Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
м. Харків
01 лютого 2017 р. Справа № 820/5274/16
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Нуруллаєва І.С.
при секретарі судового засідання - Король Д.О.,
за участю позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - Тарасова А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Харківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання неправомірними та недійсними розпоряджень, поновлення на посаді, -
Позивач, ОСОБА_2, звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської районної державної адміністрації Харківської області, в якому з врахуванням уточнень просить суд:
- визнати неправомірними і недійсними та скасувати розпорядження Харківської районної державної адміністрації Харківської області № 196-к від 25.08.2016 року "Про звільнення ОСОБА_2.";
- скасувати в частині 1.3, 2.2, 3.1 та п.9 розпорядження Харківської районної державної адміністрації Харківської області №158-к від 21.06.2016 року;
- скасувати в частині п.1 розпорядження Харківської районної державної адміністрації Харківської області №160-к від 23.06.2016 року.
В обґрунтування позову зазначено, що звільнення ОСОБА_2 на підставі п.1 ч.3 ст. 43 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889-VIII є незаконним та протиправним, оскільки при звільненні відповідачем не виконано та порушено порядок вивільнення працівників, а саме: переважне право залишення на посаді, одночасно із попередженням про звільнення не було запропоновано інші посади. Також позивачем вказано, що під час доведення до відома розпорядження №160-к від 23.06.2016 року "Про попередження про зміну істотних умов праці" не велося мови про скорочення штату та звільнення працівників та не було надано для ознайомлення Додаток №2 вказаного розпорядження. Водночас підставою для видання розпорядження №160-к від 23.06.2016 року "Про попередження про зміну істотних умов праці" є розпорядження №158-к від 21.06.2016 року "Про структуру районної державної адміністрації", в ознайомленні з яким позивачу було відмовлено. З врахуванням зазначеного оскаржувані позивачем розпорядження в частині, що стосуються прав ОСОБА_2 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав.
Представник відповідача Харківської районної державної адміністрації Харківської області у наданих до суду письмових запереченнях проти заявленого позову заперечував з підстав необґрунтованості та зазначив, що у зв'язку з набранням чинності Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889-VIII та з метою вжиття заходів, спрямованих на забезпечення раціонального використання бюджетних коштів та оптимізацію чисельності працівників структурних підрозділів обласної державної адміністрації та районних державних адміністрацій, головою Харківської обласної державної адміністрації було видано доручення "Про забезпечення раціонального використання бюджетних коштів та оптимізації чисельності працівників структурних підрозділів обласної державної адміністрації" від 14.06.2016 №01-28/453, на виконання якого підготовлено штатний розпис апарату Харківської районної державної адміністрації Харківської області на 2016 рік. В подальшому головою Харківської районної державної адміністрації Харківської області було видано розпорядження "Про структуру районної державної адміністрації" від 21.06.2016 року №158-к. Оскаржуване позивачем розпорядження №158-к від 21.06.2016 року в частині п. 1.3, 2.2, 3.1 та п.9, а також п.1 розпорядження Харківської районної державної адміністрації Харківської області №160-к від 23.06.2016 року винесені відповідачем в межах повноважень та у відповідності з діючим законодавством. Розпорядження Харківської районної державної адміністрації Харківської області № 196-к від 25.08.2016 року "Про звільнення ОСОБА_2." видано у зв'язку з неподанням ОСОБА_2 керівнику державної служби заяви про звільнення або заяви про переведення на іншу запропоновану їй посаду. Таким чином позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Позивач в судове засідання прибула, позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити позов.
Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав необґрунтованості.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.
Під час судового розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_2, перебуваючи на публічній службі, працювала в Харківській районній державній адміністрації на посаді керівника апарату, що підтверджена наявною в матеріалах справи копією трудової книжки позивача (а.с.10).
За наявними в матеріалах справи доказами встановлено, що головою Харківської обласної державної адміністрації видано доручення «Про забезпечення раціонального використання бюджетних коштів та оптимізації чисельності працівників структурних підрозділів обласної державної адміністрації та районних державних адміністрацій» від 14.06.2016 № 01-28/453 (а.с. 26-27).
Вказаним дорученням з метою вжиття заходів, спрямованих на забезпечення раціонального використання бюджетних коштів та оптимізацію чисельності працівників структурних підрозділів обласної державної адміністрації та районних державних адміністрацій, відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України, пункту 9 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», Законів України «Про державну службу», «Про місцеві державні адміністрації». Кодексу законів про працю України доручено, зокрема, головам районних державних адміністрацій: вжити відповідно до чинного законодавства України та з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2005 року № 179 «Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій» (зі змінами) заходів щодо оптимізації чисельності працівників структурних підрозділів обласної державної адміністрації та районних державних адміністрацій з метою забезпечення утримання працівників в межах фонду заробітної плати, затвердженого у кошторисі; забезпечити затвердження у встановленому порядку штатних розписів структурних підрозділів обласної державної адміністрації та районних державних адміністрацій. Термін: до 21 червня 2016 року; забезпечити неухильне дотримання чинного законодавства України під час попередження про зміну істотних умов державної служби (праці) та вивільнення відповідних працівників у зв'язку з оптимізацією чисельності працівників структурних підрозділів обласної держаної адміністрації та районних державних адміністрацій.
На виконання вказаного доручення Харківською райдержадміністрацією підготовлено штатний розпис апарату Харківської районної державної адміністрації на 2016 рік, який було затверджено заступником голови - керівником апарату Харківської обласної державної адміністрації ОСОБА_4 ( а.с.28-30).
Також головою Харківської районної державної адміністрації видано розпорядження «Про структуру районної державної адміністрації» від 21.06.2016 № 158-к (а.с. 31-36).
З дослідження наявних в матеріалах справи копій вказаного розпорядження з додатками судом встановлено, що ним з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 року №271 «Про затвердження критеріїв визначення переліку посад працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, затвердженого начальником Міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби у Харківській та Сумській областях 25.05.2016 року, було затверджено перелік структурних підрозділів апарату райдержадміністрації, перелік управлінь, відділів та інших структурних підрозділів райдержадміністрації, встановлено граничну чисельність працівників апарату та інших структурних підрозділів райдержадміністрації.
Також вказаним розпорядженням, зокрема пунктом 2.2 виведено з апарату райдержадміністрації посаду керівника апарату райдержадміністрації, та 3.1 введено в апарат райдержадміністрації посаду заступника голови райдержадміністрації - керівника апарату.
У зв'язку з виданням розпорядження «Про структуру районної державної адміністрації» від 21.06.2016 № 158-к з врахуванням положення статей 5,6,39,47 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», головою Харківської районної державної адміністрації було прийнято розпорядження голови «Про попередження про зміну істотних умов праці» від 23.06.2016 № 160-к (а.с. 37-39).
Пунктом 1 розпорядження від 23.06.2016 № 160-к начальнику відділу кадрової роботи апарату Харківської райдержадміністрації Іщенко В.В. було доручено в установленому законом порядку персонально попередити працівників райдержадміністрації про зміну істотних умов праці.
Про виконання вказаного пункту розпорядження свідчить додаток до п.1 розпорядження голови Харківської райдержадміністрації від 23.06.2016 № 160-к «Попередження про зміну істотних умов праці», затверджений заступником голови Харківської РДА Малишевою О.В. (а.с. 38-39).
Під час судового розгляду за наявними в матеріалах справи доказами судом встановлено, що позивач була ознайомлена з розпорядженням від 23.06.2016 року №160-к, але від проставлення свого особистого підпису відмовилася, на підтвердження чого представником відповідача надано до суду акт від 24.06.2016 року (а.с.40).
Головою Харківської районної державної адміністрації 25.08.2016 року відповідно до ч.3 п.1 ст. 43 Закону України від 10.12.2015 року №889-VІІІ «Про державну службу», розпорядження голови районної державної адміністрації від 23.06.2016 року №160-к «Про попередження про зміну істотних умов праці», керуючись статтями 5, 6, 39, 47 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» прийнято розпорядження «Про звільнення ОСОБА_2.» № 196-к (а.с. 41).
З розпорядженням від 25.08.2016 року №196-к позивач ознайомлена 26.08.2016 року, про що свідчить підпис останньої.
Позивачем під час судового розгляду справи вказано, що їй не було запропоновано інших посад для продовження служби в день попередження про зміну істотних умов праці, натомість матеріали справи містять акт від 25.08.2016 року про відмову у ознайомленні зі списком вакансій та відмову від переведення на запропоновані посади (а.с. 142).
Відповідно до приписів ст. 5 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій. У межах бюджетних асигнувань, виділених на утримання відповідних місцевих адміністрацій, а також з урахуванням вимог статті 18 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Згідно з положеннями ст. 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», голови місцевих державних адміністрацій, зокрема, призначають на посади та звільняють з посад своїх заступників, керівників структурних підрозділів відповідно до статей 10 та 11 цього Закону; призначають на посади та звільняють з посад керівників апаратів місцевих державних адміністрацій та керівників структурних підрозділів апаратів місцевих державних адміністрацій; затверджують положення про апарат місцевої державної адміністрації та положення про її структурні підрозділи.
Суд зазначає, що принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 року.
Згідно з п. 4 ч.1 ст.2 Закону України "Про державну службу" №889-VIII посада державної служби - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов'язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про державну службу" №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Згідно з положеннями ч.2 ст.5 Закону України "Про державну службу" №889-VIII відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Повноваження керівника державної служби визначені приписами ст. 17 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII, відповідно до якої повноваження керівника державної служби здійснюють, зокрема, у державних органах, посади керівників яких належать до посад державної служби, - керівник відповідного органу.
Позивачем під час судового розгляду справи було вказано, що відповідач в порушення норм діючого законодавства не ознайомив її з вказаним розпорядженням.
Судом було витребувано у відповідача докази ознайомлення або не ознайомлення позивача з розпорядження від 21.06.2016 № 158-к, на виконання чого до суду надано довідку-повідомлення від 07.12.2016 року №123в за підписом начальника загального відділу апарату райдержадміністрації, зі змісту якої судом встановлено, що відповідно до пункту 98 Інструкції з питань діловодства Харківської районної державної адміністрації, затвердженої розпорядженням голови райдержадміністрації від 29.02.2012 № 444 (зі змінами) лист-ознайомлення на розпорядження від 21.06.2016 № 158-к не передбачено, у зв'язку з тим, що мова в розпорядженні йдеться про структуру адміністрації, без зазначення конкретних осіб (працівників), чим спростовано вказані доводи позивача.
Щодо посилань позивача на неможливість застосування до посади керівника апарату положень постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 року №271 «Про затвердження критеріїв визначення переліку посад працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, затвердженого начальником Міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби у Харківській та Сумській областях 25.05.2016 року, судом встановлено наступне.
Вказаним розпорядженням від 21.06.2016 № 158-к визначено не лише критерії віднесення посад до державної служби, а і визначено введення до штату райдержадміністрації посад працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, в порядку визначеному Законом України «Про державну службу».
З врахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що прийняття відповідачем розпорядження від 21.06.2016 № 158-к, у частині яка оскаржується, не суперечить нормам діючого законодавства.
Щодо позовних вимог позивача про скасування п.1 розпорядження Харківської районної державної адміністрації Харківської області №160-к від 23.06.2016 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.43 Закону України "Про державну службу" №889-VIII підставами для зміни істотних умов державної служби є:
1) ліквідація або реорганізація державного органу;
2) зменшення фонду оплати праці державного органу;
3) скорочення чисельності або штату працівників у зв'язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу.
Не вважається зміною істотних умов державної служби зміна назви структурного підрозділу державного органу або посади, не пов'язана із зміною функцій державного органу та основних посадових обов'язків (ч.2 ст.43 Закону України "Про державну службу" №889-VIII ).
Згідно із ч.3 ст.43 Закону України "Про державну службу" №889-VIII зміною істотних умов державної служби вважається зміна:
1) належності посади державної служби до певної категорії посад;
2) основних посадових обов'язків;
3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення;
4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу;
5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).
Відповідно до ч.4 ст.43 Закону України "Про державну службу" №889-VIII про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.
У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв'язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби.
Якщо протягом 60 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.
У разі незгоди державного службовця із зміною істотних умов державної служби він має право оскаржити відповідне рішення в порядку, визначеному статтею 11 цього Закону (ч.5 ст.43 Закону України "Про державну службу" №889-VIII ).
Отже, суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача в частині видання оскаржуваного позивачем розпорядження в частині пункту 1.
Оскільки позивач відмовилась від підпису додатку до цього розпорядження, про що свідчить акт від 24.06.2016 року, то суд приходить до висновку, що позивач була попереджена про зміну істотних умов праці у порядку визначеному ч.4 ст.43 Закону України "Про державну службу" №889-VIII.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 87 Закону України «Про державну службу» №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є:
1) скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі;
2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;
3) отримання державним службовцем двох підряд негативних оцінок за результатами оцінювання службової діяльності;
4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
Пунктом 3 вказаної статті передбачено, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.
Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.
Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення має право поворотного прийняття на службу за його заявою, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.
З наданих представником відповідача письмових та усних пояснень встановлено, що звільнення позивача відбулося через те, що позивач була попереджена про зміну істотних умов праці у порядку визначеному частиною 4 ст. 43 Закону України «Про державну службу», не подала керівнику державної служби заяви про звільнення на підставі пункту 6 ч.1 ст. 83 цього Закону або заяви про переведення на іншу запропоновану їй посаду не пізніш як за 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби, у зв'язку зі скороченням посади керівника апарату Харківської районної державної адміністрації, що передбачено розпорядженням від 21.06.2016 № 158-к.
Крім того, матеріали справи містять акт від 25.08.2016 року, згідно з яким позивачу було надано для ознайомлення список вакансій Харківської райдержадміністрації, а саме: завідувач сектору з питань діловодства, бухгалтерського обліку та звітності служби у справах дітей райдержадміністрації; головний спеціаліст відділу фінансового забезпечення апарату райдержадміністрації, провідний документознавець організаційного відділу апарату райдержадміністрації, провідний документознавець сектору контролю апарату райдержадміністрації. Натомість позивач від ознайомлення та переведення на вказані посади відмовилась (а.с. 142).
У зв'язку з відсутністю інших посад, які могли б бути запропоновані ОСОБА_2, відповідачем було видано розпорядження № 196-к від 25.08.2016 року "Про звільнення ОСОБА_2.".
Щодо посилання позивача на порушення ст. 252 КЗпП України під час видання розпорядження № 196-к від 25.08.2016 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 252 КЗпП України працівникам підприємств, установ, організацій, обраним до складу виборних профспілкових органів, гарантуються можливості для здійснення їх повноважень.
Зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є.
Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).
За наявними в матеріалах справи доказами судом встановлено, що позивач не є членом профспілкової організації Харківської РДА, а є членом іншої профспілкової організації - Харківського обласного комітету профспілки науки та фінансів (а.с. 51).
Відповідно до положень ст. 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається зокрема, у разі звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації.
Щодо посилання позивача на порушення відповідачем вимог ст. 49-2 КЗпП України, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Суд зазначає, що матеріали справи містять лист від 07.12.2016 року №121в за підписом головного спеціаліста відділу управління персоналом райдержадміністрації, з якого судом встановлено, що відповідачем До районного центру зайнятості повідомлення про майбутнє вивільнення не надавалося, оскільки працівники були попереджені не про вивільнення, а про зміну істотних умов праці.
Таким чином суд вважає вказані доводи позивача не обґрунтованими, оскільки приписи вказаної статті фактично дотримані відповідачем.
З врахуванням зазначеного суд приходить до висновку про правомірність виданого відповідачем розпорядження № 196-к від 25.08.2016 року.
Суд зазначає, що частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
При зазначених обставинах, суд вважає позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Харківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання неправомірними та недійсними розпоряджень, поновлення на посаді - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 06 лютого 2017 року.
Суддя Нуруллаєв І.С.