Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
м. Харків
30 січня 2017 р. Справа № 820/497/16
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Нуруллаєва І.С.,
при секретарі судового засідання - Король Д.О.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування наказу та поновлення на посаді, -
Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просить суд скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області № 67 о/с від 03.12.2015 року; поновити ОСОБА_3 на посаді поліцейського роти дорожньо - патрульної служби Головного управління Національної поліції в Харківській області.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2016 р. адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування наказу та поновлення на посаді - задоволено в повному обсязі.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 р. апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області залишено без задоволення. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2016 р. по справі № 820/497/16 залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.11.2016 року касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2016 р. року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, а також зазначено, що судом першої інстанції залишено поза увагою клопотання позивача про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, як і не досліджено обставин, з якими приписи законодавства пов'язують питання дотримання строку звернення до суду, поважність причин, за яких цей строк було пропущено, а також наслідки пропуску цього строку. Також зазначено, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції й погоджуючись з його висновками про незаконність виданого Головним управлінням Національної поліції в Харківській області наказу від 03 грудня 2015 року №67 о/с "По особовому складу" про звільнення поліцейського роти дорожньо-патрульної служби Головного управління Національної поліції в Харківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_3, залишено поза увагою й не надано правової оцінки (з наведенням мотивів) посиланням відповідача на відсутність законодавчих підстав для застосування до спірних відносин Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, яке також не було визначено в наказі як підстава звільнення позивача. Також судами під час констатації видання наказу під час перебування позивача на листку тимчасової непрацездатності, як обставини, що також свідчить про його незаконність, не наведено будь-яких правових обґрунтувань з даного приводу.
Вищевказану адміністративну справу передано у провадження судді Нуруллаєва І.С.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що оскаржуваний наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 03.12.2015 року № 67о/с про звільнення ОСОБА_3 є протиправним, прийнятим всупереч чинному законодавству, оскільки рапорт, що був підставою для звільнення, у строк, визначений законом, був відкликаний позивачем. Отже, на думку позивача, наказ про його звільнення підлягає скасуванню та як наслідок позивач - поновленню на посаді.
Під час нового розгляду справи на виконання вимог Вищого адміністративного суду викладених в ухвалі від 09.11.2016 року судом розглянуто клопотання позивача про поновлення пропущеного строку та клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропущенням строку.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 року задоволено клопотання ОСОБА_3 про поновлення пропущеного строку з поважних причин, постановлено вважати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування наказу та поновлення на посаді, а також відмовлено в задоволенні клопотання представника Головного управління Національної поліції в Харківській області про залишення позовної заяви ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування наказу та поновлення на посаді без розгляду.
Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Харківській області у наданих до суду письмових запереченнях проти заявленого позову заперечував та зазначив, що наказ про звільнення позивача є правомірним. При цьому, під час винесення оскаржуваного наказу 03.12.2015 року відповідач діяв у відповідності до чинного законодавства, видавши в цей же день позивачу трудову книжку, військовий квиток, обхідний лист, припис в РВК, витяг з наказу про звільнення, через що зазначений наказ не підлягає скасуванню.
Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав.
Під час розгляду справи та за наявними в матеріалах справи доказами судом встановлено, що ОСОБА_3 у період з 09.07.1996 року по 06.11.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, починаючи з 07.11.2015 року прийнятий на службу до поліції, що підтверджено наявною в матеріалах справи копією трудової книжки (а.с.14-17).
Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 03.12.2015 р. №67о/с старшого сержанта поліції поліцейського роти дорожньо-патрульної служби Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_3 відповідно до ч.7 (за власним бажанням) п.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції, з 03.12.2015 року (а.с.12).
На підставу видання вказаного наказу зазначено рапорт ОСОБА_3 від 03.12.2015 року.
Як встановлено судом за наявними в матеріалах справи доказами зазначений рапорт про звільнення позивач 04.12.2015 року намагався відкликати, шляхом подання до канцелярії Головного управління Національної поліції в Харківській області відповідно рапорту (а.с. 7), проте у зв'язку з відмовою у прийнятті зазначеного рапорту про відкликання рапорту про звільнення позивачем направлено його засобами поштового зв'язку 04.12.2015 року, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.8-9).
Як встановлено, судом під час первинного судового розгляду справи та не спростованого під час нового розгляду на час написання рапорту про звільнення позивач хворів та перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серії АГР№354091 (а.с.10).
В адміністративному позові позивачем вказано, що рапорт про звільнення від 03.12.2015 року ним було написано у хворобливому стані, у в'язку з тим, що його, незважаючи на повідомлення керівництва про перебування на лікарняному, його викликали на роботу, де повідомили про не надання відпустки та інші умови проходження служби.
Суд зазначає, що спірні відносини регулюються Законом України від 02.07.2015 № 580-VIІI «Про Національну поліцію» та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114.
Від так відповідно до приписів ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Згідно з ч. 1 ст. 48 Закону України «Про Національну поліцію» призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.
Частиною 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв'язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.
При цьому суд зазначає, що частиною 4 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
З аналізу положень Закону судом встановлено, що останнім детально не врегульовано процедуру та порядок звільнення особи за власним бажанням, зокрема, строки попередження працівником про таке звільнення та строки прийняття відповідного рішення про звільнення, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне застосувати приписи Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991р. №114 та Кодексу законів про працю України в межах та обсягу, що не суперечить Закону.
Відповідно до положень ст. 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно з положеннями ст. 38 КЗпП працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
За наявними в матеріалах справи доказами судом встановлено, що позивачем 03.12.2015 року подано рапорт про звільнення з Національної поліції за ст. 77 п. 7 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію» з 03.12.2015 року (а.с. 41).
При цьому наказом відповідача 03.12.2015 року №67 о/с, тобто в той же день позивача було звільнено.
Суд зазначає, що з огляду поданого позивачем 03.12.2015 року рапорту не встановлено повідомлення позивачем роботодавцю обставин, що зумовлюють неможливість продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), а отже у відповідача були відсутні правові підстави для розірвання трудового договору у строк, про який просить працівник.
Тим паче, що матеріали справи містять докази перебування позивача на лікарняному у вказаний період, згідно листка непрацездатності (а.с. 10).
Відповідно до ст. 40 КЗпП не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
При цьому вказані положення не суперечать положенням Закону України «Про Національну поліцію», який передбачає можливість звільнення співробітника поліції в період тимчасової непрацездатності лише у випадку скорочення його посади і не призначення на іншу.
Також як було встановлено судом позивачем наступного ж дня після подання рапорту було направлено засобами поштового зв'язку, через неможливість подання через канцелярію, рапорту про відкликання рапорту від 03.12.2015 року про звільнення за власним бажанням.
Крім того, оскільки спірні правовідносини належать до відносин проходження позивачем публічної служби, то питання його звільнення зі служби в поліції мало бути вирішено відповідачем з врахуванням приписів Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ № 114 (далі - Положення), оскільки на день виникнення спірних правовідносин дане питання не було чітко врегульовано.
Відповідно до пункту 10 Положення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.
Згідно з приписами п. 64 п.п. "ж" Положення визначено, що особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
Пунктом 68 Положення передбачено, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
Таким чином, з аналізу положень вище вказаних приписів законодавства звільнення зі служби в органах внутрішніх справ за власним бажанням є можливим не раніше, як за три місяці з дати подання рапорту безпосередньому керівнику.
З врахуванням встановлених під час судового розгляду справи обставин, суду приходить до висновку про протиправність наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 03.12.2015 року № 67 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції.
Листом Вищого адміністративного суду України від 26.05.2010 року № 753/11/13-10 "Про розв'язання спорів, що виникають з відносин публічної служби" зазначено, що під час вирішення спорів зазначеної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Враховуючи, що Законом України "Про Національну поліцію" не врегульовано питання поновлення на службі, суд вбачає наявними підстави застосування в даному випадку норм Кодексу законів про працю України.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Протиправність наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 03.12.2015 року №67 о/с "По особовому складу" в частині звільнення сержанта поліції ОСОБА_3 прямо вказує на наявність правових підстав для поновлення позивача на посаді поліцейського роти дорожньо - патрульної служби Головного управління Національної поліції в Харківській області .
Відповідно до приписів ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Отже, постанова суду в частині поновлення позивача старшого сержанта поліції ОСОБА_3 на посаді поліцейського роти дорожньо - патрульної служби Головного управління Національної поліції в Харківській області підлягає негайному виконанню.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування наказу та поновлення на посаді - задовольнити.
Скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 03.12.2015 року № 67 о/с.
Поновити старшого сержанта поліції ОСОБА_3 на посаді поліцейського роти дорожньо - патрульної служби Головного управління Національної поліції в Харківській області з 03.12.2015 року.
Звернути до негайного виконання постанову суду в частині поновлення старшого сержанта поліції ОСОБА_3 на посаді з 03.12.2015 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 06 лютого 2017 року.
Суддя Нуруллаєв І.С.