Справа № 758/11595/14-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Шаховніна М.О.
№ апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.
22-ц/796/2331/2017
02 лютого 2017 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Панченка М.М.
при секретарі - Куркіній І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 01 грудня 2016 року про повернення заявнику ОСОБА_3 заяви про внесення уточнень до ухвали Подільського районного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року про застосування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7, Товариство з обмеженою відповідальністю «Соціальна молодіжна ініціатива» про розподіл майна, -
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 01 грудня 2016 року заяву позивача ОСОБА_3 про застосування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7, Товариство з обмеженою відповідальністю «Соціальна молодіжна ініціатива» про розподіл майна повернуто заявнику.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, позивач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 01 грудня 2016 року скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення його заяви в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права. Повертаючи йому його заяву від 17 листопада 2016 року, в якій він просив постановити уточнюючу додаткову ухвалу до ухвали Подільського районного суду м.Києва від 17.11.2015 року про накладення заборони на відчуження земельної ділянки з підстав несплати ним судового збору при її поданні, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що він є інвалідом ІІ групи, а тому, в силу положень ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7, Товариство з обмеженою відповідальністю «Соціальна молодіжна ініціатива» в судове засідання не з'явилися, явку своїх представників не забезпечили, про день та час слухання справи судом повідомлялися у встановленому законом порядку, а тому, колегія суддів вважає можливим розглядати справу у їх відсутність.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що в провадженні Подільського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7, Товариство з обмеженою відповідальністю «Соціальна молодіжна ініціатива» про розподіл майна.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 20 січня 2015 року відкрито провадження у даній справі.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року застосовано заходи забезпечення позову у справі та накладено заборону на відчуження земельної ділянки площею 0,06 га, розташованої на території Данилівської сільської ради (с. Липовий Скиток), Васильківського району Київської області, АДРЕСА_1, придбаної 01 грудня 2007 року на ім'я ОСОБА_4, у реєстраційній службі Васильківського міськрайонного управління юстиції.
17 листопада 2016 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою, в якій просив постановити додаткову уточнюючу ухвалу до ухвали Подільського районного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року, вказавши кадастровий номер земельної ділянки, на яку було накладено заборону відчуження.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 01 грудня 2016 року заяву позивача ОСОБА_3 повернуто заявнику.
Постановляючи дану ухвалу, суд першої інстанції виходив з положень ст. 153 ЦПК України, ст.ст. 3, 4 Закону України «Про судовий збір», зазначаючи, що ОСОБА_3 було подано заяву про забезпечення позову, проте не сплачено у встановленому законодавством розмірі судовий збір за її подання, а тому ця заява підлягає поверненню заявнику.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки він не відповідає матеріалам справи та вимогам процесуального права, з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилом ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Стаття 11 ЦПК України закріплює, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, 17 листопада 2016 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою, яка за своїм змістом є заявою про постановлення додаткової ухвали до ухвали Подільського районного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року про встановлення заборони відчуження земельної ділянки.
Вимог щодо застосування додаткових заходів забезпечення позову подана ОСОБА_3 заява не містить.
Як встановлено в ст. 79 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
В преамбулі до Закону України «Про судовий збір» вказується, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Згідно ст. 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.
При цьому, положеннями даного Закону не передбачено сплату судового збору за подання до суду заяви про внесення уточнень чи доповнень до раніше ухвалених судових рішень.
Суд першої інстанції вищевказані положення законодавства не врахував, зміст заяви позивача належним чином не дослідив, помилково послався на те, що ОСОБА_3 подано заяву про забезпечення позову та не сплачено за неї судовий збір, в зв'язку чим безпідставно повернув вказану заяву заявнику із посиланням на положення підпункту 4 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» та статті ст. 153 ЦПК України.
Крім того, в статті 5 Закону наведено перелік осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору.
Так, згідно пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.
В пункті 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз'яснено, що, оскільки передбачені Законом України «Про судовий збір» пільги щодо сплати судового збору стосуються лише справи та її руху, сплата судового збору за подання до суду заяв про забезпечення доказів або здійснюється на загальних підставах за визначеними ставками незалежно від того, чи звільнені позивачі від сплати судового збору за пред'явлення певних позовів. Проте це не стосується деяких категорій осіб незалежно від виду позову, оскільки Законом України «Про судовий збір» вони взагалі звільнені від сплати судового збору, тобто і за оскарження ухвал суду та за вчинення інших процесуальних дій (зокрема, категорії, визначені у пунктах 8, 9, 18 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_3 є інвалідом ІІ групи довічно, що підтверджується копією Пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 13 жовтня 2009 року.
Таким чином, за змістом ст. 5 Закону України «Про судовий збір», він звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, за вчинення будь-яких процесуальних дій, зокрема і за подання до суду заяв будь-якого змісту.
Суд першої інстанції матеріали справи належним чином не дослідив, наявність у заявника ОСОБА_3 пільг щодо сплати судового збору не з'ясував, у зв'язку чим, помилково повернув заяву ОСОБА_3, пославшись на несплату останнім судового збору.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
За наведених обставин, оскільки судом першої інстанції не було дотримано визначеного процесуальним законодавством порядку вирішення питання щодо прийняття заяви ОСОБА_3 про внесення уточнень до ухвали Подільського районного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року про застосування заходів забезпечення позову, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_3 є частково обґрунтованими, ухвала Подільського районного суду м. Києва від 01 грудня 2016 року постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому, за правилом п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 задовольнити частково.
Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 01 грудня 2016 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: