06.10.09р. Справа № 17/168-09
За позовом Комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 23, м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телевідеосервіс", м. Дніпропетровськ
про стягнення 6 316 грн. 04 коп.
Суддя Суховаров А.В.
Представники:
від позивача - Смірнов А.А., представник, довіреність №б/н від 20.03.09р.
від відповідача - Острин Д.А., директор, довіреність №б/н від 21.09.09р.
Суть спору:
Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство № 23 (надалі -позивач) звернулося до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телевідеосервіс" (надалі - відповідач) заборгованість у розмірі 6 127 грн. 25 коп., що виникла у результаті несвоєчасної сплати витрат на утримання будинку та прибудинкової території, пені у розмірі 188,29 грн., та судові витрати.
Відповідач позовні вимоги не визнає повністю. У відзиві зазначає, що роботи пов'язані з обслуговуванням та утриманням будинку та прибудинкової території відповідачем не виконуються. При цьому, комплекс робіт покладений на відповідача виконується нашим підприємством самостійно. Окрім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази в підтвердження належного виконання договору № 66 від 01.01.07р.
У судовому засіданні оголошувалась перерва з 22.09.09р. по 06.10.09р., згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою представника позивача та відповідача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд -
встановив:
01.01.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 66 про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території (надалі -Договір), згідно якого комунальне житлово-експлуатаційне підприємство № 23 (позивач по справі) забезпечує обслуговування, експлуатацію, ремонт та утримання прибудинкової території будівлі, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Правди, 91, а співвласник (відповідач по справі), якому належить на праві власності не житлове приміщення площею 284,8 кв.м., що використовується ним під магазин, бере участь у витратах позивача на виконання зазначених робіт пропорційно до займаної ним площі у зазначеній будівлі. (розділ 1 Договору).
Строк дії цієї угоди, становить один рік, до 01.01.08 р., а у разі відсутності заяви однієї із сторін про його припинення або зміну, продовжується на той самий термін і на тих самих умовах (п.п. 5.1, 5.5 Договору).
Так, за умовами п. 2.1.2 вказаного договору позивач взяв на себе зобов'язання щоквартально, до 20 числа місяця, слідую чого за звітним кварталом, надавати відповідачу розрахунок експлуатаційних витрат та рахунок.
Після виконання позивачем названої вище умови Договору, згідно приписів п. 2.2.3 цього ж договору, у відповідача виникає зобов'язання із внесення плати на рахунок КЖЕП № 23 не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом відповідно до наданого рахунка.
Відповідно наданих КЖЕП №23 до матеріалів справи щоквартальних розрахунків експлуатаційних платежів за період з 01.01.2007 р. по 01.08.2009 р. та відповідних рахунків, загальна вартість наданих послуг за утримання будинку та прибудинкової території склала 6 127 грн. 75 коп.
На підставі п. 4.2 Договору, в зв'язку з несвоєчасним внесенням плати нараховується пеня із розрахунку 1% облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення платежу, позивач нарахував співвласнику суму пені за період з 16.03.09р. по 01.08.09р., яка складає 188 грн. 29 коп.
На час розгляду справи відповідач доказів оплати вищезазначених послуг суду не надав.
З урахуванням встановлених обставин та наданих позивачем доказів на підтвердження заявлених вимог, суд вважає за необхідне відмовити у задоволені позову з наступних підстав.
Згідно ст. 360 Цивільного кодексу України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, що до яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Таким чином, відносини що виникли між сторонами є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, цивільні (господарські) зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Разом з тим, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не надано суду належних доказів надання відповідачу розрахунків експлуатаційних витрат та рахунків на оплату послуг за спірний період.
Надані акти про відмову співвласника ставити підпис на копії рахунку не можуть прийматися судом як належні докази у розумінні ст.ст. 32, 36 Господарського процесуального кодексу України, оскільки складені лише представниками (робітниками) позивача, тобто особами неупередженість яких викликає сумнів. Крім того, аналіз спірних актів за період 2007-2009 років відображує їх складання робітниками позивача безпосередньо перед поданням позову до суду, так як всі акти оформлені у єдиному стилі: бухгалтером -Корецькою Л.М. та інженером І кат. -Ляш Н.В., одним і тим же кольором чорнил ручки.
При цьому на вимогу господарського суду доказів направлення претензії відповідачу про існуючу заборгованість, також КЖЕП № 23 не надано.
Згідно вимогам ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
За умовами п. 3 ст. 220 Господарського кодексу України боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.
Статтею 221 Господарського кодексу України передбачено, що кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.
Безпідставними є посилання відповідача і на те, що комплекс Договірних послуг був наданий відповідачу за спірною адресою будівлі у повному обсязі, адже з документів, які додані до матеріалів справи, суд не вбачає жодного доказу в підтвердження належного виконання чи/або будь-якого надання послуг по утриманню будівлі та прибудинкової території.
Приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 цього Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 6 127 грн. 75 коп. заборгованості з оплати витрат на утримання будинку та прибудинкової території та 188 грн. 29 коп. пені є необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати у справі покладаються на позивача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 4, 32-34, 43-45, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя А.В. Суховаров
Рішення підписано-09.10.09р.