24 січня 2017 р.Справа №804/8332/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіВерба І.О.
при секретарі судового засіданняЧмоні А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_3, третя особа на стороні позивача - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, -
28 листопада 2016 року Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3, третя особа на стороні позивача - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, в якому просить стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача витрати, пов'язані з утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ в сумі 14325,53 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що згідно з наказом ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області №212о/с від 01.08.2016 року ОСОБА_3 звільнений з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію». В порушення вимог статті 18 Закону України «Про міліцію», який діяв на момент зарахування до органів внутрішніх справ, ОСОБА_3 добровільно не відшкодував витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України, у зв'язку з чим Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ просить в судовому порядку відшкодувати заборгованість у розмірі 14325,53 грн.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. Направлені відповідачу повістки про виклик у судові засідання на 20.12.2016 року, 24.01.2017 року за адресою м. Нікополь, пр. Трубників 9/11 повернулись у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Дослідивши письмові докази по справі та проаналізувавши чинне законодавство, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно з наказом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 01.08.2011 № 62ос відповідач був зарахований курсантом на денну форму навчання за державним замовленням до Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, йому було присвоєно спеціальне звання «рядовий міліції» (а.с.7).
01.08.2011 року на виконання вимог статті 18 Закону України «Про міліцію» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) та наказу МВС від 14.05.2007 року №150 між відповідачем, ДДУВС та ГУМВС України в Дніпропетровській області укладений адміністративний договір - договір про підготовку фахівця у вищому начальному закладі Міністерства внутрішніх справ України (а.с.10).
Згідно з наказом від 30.05.2014 року №172 відповідач успішно закінчив ДДУВС, отримав диплом фахівця та був направлений до ОВС (а.с.8).
На підставі наказу ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 01.06.2014 року №156 о/с відповідач (М-238276), як випускник ДДУВС, був призначений на посаду оперуповноваженого сектора карного розшуку Нікопольського міського відділу (а.с.9).
Проте, на підставі наказу ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 01.08.2016 року №212 о/с відповідач був звільнений з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил України за пунктом 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну Поліцію» (а.с.9).
Вирішуючи питання правомірності заявлених вимог по відшкодуванню витрат, пов'язаних з утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ в сумі 14325,53 грн. позивачем, у зв'язку зі звільненням, суд виходить із того, що пунктом 2.3.6 договору №983 від 01.08.2011 року, укладеного між відповідачем, ДДУВС та ГУ МВС України в Дніпропетровській області передбачено, що в разі звільнення з ОВС по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі з підстав, зазначених у пункті 3 договору, відповідач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі, згідно з затвердженим розрахунком.
Відповідно до пункту 3.2 вказаного договору підставою відшкодування фактичних витрат на підготовку є звільнення особи зі служби протягом перших трьох років після закінчення вищого навчального закладу МВС України.
Тобто, після закінчення Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ відповідачем не виконано вимоги, визначені пунктом 2.3.6 договору, що спричиняє настання наслідків у вигляді необхідності відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, згідно пункту 3.2 договору.
Згідно з розрахунком витрат, здійсненим відповідно до «Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 17.07.2007 року №419/831/240/605/537/219/534, відповідач повинен відшкодувати витрати, пов'язані з її утриманням у ДДУВС, у розмірі 14325,53 грн.
Враховуючи те, що відповідач звільнився з ОВС за власним бажанням до закінчення трирічного терміну після завершення навчання, але не відшкодував витрати на навчання в ДДУВС в добровільному порядку, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із означеним позовом.
Згідно із статтею 9 Закону України «Про міліцію» (який діяв станом на час укладання договору про навчання відповідача, призначення та звільнення його з посади), на курсантів, слухачів, ад'юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, поширюються права і обов'язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», початком проходження військової служби вважається: день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.
Постановою Кабінету Міністрів України №1410 від 15.12.1997 року затверджено єдину систему військової освіти, до якої входить позивач.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про міліцію», підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Відповідна норма міститься і в Законі України «Про Національну поліцію», який дыэ на момент розгляду справи судом.
Спір у справі, що розглядається, стосується відшкодування витрат, пов'язаних із утриманням у вищому навчальному закладі МВС України особи, яка в подальшому за власним бажанням звільнилася з органів внутрішніх справ до закінчення трирічного терміну після закінчення навчання.
Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України» від 01.03.2007 №313 (далі - Порядок).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку, визначено механізм відшкодування особами, навчання яких за державним замовленням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України прирівнюється до проходження військової служби, витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі:
- дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України у зв'язку з небажанням особи продовжувати навчання або порушенням нею дисципліни;
- відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.
Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Ця норма кореспондується з нормою пункту 4.1 договору №983 від 01.08.2011 року.
Порядок розрахунку витрат установлює Міністерство внутрішніх справ України разом з Міністерством фінансів України. Згідно з пунктом 3 Порядку, витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням Міністерства внутрішніх справ України, та особою.
Відповідно до частини 1 пункту 6 Порядку, у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати, стягнення їх здійснюється в судовому порядку.
Відповідно до довідки-розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_3 у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, загальна сума витрат на утримання відповідача за період 2011-2014 роки склала 14325,53 грн., та складається з таких складових як харчування, теплоенергія, водопостачання та водовідведення, електрична енергія, грошове утримання, медикаменти за 2011 рік - 4364,29 грн., за 2012 рік - 3894,13 грн., за 2013 рік - 3287,46 грн., за 2014 рік - 2379,15 грн., та вартість речового майна у розмірі 400,50 грн. (а.с.14).
Оскільки відповідача звільнено з ОВС за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (за власним бажанням), що відповідає підпункту 4.2 пункту 4 договору, виходячи з формулювання причин звільнення, позивач повинен відшкодувати витрати кошти, пов'язані з його утриманням у ДДУВС.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про стягнення заборгованості в сумі 14325,53 грн. підлягають задоволенню судом.
Щодо клопотання про стягнення з відповідача судового збору на користь Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, приймаючи рішення, суд виходить із того, що згідно положень частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Таким чином, на день розгляду справи судом, чинне законодавство містить заборону на стягнення з відповідача здійснених судових витрат суб'єктом владних повноважень, будь-який інший порядок повернення суб'єкту владних повноважень здійснених судових витрат законодавством не передбачений.
Оскільки суд при вирішенні вимог, заявлених у позовних заявах та клопотаннях, керується виключно нормами та вимогами, встановленими в нормативних актах, суд не може без наявності відповідної норми перебирати на себе функції законодавчого органу, та в даному випадку встановлювати порядок повернення здійснених судових витрат суб'єкту владних повноважень, що може бути визначено виключно законами України.
Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_3, третя особа на стороні позивача - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ витрати, пов'язані з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, у розмірі 14325,53 грн.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 30 січня 2017 року.
Суддя І.О. Верба