, що в зв'язку із безпідставністю та необґрунтованістю заявленого позову у суду відсутні підстави для застосування строку позовної давності.
При прийнятті судового рішення судом було враховано правові позиції Вищого господарського суду України викладені в постановах № 926/154/14 від 24.03.2015 р., № 914/3685/14 від 25.03.2015 р., № 904/8833/14 від 29.04.2015 р.
Судовий збір в зв'язку з відмовою в позові покладається на позивача у відповідності до приписів ст.49 ГПК України.
В судовому засіданні 01.02.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 43, 45, 22, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову Комунального закладу "Вінницький навчально-виховний комплекс: спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад Вінницької обласної ради" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 12 062 грн 19 коп. відмовити повністю.
Повне рішення складено 06 лютого 2017 р.
Суддя О.О. Банасько
віддрук. 1 прим.:
1 - до справи.