Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710
Харків
02 лютого 2017 р. № 820/291/17
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Старосєльцева О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області
про зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати незаконною бездіяльність відповідача, Територіального управління державної судової адміністрації в Харківської області щодо виплатити одноразової допомоги у розмірі 25% на кожного члена родини - дружини та доньки;
- зобов'язати відповідача, Територіальне управління державної судової адміністрації в Харківської області провести виплату одноразової допомоги 25% на кожного члена родини - дружину та доньку на загальну суму 6090грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що невиплата одноразової допомоги у зв'язку з переїздом до іншої місцевості у розмірі 25% (окладу) на кожного члена родини, суперечить закону.
Відповідач, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області з поданим позовом не погодився.
В обгрунтування заперечень проти позову зазначив, що відсутні бюджетні асигнування на проведення спірних виплат.
Оскільки визначене ч.1 ст.2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України, а також подані обома сторонами клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд, зібравши докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, доходить висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження.
Суд, вивчивши доводи позову, заперечень проти позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, котрі врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Сторонами по справі визнаються ті обставини, що позивач, ОСОБА_1 з 16.09.2002р. працював на посаді судді Стаханівського міського суду Луганської області, а Указом Президента України від 07.04.2015 р. № 203/2015р. був переведений до Ленінського районного суду м.Харкова, зарахований до штату цього суду, на підставі наказу Ленінського районного суду м.Харкова від 05.10.2016 року № 7.2-123 ОСОБА_1 одержав від ТУ ДСА у Харківській області одноразову допомогу у зв'язку з переїздом на роботу в іншу місцевість у сумі 9.804,90грн. (нараховано - 12.180,00грн.; утримано 2.192,40грн. податку з доходів фізичних осіб та 182,70грн. військового збору.).
У подальшому позивач звернувся до Ленінського районного суду міста з приводу виплати допомоги у зв'язку з переїздом на роботу в іншу місцевість на членів своєї родини, а саме: на дружину ОСОБА_2 та доньку ОСОБА_3.
Наказом Голови Ленінського районного суду м.Харкова від 05.01.2017 року зазначено виплатити судді Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_1, який переїхав на роботу в іншу місцевість, до Ленінського районного суду м. Харкова, у зв'язку з припиненням роботи Стаханівського міського суду Луганської області, одноразову допомогу на кожного члена сім'ї, а саме: на дружину ОСОБА_2 та на доньку ОСОБА_3, в розмірі 25% одноразової допомоги судді за новим місцем роботи, що був встановлений на момент переїзду.
Листом відповідача від 10.01.2017р. №04-46/69/17 зазначений наказ було повернуто без виконання з причини відсутності таких коштів у кошторисі Ленінського районного суду міста Харкова.
Окрім того, судом встановлено, що позивач листом від 17.11.2016р. звертався до відповідача з приводу виплати одноразової допомоги у зв'язку з переїздом на роботу в іншу місцевість на кожного члена родини у розмірі 25% посадового окладу заявника.
Листом від 17.11.2016р. №04-45/4577/16 відповідач довів до відома заявника, що дія постанови КМУ від 02.03.1998р. №225 «Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість» не може бути поширена на суддю Ленінського районного суду міста Харкова ОСОБА_1., адже переведення працівника в іншу установу тягне за собою розірвання трудового договору з попереднім роботодавцем та укладення нового трудового договору по новому місцю роботи.
Розглядаючи справу, суд бере до уваги, що правовідносини з приводу проходження публічної служби професійним суддею унормовані, насамперед, ст..ст. 124-131 Конституції України та деталізовані нормами Законів України «Про статус суддів» (діяв до 07.07.2010 року), «Про судоустрій України» (діяв до 07.07.2010 року), «Про судоустрій і статус суддів» (діяв до 02.06.2016 року, втатив чинність частково).
З приписів наведених норм матеріального права чітко і однозначно слідує, що роботодавцем для професійного судді завжди виступає Держава, а уповноваженими особами роботодавця є Президент України (у випадку призначення на посаду професійного судді вперше строком на п'ять років та у випадку переведення до іншого суду тієї ж юрисдикції та інстанції) або Верховна Рада України (у випадку обрання на посаду професійного судді безстроково), які і видають розпорядчі управлінські акти про призначення судді на посаду.
Звідси витікає, що на протязі всієї суддівської кар'єри правовідносини з проходження публічної служби на посаді професійного судді не припиняються, а існують постійно незалежно від конкретної посади, яку обіймає суддя, адже за волевиявленням законодавця професійний суддя не укладає трудового договору з конкретним судом, а лише зараховується до штату органу судової влади.
Нормами спеціальних актів законодавства питання виплати одноразової допомоги професійному судді у зв'язку з переїздом на роботу в іншу місцевість не врегульовано. Разом з тим, оскільки положення цих актів не містять окремих застережень про неможливість таких виплат, слід застосувати правила загальних норм, які присвячені регламентуванню таких виплат, а саме: ст.120 КЗпПУ та Постанови КМУ від 02.03.1998р. № 255 "Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість".
Так, відповідно до ст.120 Кодексу законів про працю України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з переведенням, прийняттям або направленням на роботу в іншу місцевість.
Згідно з п. «г». ч.1 Постанови КМУ від 02.03.1998р. № 255 "Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість" працівникам у зв'язку з переведенням їх на іншу роботу, якщо це пов'язано з переїздом в іншу місцевість (в інший населений пункт), виплачуються одноразова допомога самому працівникові - в розмірі його місячного посадового окладу (тарифної ставки) за новим місцем роботи і кожному члену сім'ї, який переїжджає, в розмірі 25 відсотків одноразової допомоги самого працівника.
У рішенні Ради Суддів України від 9 червня 2016 року N 42 "Про виплату суддям компенсації, пов'язаної з переїздом в іншу місцевість" зазначено, що компенсації, передбаченої статтею 120 Кодексу законів про працю України, підлягають матеріальні витрати, пов'язані з переїздом суддів на роботу в іншу місцевість, лише у разі переведення суддів до іншого суду у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, оскільки настання таких обставин не залежать від волі судді, на противагу переведенню суддів в порядку конкурсу.
Таким чином, на позивача має поширюватись дія загальних правил відносно гарантій у зв'язку з переїздом на роботу в іншу місцевість, тобто дія норм ст.120 КЗпПУ та Постанови КМУ від 02.03.1998р. № 255 "Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість".
З матеріалів справи вбачається, що позивач був переведений на посаду судді Ленінського районного суду міста Харкова не у порядку конкурсу, ОСОБА_2 є членом сім'ї позивача як дружина (свідоцтво про шлюб НОМЕР_2 від 11.11.1995 року), ОСОБА_3 - як донька (свідоцтво про народження НОМЕР_3 від 05.10.2001 року).
Арифметичних помилок проведений позивачем розрахунок коштів по одноразовій допомозі у зв'язку з переїздом на роботу в іншу місцевість на членів родини не містить.
Таким чином, позивач має суб'єктивне право на одержання спірних виплат.
Суд також вважає, що твердження відповідача, Територіального управління ДСА щодо відсутності коштів спростовуються практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою: - безпідставним є посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань. Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава через створювані нею органи несе обов'язок щодо своєчасної та повної виплати саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі ( Рішення від 08.11.2005 р. "Кечко проти України"); принцип верховенства права зобов'язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя ( заява № 31443/96, Рішення від 22.06.2004 р., п. 184, справа "Броньовський проти Польщі").
Водночас з цим суд вважає за необхідне взяти до уваги правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові 06.07.2016р., згідно з якою як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Відповідач відмовив у проведенні спірних виплат на користь позивача.
За таких обставин, факт вчинення відповідачем бездіяльності не підтверджується матеріалами справи.
Тому в силу приписів ст..11 КАС України суд вважає за необхідне визнати протиправною вчинену відповідачем відмову та покласти на відповідача обов'язок провести виплату спірних сум.
Кім того, суд не вбачає підстав для покладення обов'язку на відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області щодо виплати одноразової допомоги на кожного члена родини у розмірі 25% посадового окладу ОСОБА_1 на загальну суму 6090грн.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (ЄДРПОУ 26281249, 61050, м.Харків, майдан Героїв Небесної Сотні, 36) виплатити одноразову допомогу на кожного члена родини у розмірі 25% посадового окладу ОСОБА_1 (НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ід.к.НОМЕР_4, місце реєстрації: АДРЕСА_1; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2) на загальну суму 6090грн.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Старосєльцева О.В.